ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К/800/2493/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 28 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_7, про скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 пред'явили позов до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1239 від 17 грудня 2008 року «Про самочинне будівництво гр.гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6». Разом із позовом позивачі подали заяву, третя особа ОСОБА_7, про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративнго суду від 19 грудня 2012 року, позивачам в поновленні пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради № 1239 від 17 грудня 2008 року «Про самочинне будівництво гр.гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6»відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивачі оскаржили їх.

У касаційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просять скасувати ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 28 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року, а справу направити для продовження розгляду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції послався на частину 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачі звернулись до адміністративного суду за захистом своїх прав, пропустивши зазначений строк звернення до адміністративного суду, поважності причин пропуску строку не довели.

Суд апеляційної інстанції погодився із такою правовою позицією суду першої інстанції, зазначивши, що позивачі дізнались про обставини, які вони в наступному вважали порушенням своїх прав 01 червня 2010 року, коли була винесена ухвала апеляційного суду Львівської області, якою апеляційна скарга позивачів залишена без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 вересня 2009 року без змін, а не з того моменту коли вони почали звертатись до державних органів починаючи з 10 травня 2011 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.

В якості причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачі зазначають рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 вересня 2009 року, яким задоволено позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради та зобов'язано позивачів привести планування квартири до попереднього стану.

Позивачі вказують, що 21 квітня 2010 року Залізничним районним судом м. Львова було винесено ухвалу про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1239 від 17 грудня 2008 року, в зв'язку із тим, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Також в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивачі посилаються на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 04 липня 2011 року, якою в задоволенні заяви про перегляд в зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 вересня 2009 року їм було відмовлено.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

21 квітня 2010 року Залізничним районним судом м. Львова була розглянута справа за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування оскаржуваного розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 1239 від 17 грудня 2008 року та постановлено ухвалу, якою провадження у справі закрито.

26 жовтня 2010 року апеляційним судом Львівської області апеляційну скаргу ОСОБА_8, поданої в інтересах ОСОБА_4 відхилено, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2010 року залишено без змін.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 знали про порушення своїх прав ще у 2010 року, позов подали поза межами строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в заяві та доданих до неї матеріалах не було зазначено підстав для визнання причин пропуску звернення до адміністративного суду поважними, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 28 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: