Справа № 222736 2006 рік.                             Головуючий у 1-й інстанції - Федорова Н.В.

Категорія - 21                                                                      Доповідач - Полежай В.Д.

АПЕЛЯЦЇЙНИ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 листопада 20076 року               колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду кіровоградської області в складі:

головуючого - Полежал В.Д.

суддів- Спірідоновоаї Л.С., Белінської І.М.

при секретарі - Напрюшкіній О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ВВД ФСНВ у Маловисківському районі та ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У липня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Маловисківському районі та Смолінської шахти Схід ГЗК про відшкодування моральної шкоди в сумі 60 000 грн.

Зазначав, що з серпня 1984 року почав працювати на Смолінській шахті Східного гірничо-збагачувального комбінату за професією бурильника скважин від 1-го до 7-го розряду, пропрацював біля 21 року в шкідливих умовах праці і отримав захворювання, які визнані професійними і йому встановлено третю групу інвалідності і 50% втрати працездатності безстроково. Просив стягнути з Фонду на його користь моральну шкоду в сумі 60 000 грн.

Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув на користь позивача моральну шкоду в сумі 30 000 грн.

В апеляційних скаргах ставиться питання про "скасування рішення суду через порушення норм процесуального та матеріального права, а також Фонд ставить питання про постановления нового рішення, яким позивачу відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні із наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи позивач з серпня 1984 року працював на Смолінській шахті Східного гірничо-збагачувального комбінаті за професією бурильника скважин від 1-го до 7-го розряду. 30.11.1995 році в його трудовій книжці зроблено запис наказом НОМЕР_1 про присвоєння категорії А, як працюючому з джерелами іонізуючими випромінювання. Умови праці віднесені до категорії особливо шкідливих, тому рішенням ЛЕК Українського Науково-дослідного Інституту промислової медицини від 08.11.2005 року захворювання позивача визнане професійним, а рішенням МСЕК Кіровоградської області від 13.12.2005 року встановлено 50% втрати працездатності, безстрокову дату перегляду і третю групу інвалідності.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач зобов»язаний відшкодувати позивачеві моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням трудових обов»язків. Такий висновок відповідає положенням ст. ст. 1, 5, 6, 13, 21, ч.З ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Проте розмір відшкодування моральної шкоди, на думку колегії суддів, визначений без врахування конкретних обставин справи та роз»яснення, викладеного в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де зазначено, що розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуючи стан здоров»я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках і виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості і як видно із висновку МСЕК втрата працездатності позивача визначена 50%, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір стягнутої судом моральної шкоди до 20 ООО грн.

Доводи апеляційної скарги Фонду про те, що відповідно до Закону України «Про держаний бюджет України на 2006 рік» фінансування виплат моральної шкоди призупинено не може бути взято до уваги, оскільки п. 27 ст.77 зазначеного Закону не розповсюджується на висновки МСЕК за 2005 рік. Про порушення свого права позивач дізнався з часу відмови йому відповідачем у нарахуванні моральної шкоди, а тому підстав вважати, що ним пропущено строк позовної давності не має. Відсутність висновку медичних органів щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до вимог ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в судовому порядку.

Дана судом належна оцінка і іншим, зазначеним в апеляційних скаргах, доводам.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319, 322 ЦПК України, колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу ВВД ФСНВ у Маловисківському районі задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2006 року змінити, зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з ЗО 000 грн. до 20 000 грн., а в решті залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох місяців.