АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 11/774/230/13 категорія ч. 1 ст. 164 УК України

головуючий в суді І інстанції суддя Мицак М.С.

доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Кузьменко В.М., Литвиненка О.О.,

за участю прокурора Брусенцової І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2012 року, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянство України, судимий:

- 03.07.2007 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 357 ч. 3, ст. 185 ч. 1, ст. 70 ч. 1, ст. ст. 75, 76 КК України на 1 рік позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік;

- 29.01.2008 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області по ст. 358 ч. 1, ст. 358 ч. 3, ст. 190 ч. 2, ст. 185 ч. 2, ст. 70 ч. 1, ст. 72 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.06.2008 року вирок змінено: вважати засудженим по ст. 358 ч. 1, 358 ч. 3, 190 ч. 2, 185 ч. 2, 185 ч. 3, 70 ч. 1 КК України до 4-х років позбавлення волі;

- 20.12.2011 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст.ст. 185 ч. 2, 75, 76 КК України на 2 роки позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки;

засуджений за ч. 1 ст. 164 КК України до 1 року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.12.2011 року і остаточно призначене покарання у вигляді 2-х років 1-го місяця позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, маючи згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2006 року зобов'язання виплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 по утриманню дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ј части всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 2006 року і до повноліття дитини, в період з 11 грудня 2010 року по 01 червня 2012 року злісно ухилявся від сплати аліменти на користь останньої, в результаті чого виникла заборгованість.

В апеляції засуджений просить вирок щодо нього змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання особі засудженого та обставинам справи, внаслідок суворості і звільнити його від реального відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України, посилаючись на те, що суд не в достатній мірі врахував обставини справи, дані про його особу, та пом'якшуючі обставини (а.с. 178).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який вважав за необхідне вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і ретельно досліджених в судовому засіданні доказах.

Суд дав правильну оцінку доказам, в тому числі і показанням ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, свідків по справі, допитаних в судовому засіданні, що знайшло своє відображення у вироку.

Доводи засудженого щодо того, що він не виплачував аліменти через те, що не знав номера рахунку потерплої, є безпідставними і даним твердженням у вироку дана відповідна оцінка судом першої інстанції.

Колегія суддів не вбачає у справі протягом досудового і судового слідства таких порушень норм кримінально-процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування вироку.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, у зв'язку з чим, суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання, оскільки суд 1-ої інстанції призначив йому покарання, застосувавши норми ч. 1 ст. 71 КК України, із врахування не відбутого покарання за попереднім вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Підстав для застосування норм ст. 75 УК України немає, оскільки раніше ОСОБА_1 вже звільнявся від відбування покарання з випробуванням і вчинив новий умисний злочин в період не відбутого покарання.

Отже, підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись п. 15 Перехідних положень КПК України, ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2012 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.

Судді: