Справа №22-1204 Голов. в 1 інст-Олійник П.В.
Категорія -Ц-40 Доповідач-Василевич B.C.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді-Василевича B.C. Суддів Демянчук С.В., Гордійчук C.O. при секретарі Чалій Н.О. з участю представників відповідача: Євгеюка О.Є., Вовчук В.І., Доманської Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства "Костопільське лісове господарство" на рішення Костопільського районного суду від 14 серпня 2006 року у справі з позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Костопільське лісове господарство" про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та та відшкодування моральної шкоди.
встановила:
Рішеням Костопільського районного суду від 14 серпня 2006 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ДП "Костопільське лісове господарство" про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Поновлено позивача сторожем та стягнуто з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 764 грн.62 коп. та 250 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач доводить про необґрунтованість та незаконність рішення через невідповідність висновків суду матеріалам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про поновлення позивача на роботі, суд безпідставно послався на відсутність нового штатного розкладу на 2006 рік.
При обговоренні питання про наявність у позивача переваг на залишення на роботі не врахував того, що у позивача найнижчий в порівняні з іншими сторожами, що залишились на роботі, рівень освіти.
Вважає неправильним висновок про наявність на час звільнення працівників, які не мали переваг.
Позивач не довів своїх вимог про заподіяння йому моральної шкоди, проте суд їх невмотивовано задовольнив.
По наведених підставах просить про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Як видно з матеріалів справи, позивач працював у відповідача сторожем в мехлісодільниці. Станом на листопад 2005 року загальна кількість сторожів становила 7 осіб.
4 листопада 2006 року після переведення ОСОБА_2 їх стало 8 одиниць.
23 лютого 2006 року відповідачем видано наказ про скорочення однієї одиниці сторожа.
Наказом від 17 квітня 2006 року позивача звільнено з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв"язку із змінами організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.
Виходячи з кваліфікаційної характеристики сторожа, суд дійшов правильного висновку про одинакову продуктивність праці та кваліфікацію всіх сторожів.
Частиною 2 цієї ж статті названого Кодексу встановлено,що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім"ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Як видно з матеріалів справи, з поміж інших сторожів у позивача найбільший безперервний стаж роботи на даному підприємстві - 49 років.
Хоча він і є пенсіонером, проте його трудові права захищені Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", відповідно до ст.ст.2, 11 якого громадяни похилого віку користуються всіма соціально-економічнимиі особистими правами і свободами, закріпленими Конституцією України, іншими законодавчими актами, їх дискримінація в галузі праці, охорони здоров"я, соціального забезпечення, користування житлом та в інших сферах забороняється.
Громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами, яке додатково гарантується державними програмами зайнятості населення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність позивача переваг на залишення на роботі, оскільки на підприємстві є сторожі, які таких переваг не мають.
Незаконним звільненням позивача йому заподіяні моральні страждання, а відтак і моральна шкода, розмір якої з урахуванням обставин справи визначений правильно.
Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують підстав для скасування рішення немає.
На підставі наведеного, керуючись п.1ч.1 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу державного підприємства"Костопільське лісове господарство" відхилити.
Рішення Костопільського районного суд від 14 серпня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.