Справа № 589/664/13-ц р.

Провадження № 2/589/316/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2013 р. Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі головуючого судді Сидорчука О.М., при секретарі Надточій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 р. до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором. Посилаючись на норми ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № DNH4KS20550183 від 09.09.2005 р. в сумі 29408 грн. 60 коп.

У судове засідання сторони не з'явились. Позивач в особі свого повноважного представника через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи. Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, завчасно не повідомив суд про причини своєї неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе провести заочний судовий розгляд за відсутності позивача, який подав заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності відповідача, який не з'явився в судове засідання без поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.09.2005 р. відповідачем ОСОБА_1 було підписано заяву позичальника № DNH4KS20550183 про надання строкового кредиту в сумі 1912 грн. 33 коп. на строк 12 місяців з відсотковою ставкою 2,09% на місяць для купівлі товарів народного споживання. Кредит надавався на строк по 11.09.2006 р. включно. Позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти в обумовлені в заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки. Також в даній заяві висловлена згода ОСОБА_1 на те, що Заява разом із запропанованими Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та Тарифами складає кредитно-заставний договір.

Отже, як вбачається зі змісту даної заяви, остання розроблена позивачем, містить умови надання кредиту та підписи позичальника та уповноваженої особи банку, тобто є двостороннім правочином (договором), що породжує взаємні права та обов'язки.

Позивач вказує, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань останній, станом на 29.01.2013 р., має заборгованість в загальному розмірі 29408,60 грн., яка складається з: 1) 1745,07 грн. - заборгованість за кредитом; 2) 8875,38 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3) 16911,55 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 1) 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2) 1376,60 грн. - штраф (процентна складова).

З договору укладеного між позивачем та відповідачем вбачається, що кредит надавався для придбання відповідачем мобільного телефону, тобто є споживчим в розумінні пункту 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняється, зокрема, (п. 7) вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 надав судам зокрема, наступне роз'яснення (п. 31):

«…Враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи)…».

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. З п. 5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам вбачається встановлення збільшеного строку позовної давності тривалістю 5 років.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк виконання зобов'язань у правовідносинах між сторонами у даній справі справі був обмежений 11.09.2006 р. (кінцева дата строку кредитування), а тому, з даної дати почав перебіг строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що строк позовної давності на момент подання позову до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області (07.02.2013 р.) вже сплив.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Позивач, який вважав, що відповідач порушує договірні зобов'язання, мав вжити всіх можливих ефективних заходів для припинення порушення своїх прав та інтересів, принаймні, звернутись до відповідача у розумний строк з вимогою сплатити заборгованість.

Доказів таких звернень та доказів, що підтвердують факт їхнього отримання ОСОБА_1 позивачем не надано.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, будь-яких доказів, які б вказували на поважність причин пропущення строку позовної давності, не надав.

Застосовуючи норму ч. 4 ст. 267 ЦК України в контексті п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та враховуючи роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені у постанові «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. 213, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Сумської області через Шостинський міськрайонний суд Сумської області.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.М. Сидорчук