Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 185/1327/13-ц
15 лютого 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Шаповалової І..С.
при секретарі - Ілющенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" ,
про стягнення виплати за спричинену моральну шкоду, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача страхову виплату за моральну шкоду завдану йому отриманими на виробництві професійними захворюваннями у сумі 100000 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він працював на підприємствах відповідача і за цей час, при виконанні своїх трудових обов’язків, захворів на професійне захворювання. Згідно висновку МСЕК позивачу встановлено та сукупно 40 % втрати працездатності первинно. Позивач зазначає, що у зв’язку з втратою професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, оскільки фізичний біль, душевні страждання, переживання, викликані наслідками професійного захворювання стали невід’ємною частиною його існування, він втратив професійну працездатність, постійно змушений приймати лікарські препарати.
Позивач надав суду письмову заяву, в якій просив справу розглядати без його участі. Також позивач у заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав повністю та просив в їх задоволенні відмовити у повному обсязі. У своїх запереченнях відповідач в обґрунтування своїх доводів зазначає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню оскільки позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди, а тому сума виплати за моральну шкоду не може бути стягнена судом.
Суд, з’ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач тривалий час працював на підземних роботах в умовах дії несприятливих виробничих факторів на підприємствах, правонаступником яких є відповідач ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджується копією трудової книжки.
При виконанні трудових обов'язків позивач отримав професійні захворювання, про які зазначено в акті розслідування хронічного професійного захворювання від 13 грудня 2012 року.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, виданої 29 січня 2013 року Обласною МСЕК, позивачу встановлено сукупно втрату професійної працездатності у розмірі 40 % первинно .
Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки він втратив працездатність, стан його здоров'я незадовільний, не може працювати. Багато часу проводить на лікуванні. Вказані обставини, які наявні у позивача, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організовувати своє повсякденне життя по-новому й свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Виходячи з абзацу 9 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі №1-32/2008 року від 8.10.2008 року, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з внесеними змінами від 23.02.2007 року до Закону України №1105-ХІУ, реалізується відповідно до норм статті 1167 Цивільного кодексу України та статті 237-1 Кодексу законів про працю України, за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У відповідності із п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті, якою передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно п. 1 ст. 9 ЦК України, положення Цивільного кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникли у сфері трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Згідно ст. 153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд вважає, що доводи відповідача про відсутність медичного висновку щодо спричинення позивачу моральної шкоди та відсутність доказів її спричинення не можуть бути взяті до уваги, оскільки наявність такого висновку не є обов'язковою для суду, а факт спричинення моральної шкоди та моральних страждань, завданих останньому у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням, підтверджується встановленими доказами, яким суд може дати оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.
Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з того, що позивач отримав хронічне професійне захворювання, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв’язків, враховуючи ступінь втрати ним професійної працездатності, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 4000 грн.
Згідно п. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який діяв з 01.04.2001 року, було передбачено відшкодування моральної шкоди Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»№717-V від 23.02.2007р., який набрав чинності 20.03.2007 р., вказана частина виключена. Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 р. «Кечко проти України»у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. Тобто на час виникнення спірних правовідносин у Фонду відсутній обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди, тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними.
Крім зазначеного, відповідно до ст. 88 ЦПК України, ст.ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір»підлягає до стягнення з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 114 грн. 70 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 22, 58 Конституції України, ст.ст. 268, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 179, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 (чотири тисячі) грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь держави судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
ОСОБА_2