РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 0101/4978/2012Головуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.

№ провадження: 22-ц/190/679/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

"19" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Харченко І.О.

Суддів:Філатової Є.В. Іващенко В.В.

При секретарі:Гранковській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

13 вересня 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що 10 січня 2012 року відповідач ОСОБА_7 біля будинку позивачки відкопав водопровід, який належить ОСОБА_6 18 січня 2012 року за даним фактом була зібрана комісія у складі заступника директора КП «М-Маяк», контролера ППВКГ м. Алушти та депутата Маломаякської сільської ради. У зв'язку з даними обставинами позивачка 11 лютого 2012 року звернулась до працівників міліції, якими були винесені постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та рекомендовано їй за даним фактом звернутися до суду з відповідною заявою. Позивачка є пенсіонеркою та не має коштів для усунення результатів дій відповідача. Згідно кошторису, для цього необхідно сплатити 2 949 грн. 00 коп. Відповідач в добровільному порядку не усуває результати своїх протиправних дій. У зв'язку з недобросовісною поведінкою відповідача позивачці була спричинена моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях зв'язаних з порушенням звичного життєвого укладу. Просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 2 949 грн. 00 коп., моральну шкоду в сумі 21 000 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 429 грн. 20 коп.

Заочним рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, 30 листопада 2012 року з апеляційною скаргою звернулася позивачка ОСОБА_6, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми статей 22, 23, 1166, 1167, 1192 Цивільного кодексу України. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування шкоди внаслідок ненадання нею доказів фактичного понесення витрат на відновлення водопровідної труби та про відсутність моральної шкоди, не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідач ОСОБА_7 про місце та час слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджено матеріалами справи, але до апеляційного суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтки ОСОБА_6, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частини 3 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі статтею 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з вимогами статей 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачкою фактичного понесення нею грошових витрат на відновлення водопровідної труби та спричинення їй моральної шкоди.

Але з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

При перегляді справи в апеляційному провадженні встановлено, що позивачці ОСОБА_6 належить водопровідна мережа, що подає воду до її домоволодіння. Зазначена мережа збудована за рахунок позивачки (аркуш справи 10).

10.01.2012 року відповідачем ОСОБА_7 зазначений водопровід було пошкоджено, що підтверджено актом обстеження від 18.01.2012 року (аркуш справи 11).

Факт пошкодження водопроводу саме відповідачем ОСОБА_7 підтверджено особистими поясненнями в судовому засіданні позивачки ОСОБА_6, матеріалами перевірки Партенітського ПВМ Алуштинського МВ (аркуші справи 17-18).

Зазначений факт був також підтверджений особисто ОСОБА_7 в присутності комісії (аркуш справи 11). При цьому відповідач зобов'язався усунути вищезазначені пошкодження: відновити антикорозійне покриття, утрамбувати грунт тощо, але а ні через півроку (аркуш справи 12), а ні до тепер пошкодження водопроводу не усунуті.

Згідно наданого позивачкою кошторису для відновлення водопровідної мережі у первинне становище необхідне витратити 2 949 грн. 00 коп. (аркуші справи 13-16).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, його вина.

Проаналізувавши вищенаведене колегія суддів вважає доведеним факт спричинення відповідачем ОСОБА_7 своїми неправомірними діями майнової шкоди позивачці ОСОБА_6, наявності його вини, причинного зв'язку між шкодою та його поведінкою.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_7 на користь позивачки ОСОБА_6 в рахунок відшкодування спричиненої їй матеріальної шкоди (не спростованої та не оскарженої відповідачем суми) в розмірі 2 949 грн. 00 коп.

Стосовно позовних вимог позивачки щодо стягнення на її користь з винної особи моральної шкоди колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті

Згідно до пунктів 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується та відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до статті 23, статті 1167 Цивільного кодексу України, неправомірними діями відповідача ОСОБА_7 спричинена позивачці моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої з боку відповідача, у зв'язку із пошкодженням її майна та у зв'язку з порушенням її звичайного життєвого укладу. Зазначена шкода повинна бути відшкодована саме відповідачем.

При визначені розміру спричиненої моральної шкоди колегія суддів враховує обставини її завдання, ступень вини відповідача, характер моральних страждань, термін, впродовж якого така шкода спричиняється, а також виходячи із принципу розумності і справедливості й вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_7 на користь позивачки ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 500 грн. 00 коп. В задоволенні таких вимог на більшу суму колегія суддів вважає за необхідне відмовити у зв'язку з її недоведеністю.

Оскільки суд першої інстанції неповно і неправильно встановив дійсні обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, зазначене тягне за собою скасування судового рішення з ухваленням нового відповідно до статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів статті 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536 грн. 50 коп. (214,60 + 214,60 + 107,30) та витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. 00 коп. (складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, участь представника в судових засіданнях, з гідно з приписами Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»).

Керуючись статтями 88, 303, 304, 305, 307, 309, 313, 314, 316, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Заочне рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2012 року - скасувати та постановити нове.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 949 грн. 00 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн. 00 коп., витрати за правову допомогу в сумі 2000 грн. 00 коп., судові витрати в сумі 536 грн. 50 коп.

В задоволені решти вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

І.О.Харченко Є.В.Філатова В.В.Іващенко