Справа №2-406/2011

Провадження №2/125/14/2013

РІШЕННЯ

                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2013 року м.Бар

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Єрмічової В.В.,

з участю секретаря Лебедевіч Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бар Вінницької області в приміщенні районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 автомобільно-дорожнього технікуму Національного транспортного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі Вінницької області про скасування наказу про переведення на іншу посаду ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що з 01.09.2000 року він працював в ОСОБА_2 автомобільно-дорожньому технікумі на посаді викладача фізкультури. 30.08.2010 року він був звільнений з роботи за власним бажанням в зв'язку із виходом на пенсію за вислугою років. 31.08.2010 року на його звернення до управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі за призначенням пенсії за вислугою років він отримав відповідь про те, що посада керівник фізичного виховання, на яку його було переведено з 01.09.2001 року, не входить до «Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». За таких підстав він вимушений звертатись до суду, оскільки при переведенні його з посади викладача фізкультури на посаду керівника фізичного виховання відповідачем не було дотримано вимог трудового законодавства , а саме переведення відбулось без його заяви та ознайомлення з наказом про переведення. Про порушення своїх трудових прав він дізнався 21.01.2011 року з повідомлення Вінницької обласної організації Профспілки працівників освіти і науки. Просить поновити строк на звернення до суду з даним позовом, пропущений з поважних причин, та скасувати наказ №60 від 01.09.2001 року про його переведення з посади викладача фізкультури на посаду керівника фізичного виховання. 08.02.2013 року представник позивача ОСОБА_3 , який діє згідно доручення від 07.06.2012 року (а.с.106), змінив позовні вимоги (а.с.196). Крім вимоги про скасування наказу №60 про переведення з посади викладача фізкультури на посаду керівника фізичного виховання від 01.09.2001 року, просить зобов`язати відповідача внести до трудової книжки позивача запис про скасування наказу №60 від 01.09.2001 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, який діє згідно доручення від 07.06.2012 року (а.с.106), змінений позов підтримав та просить його задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 автомобільно-дорожнього технікуму Національного транспортного університету ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 02.04.2012 року (а.с.25), подав до суду заперечення мотивуючи тим, що на час звернення позивача до суду термін позовної давності сплив, що є підставою для відмови в позові. Так, переведення з посади викладача на посаду керівника фізичного виховання відбулось 01.09.2001 року. Те, що позивачу було відомо про його переведення на іншу посаду свідчать його заяви, які він подавав на ім’я директора як керівник фізичного виховання та ознайомлення з посадовою інструкцією. Крім того, посада керівника фізичного виховання є у класифікаторі професій і відноситься до 1 розділу «Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери і управителі)» і має код 1229.6. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000 року «Про затвердження переліку посад педагогічних і науково-педагогічних працівників» посада «керівник фізичного виховання» відноситься до посад педагогічних працівників та затверджена Міністерством освіти і науки України в штатному розписі технікуму на 2000-2010 роки. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти» №78 від 31.01.2001 року, період роботи на посаді керівника фізичного виховання зараховується до стажу педагогічної роботи. Станом на 01.08.2010 рік у позивача педагогічний стаж склав 26 років 11 місяців, із яких він 9 років працював на посаді керівника фізичного виховання. За заявою позивача його було звільнено з 30.08.2010 року наказом №63/ВК від 30.08.2010 року. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років. В переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років посада керівника фізичного виховання відсутня. На підставі статті 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81 того ж Закону), не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення. Про відмову в призначенні пенсії позивач дізнався в січні 2011 року і подав скаргу до Вінницької обласної організації профспілки працівників освіти і науки України. Обласна профспілка прислала подання на ім'я директора технікуму «Про усунення порушень трудового законодавства», а саме визнання запису №11 «Переведений на посаду керівника фізичного виховання» недійсним. Однак дана вимога є безпідставною, а тому підстав для скасування наказу №60 від 01.09.2001 року про переведення ОСОБА_1 з посади викладача на посаду керівника фізичного виховання не має. В даному випадку відмова в призначені пенсії за вислугою років є наслідком прогалин у законодавстві, а саме через колізію постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909 та постанови Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000 р., а не наслідком переведення позивача із посади викладача фізкультури на посаду керівника фізичного виховання, оскільки саме ця невідповідність є наслідком відмови у призначенні пенсії та є підставою позову. Просить суд в задоволені зміненого позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

В судовому засіданні представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі Вінницької області ОСОБА_5, який діє згідно довіреності від 08.02.2013 року (а.с.195), не заперечував проти задоволення зміненого позову.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює викладачем фізкультури ОСОБА_2 автомобільно-дорожнього технікуму Національного транспортного університету. З 2000 року ОСОБА_1 працював на посаді викладача фізкультури в даному навчальному закладі. Згодом він був призначений на посаду керівника фізичного виховання та одночасно продовжував працювати на посаді викладача фізкультури.

Суд, заслухавши представників сторін, представника третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

01.09.2000 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду викладача фізкультури ОСОБА_2 автомобільно-дорожнього технікуму (а.с.102).

01.09.2001 року на підставі наказу ОСОБА_2 автомобільно-дорожнього технікуму №60 від 27.08.2001 року позивач був переведений на посаду керівника фізичного виховання ОСОБА_2 автомобільно-дорожнього технікуму (а.с.15,16,102).

01.09.2004 року ОСОБА_2 автомобільно-дорожній технікум було реорганізовано у ОСОБА_2 автомобільно-дорожній технікум Національного транспортного університету (а.с.102).

02.09.2004 року між сторонами було укладено контракт згідно якого ОСОБА_1 призначено на посаду керівника фізичного виховання, про що свідчить копія контракту (а.с.36-38).

30.08.2010 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію на підставі наказу директора ОСОБА_2 автомобільно-дорожнього технікуму Національного транспортного університету №63ВК від 30.08.2010 року (а.с.3,42,43).

31.08.2010 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі Вінницької області за призначенням пенсії за вислугу років (а.с.102).

08.02.2010 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії на підставі п.е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки в період з 01.09.2001 року по 30.08.2010 рік він працював на посаді керівника фізичного виховання, яка не передбачена «Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких надає право на пенсію за вислугу років» (а.с.102).

Згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.01.2011 року зауважень щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років немає (а.с.10).

Відповідно до подання Вінницької обласної організації Профспілки працівників освіти і науки «Про усунення порушень трудового законодавства» від 18.02.2011 року відповідачу було запропоновано внести зміни до наказу №60 від 27.08.2001 року «Про переведення ОСОБА_1 на посаду керівника фізичного виховання» та запис у його трудову книжку про те, що запис №11 недійсний. Переведено на посаду керівника гуртка фізичного виховання, або скасувати даний наказ і залишити його на посаді викладача, з якої звільнити у зв’язку з виходом на пенсію за вислугу років (а.с.12,13).

Так, згідно ч.3 ст.32 КЗпП України про зміну істотних умов праці- систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Однак, згідно копії трудової книжки ОСОБА_1, відсутній запис про ознайомлення позивача із записами в трудовій книжці за період 2001-2002 роки (а.с.17,66).

Згідно відповіді ОСОБА_2 автомобільно-дорожнього технікуму Національного транспортного університету від 15.11.2012 року заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу на посаду викладача 01.09.2000 року та переведення його на посаду керівника фізичного виховання 01.09.2001 року не збереглися (а.с.154).

Як вбачається позивач не був вчасно та належним чином повідомлений про його переведення з посади викладача на посаду керівника фізичного виховання.

Судом встановлено, що в період часу з 01.09.2001 року по 30.08.2010 року позивач працював як на посаді керівника фізичного виховання, так і на посаді викладача фізичного виховання, про що повідомили в судовому засіданні представники сторін та свідок. Крім того дана обставина підтверджується і матеріалами справи. Так, згідно копій педагогічного навантаження викладач ОСОБА_1 викладав фізичне виховання в ОСОБА_2 автомобільно-дорожньому технікумі Національного транспортного університету в період з 2002 року по 2010 рік (а.с.66а-71,79-83), був ознайомлений з Посадовою інструкцією керівника фізичного виховання затвердженою 10.10.2004 року (а.с.25,26), звертався до керівника даного навчального закладу з відповідними заявами як керівник фізичного виховання (а.с.35), уклав контракт на призначення на посаду керівника фізичного виховання терміном з 01.09.2004 року по 01.07.2009 року (а.с.39-41,78,167).

Однак, суд вважає безпідставними посиланнями представника відповідача на «Класифікатор професій» , оскільки Державним класифікатором України «Класифікатор професій ДК 003-95» та Національним класифікатором України «Класифікатор професій ДК 003: 2005», в розділі «Класифікація професій» під кодом 1229.6 вказано посада «керівники підрозділів у сфері культури, відпочинку та спорту», а не як в запереченні посада «керівник фізичного виховання». Безпідставними є також посилання і на «Перелік посад педагогічних і науково-педагогічних працівників», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000 року, де в абзаці другому в редакції Постанови КМ №40 (40-2004-п) від 14.01.2004 вказано завідувач : фізичного виховання, а не керівник, як вказано в запереченні, та на пункт другий Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти» №78 від 31.01.2001 року, відповідно до якого період роботи на посаді керівника фізичного виховання зараховується до стажу педагогічної роботи, оскільки підстави, на які посилається представник відповідача як на доводи правомірності дій відповідача не не оспорюються, а тому не потребують доказування, та з урахуванням предмета позову не можуть бути належними доказами, оскільки нормативно-правові акти, на які посилається представник відповідача не регулюють правовідносини , які виникли між сторонами.

Згідно «Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 посада керівника фізичного виховання не включена.

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на 30.10.2012 року ОСОБА_2 автомобільно-дорожній технікум Національного транспортного університету (скорочена назва БАДТ НТУ), діяльність якого регламентована Положенням про ОСОБА_2 автомобільно-дорожній Національний транспортний університет, затвердженого ректором Національного транспортного університету 28.11.2004 року, є відокремленим підрозділом Національного транспортного університету та має статус юридичної особи (а.с.131,137-145).

Згідно п.4 Положення про ОСОБА_2 автомобільно-дорожній технікум Національного транспортного університету , затвердженого ректором Національного транспортного університету , відповідно до рішення Державної акредитаційної комісії Міністерства освіти і науки України від 24.02.2004 року, протокол №49 щодо наслідків ліцензування (ліцензія серія АА №902831) Технікум віднесений до вищих навчальних закладів першого рівня акредитації і має право готувати фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» з напрямів і спеціальностей, на які має ліцензії та сертифікати.

Так, згідно ст.48 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 року посада керівника фізичного виховання не передбачена у вищих закладах освіти.

Щодо вимоги відповідача про застосування позовної давності (а.с.11), суд вважає її безпідставною та необгрунтованою з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені ст.233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Якщо тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов`язки сторін.

Судом встановлено, що 30.08.2010 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію на підставі наказу директора ОСОБА_2 автомобільно-дорожнього технікуму Національного транспортного університету №63ВК від 30.08.2010 року (а.с.3,42,43) та 31.08.2010 року звернувся за призначенням пенсії за вислугу років (а.с.102). 08.02.2010 року управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_2 районі відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугу років (а.с.102) та звернулось з цього приводу за роз`ясненням до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке в порядку контролю перевіривши матеріали пенсійної справи позивача підтвердило правомірність дій управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_2 районі, що підтверджується повідомленням від 21.01.2011 (а.с.10).

10.03.2011 року позивач звернувся до Барського районного суду Вінницької області, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції, тобто в межах строків встановлених ст.233 КЗпП України (а.с.1).

А тому, підстав вважати, що позивач пропустив строки звернення до суду, немає.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне змінений позов задовольнити повністю.

На підставі ст.ст.233,234 Кодексу Законів про працю України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами і доповненнями , внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України від 01.04.1994 року №4, від 26.10.1995 року №18, від 25.05.1998 року №15 , ст.48 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 року N 2984-III із змінами внесеними згідно із Законами з 26.12.2002 року по 16.10.2012 року, «Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1436 (1436-2002-п) від 26.09.2002 року, Державного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003-95» , затвердженого Наказом Держстандарту України від 27.07.1995 року №257 (v0257217-95), скасованого на підставі Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N375 (v0375609-05) від 26.12.2005 року та Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003 : 2005», прийнятого Наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року №375 (v0375609-05), «Переліку посад педагогічних і науково-педагогічних працівників», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14.06.2000 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України з 06.05.2001 року по 18.07.2012 року ; Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти» №78 від 31.01.2001 року із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ з 19.08.2002 року по 11.06.2008 року, керуючись ст.ст.10,60,212-215 ЦПК України ,-

                                         ВИРІШИВ:

Змінений позов задовольнити повністю.

          Скасувати наказ №60 від 01.09.2001 року про переведення ОСОБА_1 з посади викладача фізкультури ОСОБА_2 автомобільно-дорожнього технікуму на посаду керівника фізичного виховання.

Зобов`язати ОСОБА_2 автомобільно-дорожній технікум Національного транспортного університету внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 про скасування наказу №60 від 01.09.2001 року про переведення ОСОБА_1 з посади викладача фізкультури на посаду керівника фізичного виховання.

          Суддя: