КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5441/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кончина О.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.06.2011 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.06.2011 позов задоволено частково: визнано дії управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії, як «дитині війни», в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 10.11.2010 по 02.06.2011 включно протиправними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, який визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 10.11.2010 по 02.06.2011 включно, з урахуванням проведених за цей період виплат, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого у 2010 - 2011 році; позовні вимоги в частині зобов'язання нарахування і виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дитині війни» з 18.10.2010 по 09.11.2010 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень; у 2011 році розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлювались ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» з 1 січня - 894 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 жовтня - 934 гривні, з 1 грудня - 953 гривні.

Хоча у вищевказаний період дія положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась, розрахунок зазначеного щомісячного підвищення до пенсії відповідачем здійснено не згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а згідно постанов КМ України.

Крім того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання відповідача на постанови КМ України, якими обмежені права на отримання вищезазначеної додаткової пенсії, порівняно з правами, встановленими ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому застосуванню підлягає саме остання.

При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.