КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8740/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кончина О.І.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 жовтня 2011 р. у справі №2-а-8740/11 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від "14" жовтня 2011 р. позов задоволено частково: визнано дії відповідача протиправними та зобов'язано нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за період з 06.03.11р. по 23.07.11р., решту позовних вимог залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи вимоги пункту третього частини першої статті 1832 КАС України, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача про визнання дій незаконними щодо нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачу, як дитині війни є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої доплати до пенсії у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що позивач відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 2195-ІV) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Проте, всупереч статті 6 Закону № 2195-ІV позивачу щомісячна державна соціальна допомога, як дитині війни виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру соціальної допомоги позивачеві застосуванню підлягає стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Зі змісту статті 6 Закону № 2195-ІV випливає, що під час визначення розміру соціальної допомоги, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

При цьому, судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної державної соціальної надбавки дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону № 2195-ІV.

Оскільки позивачеві слід визначити допомогу до пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок допомоги до пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що незаконними діями відповідача було порушено право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком.

Однак, колегія суддів щодо задоволення судом першої інстанції позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за період з 23.07.11р. зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача з 06.03.11р. по 23.07.11р. не врахувавши при цьому Постанову Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.11р. № 745.

Так, на виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Таким чином, до набрання чинності зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, з 23 липня 2011 року правомірність дій суб'єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745.

При розгляді справи, судом не встановлено наявності порушень вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 з боку відповідача при виплаті позивачу доплати до пенсії та додаткової пенсії з 23.07.11р.

За таких обставин, позивач має право на отримання належних йому виплат, а саме: перерахунок пенсії та виплатити позивачу недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за період з 06.03.11р. по 22.07.11р. включно.

Колегією суддів при прийнятті рішення у справі враховано позицію Вищого адміністративного суду України щодо спірних правовідносин, яка викладена у листі від 06.09.11р. № 1080/0/4-11/1400/1/6/13-11.

Відповідно до п.2 - 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської областівід 14 жовтня 2011 р.р. у справі № 2-а-8740/11 - задовольнити частково.

Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 жовтня 2011 р.р. у справі № 2-а-8740/11 - в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за 23.07.11р. - скасувати та в цій частині в позові відмовити.

В іншій частині постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 жовтня 2011 р.р. у справі № 2-а-8740/11 - залишити без змін.

Дана постанова, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М