Справа № 22-2871-2006р.        Головуючий у 1 -й інстанції: Усатенко Ю.Ю.

Категорія: 36                        Доповідач: Белінська І.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

15 листопада 2006 року     Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі колегії суддів:

головуючого  - Полежая В.Д.,

членів колегії - Спірідонової Л.С., Белінської І.М.,

при секретарі - Шевченко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду від 11 вересня 2006 року у справі за позо­вом ОСОБА_2 до нього про стягнення коштів в рахунок покриття додаткових витрат на дитину та про стягнення аліментів на повнолітню дочку,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом до ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідач є батьком їх дочки - ОСОБА_3. З 1 вересня 2005 року дочка навчається на денному відділенні комерційної форми навчання Кіровоградського факультету менеджменту і бізнесу Київ­ського університету культури. За 2005-2006 навчальний рік вона сплатила за навчання дочки 4000 гривень, і в подальшому до закінчення навчання має сплачувати щорічно таку ж суму а також по 500 гривень за оренду квар­тири для проживання дочки під час навчання. Посилаючись на ці обставини, а також на те, що вона сама не має достатньо фінансових можливостей для оплати навчання дитини, просила стягнути з відповідача 2000 гривень в раху­нок відшкодування їй понесених додаткових витрат на утримання неповно­літньої дитини, пов"язаних з її навчанням на 1-му курсі вищого навчального закладу, а також - стягувати з відповідача по 2500 гривень щорічно до закін­чення навчання (до 28.12.2009 року) на утримання повнолітньої дочки.

Рішенням Маловисківського районного суду від 11 вересня 2006 року позов задоволено частково: з відповідача на користь позивачки стягнуто 2500 гривень в рахунок відшкодування останній понесених нею додаткових витрат на утримання неповнолітньої дочки, а також ухвалено про стягнення аліментів в сумі 200 гривень щомісяця на утримання повнолітньої дочки до закінчення нею навчання. З ОСОБА_1 стягнуто судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення через порушення судом 1-ї інстанції норм цивільно-процесуального та матеріаль­ного права. Зазначається, зокрема, про те, що суд належним чином не з'ясу­вав майновий стан відповідача, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо наявності у нього можливості надавати позивачці матеріальну допомо­гу на утримання повнолітньої дочки. Визначаючи розмір аліментів, суд не навів у рішенні його обґрунтування. Неправильним є рішення суду і в частині стягнення з нього додаткових витрат, понесених позивачкою в зв"язку із навчанням дочки.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 частково під­тримав доводи своєї апеляційної скарги, пояснивши, що згоден сплачувати аліменти в сумі 150 гривень.

Вислухавши пояснення відповідача, заперечення проти апеляційної скарги позивачки та третьої особи - ОСОБА_3, дослідивши докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає частковому задово­ленню, а рішення суду 1-ї інстанції - зміні - з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи і встановлено судом 1-ї інстанції, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають одну дитину - дочку ОСОБА_3, яка проживає з позивачкою.

За рішенням суду відповідач сплачував аліменти на утримання дочки до досягнення нею повноліття, тобто до 6 травня 2006 року.

З 1 вересня 2005 року дочка є студенткою денного відділення комерцій­ної форми навчання вищого навчального закладу. Згідно з наданими довідка­ми ОСОБА_3 стипендію не отримує, вартість навчання складає 4000 гривень на рік, термін навчання - до 28.12.2009 року ( а.с.З, 5). З наданих позивачкою ксерокопій квитанцій дійсно вбачається, що за 1-й курс навчання дочки у ВНЗ нею було сплачено 4000 гривень (а.с.7).

Задовольняючи позов в частині відшкодування додаткових витрат на утримання неповнолітньої дочки, пов"язаних з оплатою її навчання, суд 1-ї інстанції правильно, відповідно до положень ст.. 185 СК України, визнав понесені позивачкою витрати необхідними, такими, що викликані розвитком здібностей дитини, та дійшов обґрунтовано висновку про те, що відповідач, як батько, зобов'язаний брати участь у таких витратах.

Проте, визначаючи розмір цієї участі, суд в порушення вимог ч.2 ст.185 СК України не врахував обставин, що мають істотне значення для справи.

Так, задовольняючи позовні вимоги щодо відшкодування витрат за оренду квартири для дочки під час її навчання в розмірі 500 гривень, суд не взяв до уваги, що доводи позивачки в цій частині позову не підтверджені ніякими доказами. Крім того, суд не врахував, що на утриманні відповідача знаходиться неповнолітня дитина від шлюбу з іншою жінкою, на протязі останнього року він не має постійного місця роботи, що свідчить про відсут­ність у відповідача належної матеріальної можливості відшкодувати позивачці понесені нею додаткові витрати на утримання дитини в повному обсязі. До травня 2006 року відповідач сплачував аліменти на утримання неповнолітньої дочки в середньому в розмірі 85 гривень на місяць.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що матеріальну допомогу в утриманні дочки їй надає її нинішній чоловік.

За таких обставин, на думку колегії, розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування їй додаткових витрат на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, слід зменшити до 1500 гривень, змінивши таким чином рішення суду 1-ї інстанції.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо неправильності рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання і в зв"язку з цим потребує матеріальної допомоги, під­лягають відхиленню, оскільки суд 1-ї інстанції вирішив спір в цій частині згідно із вимогами ст.. 199- 201 СК України. Визначаючи розмір аліментів, суд належним чином оцінив доводи та заперечення сторін, врахував їх май­новий та сімейний стан, вартість навчання та інші витрати, що зазвичай мають місце в таких випадках. Відповідач не є непрацездатним, відсутність постійного місця роботи для нього явище тимчасове і не свідчить про немож-живість взагалі працювати і надавати допомогу на навчання повнолітньої дочки, яка її потребує.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307-309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду від 11 вересня 2006 року змінити. Зменшити розмір суми, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкоду­вання понесених нею додаткових витрат на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 з 2500 гривень до 1500 гривень.

В решті зазначене рішення суду 1-ї інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.