Справа № 1715/22164/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року

Рівненський міський суд у складі :

головуючого – судді Кучиної Н.Г.

при секретареві Цимбалюк А.І.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

В СТ А Н О В И В

Позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики. В обґрунтування позову посилається на те, що 07 травня 2002 року було укладено договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. У відповідності до цієї угоди позивач передав, а ОСОБА_2 отримав гроші в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень і зобов'язувався виплатити (повернути) дану суму на першу ж вимогу позикодавця, але не пізніше ніж на сьомий день після отримання позичальником даної вимоги. Вимогою від 06 грудня 2012 року позивач просив відповідача повернути кошти. Своє зобов'язання, щодо своєчасного повернення позики відповідач не виконує, розрахунок за користування позиченим коштами не провів. В порушення умов договору відповідач від своєчасного виконання зобов'язань ухиляється.

Сума боргу станом на 18.12.2012р становить 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість на загальну суму 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просив суд, позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак подав заяву в якій просить справу розглядати у його відсутність, проти задоволення позову не заперечує, позовні вимоги визнає.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст..174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що 07 травня 2002 року було укладено договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. У відповідності до цієї угоди позивач передав, а ОСОБА_2 отримав гроші в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень і зобов'язувався виплатити (повернути) дану суму на першу ж вимогу позикодавця, але не пізніше ніж на сьомий день після отримання позичальником даної вимоги. Вимогою від 06 грудня 2012 року позивач просив відповідача повернути кошти.

У відповідності п. п.1 договору позики, в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним законодавством України, позикодавець передає у власність другій стороні, позичальнику грошові кошти, а останній зобов'язується повернути позику на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2 договору позики, розмір позики складає 80 000 гривень. Позика надається шляхом передачі готівкових коштів позичальнику під час підписання сторонами цього договору та спрямовується на купівлю позичальником на його ім'я квартири (перший поверх) або ж офісного приміщення (перший поверх) по вул. Проспект Миру, що у місті Рівне для здійснення спільної підприємницької діяльності. Придбання зазначеної нерухомості підтверджується стороною позичальника копією договору купівлі - продажу та витягом чи свідоцтвом про право власності. Підписанням договору позики, позичальник підтверджує факт одержання ним від позикодавця грошових коштів в сумі, зазначеній в п.2.1. договору.

Відповідно до п.3 договору позика підлягає поверненню на першу ж вимогу позикодавця, але не пізніше ніж на сьомий день після отримання позичальником даної вимоги. Вимогою від 06 грудня 2012 року позивач просив відповідача повернути кошти, що підтверджується наявною в матеріалах справи письмовою вимогою, але він їх не повернув,

Своє зобов'язання, щодо своєчасного повернення позики відповідач не виконує, розрахунок за користування позиченим коштами не провів. В порушення умов договору відповідач від своєчасного виконання зобов'язань ухиляється.

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш, як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов було представлена розписка позичальника, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. З оглянутих в судовому засіданні розписки, та договору позики вбачається, що 07 травня 2002 року відповідач отримав у позику від позивача грошові кошти в сумі в 80 000 грн.(вісімдесят тисяч гривень).

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій кількості, що були передані йому та у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач зобов’язувався повернути гроші. Однак, у терміни визначені у розписці, кошти не повернув.

Таким чином, оцінюючи викладене і ту обставину, що наявність розписки у позикодавця свідчить про невиконання зобов’язання позичальником, доказів про повернення грошей до суду не надходило, суд приходить до переконання, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення..

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_2, перед позивачем, відповідно до розписки та договору становить 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.

Керуючись ст. 213-215 ЦПК України, ст.549,550,624,625,1046,1048,1049,1050 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 80 000 (вісімдесят тисяч) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського міського суду Кучина Н.Г.