Справа № 212/12687/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.02.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,
секретаря Липовської Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору державного нотаріуса Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області Карасевича Олега Івановича, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів доручення, довіреності, купівлі-продажу та витребування квартири, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, за участю третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_2, про визнання недійсним договору дарування, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, посвідченого 20.09.2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого за № 1857, -
ВСТАНОВИВ:
18.09.2012 року ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Вінниці із первісним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору державного нотаріуса Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області Карасевича О.І., приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсними договору доручення від 27.10.2010 року, довіреності від 27.10.2010 року, купівлі-продажу від 08.11.2010 року, витребування квартири АДРЕСА_1.
Первісний позов мотивований наступними обставинами. На підставі договору дарування від 20.09.2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 1857, державна реєстрація якого проведена КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 03.12.2009 року, позивач є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1. 30.09.2010 року ОСОБА_1 виїхала до Італії, а в Україну повернулась лише в серпні 2012 року. Саме тоді позивачу стало відомо, що належна їй на праві приватної власності квартира продана громадянину ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 08.11.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1243. Від імені продавця у даному договорі виступив громадянин ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 27.10.2010 року державним нотаріусом Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області Карасевичем О.І. за реєстровим № 700. Згодом, ОСОБА_3 перепродав квартиру громадянину ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 02.06.2011 року. Останній лише у 2012 році почав пред'являти свої вимоги на квартиру, вимагаючи виселення з неї всіх проживаючих, а саме двох доньок позивачки із їх неповнолітніми дітьми. Позивач стверджує, що вона та члени її родини постійно проживають у даній квартирі, зареєстровані в ній, сплачують всі комунальні платежі. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що вона ніколи не укладала з ОСОБА_2 усного договору доручення, не видавала на нього довіреність на розпорядження своєю квартирою та не погоджувала її продаж ОСОБА_3 чи будь-якій іншій особі, оскільки вона в період з 30.09.2010 року по серпень 2012 року включно перебувала за межами України. Крім того, оскільки у спірній квартирі постійно проживають малолітні діти, погодження на її відчуження повинен був надати орган опіки та піклування, а такого дозволу відповідачами не отримувалось.
Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду із даним позовом.
Указом Президента України від 05.07.2012 року № 437/2012 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» ліквідовано Ленінський районний суд м. Вінниці та утворено Вінницький міський суд Вінницької області. Указом Президента України від 21.09.2012 року № 558/2012 «Про переведення суддів» головуючого у справі суддю Ленінського районного суду м. Вінниці Кашпрука Г.М. переведено на посаду судді Вінницького міського суду Вінницької області. Ухвалою від 16.10.2012 року дану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 прийнято до провадження Вінницького міського суду Вінницької області.
Ухвалою суду від 11.02.2013 року об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, за участю третіх осіб на стороні відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, про визнання недійсним договору дарування спірної квартири від 20.09.2008 року.
Зустрічний позов мотивований наступними обставинами. Причиною звернення до суду із первісним позовом ОСОБА_1 зазначає порушення її права власності на спірну квартиру. Дане право власності виникло в неї на підставі договору дарування, укладеного 20.09.2008 року між нею та її дочкою ОСОБА_6 та посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що у даній спірній квартирі зареєстровані та постійно проживають її доньки ОСОБА_6 та ОСОБА_8, кожна зі своїми малолітніми дітьми, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15. Четверо із зазначених малолітніх дітей проживали у даній спірній квартирі і на момент укладення договору дарування від 20.09.2008 року. Таким чином, ОСОБА_6 як дарувальник, спочатку мала отримати від органу опіки та піклування погодження на відчуження помешкання, у якому проживали малолітні діти. Натомість, такого дозволу сторонам за оспореним договором дарування органом опіки та піклування Вінницької міської ради не надавалось, що є порушенням вимог статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей». Таким чином, оскільки договір дарування від 20.09.2008 року суперечить чинному законодавсту, у відповідності до положень частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, він підлягає визнанню недійсним.
ОСОБА_4 вважає, що в разі визнання недійсним договору дарування від 20.09.2008 року, ОСОБА_1 не матиме правових підстав вимагати від нього витребування спірного майна. Саме з наведених підстав він і звернувся до суду із зустрічним позовом.
В судовому засіданні представники ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_6 та ОСОБА_16 вимоги первісного позову підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Зустрічний позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні з тих підстав, що ОСОБА_4 не є стороною оспореного правочину, а його укладення ніяким чином не порушувало права позивача за зустрічним позовом.
Представник ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_17 первісний позов не визнав з тих підстав, що на його думку висновок судової експертизи є неповним, а у призначенні по справі повторної почеркознавчої експертизи судом було відмовлено. Крім того, на думку представника, штампи у належному ОСОБА_1 паспорті громадянина України для виїзду за кордон, які вказують на її перебування за межами України в період часу з 30.09.2010 року по серпень 2012 року включно, не спростовують його припущення, що ОСОБА_1 мала можливість вільно перетнути державний кордон України через Республіку Молдова без відповідних відміток у паспорті й підписати відповідну довіреність на ОСОБА_2 Зустрічний позов в судовому засіданні ОСОБА_17 просив задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач та третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнав, проти задоволення зустрічного не заперечував.
Відповідач та третя особа ОСОБА_3, а також його представник адвокат ОСОБА_18 в судовому засіданні первісний позов не визнали, проти задоволення зустрічного не заперечували.
Третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору за первісним позовом приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 при вирішенні даного спору покладалась на розсуд суду.
Третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору за первісним позовом державний нотаріус Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області Карасевич О.І. та його представник за угодою про надання правової допомоги адвокат ОСОБА_19 в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялись завчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили. Беручи до уваги, що в ході судового розгляду вони неодноразово були присутні та висловили свою думку з приводу первісного позову, не визнавши його вимоги, суд ухвалив проводити розгляд справи за їх відсутності.
В ході судового розгляду по справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
22.09.2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уклали договір дарування квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 1857. 03.12.2009 року за заявою обдарованої ОСОБА_1 КП «ВМБТІ» було проведено державну реєстрацію права власності на зазначену нерухомість під реєстраційним номером 29066221, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24667067 від 03.12.2009 року (а. с. 37-38 інвентаризаційної справи № 41311).
Згідно відміток про перетин державного кордону України у належному ОСОБА_1 паспорті громадянина України для виїзду за кордон, власник паспорту виїхав за межі України 30.09.2010 року, а в'їхав на територію України 27.08.2012 року (аркуші паспорту 25-26).
Зі змісту нотаріально посвідченої довіреності випливає, що 27.10.2010 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 усний договір доручення на розпорядження повіреним належною ОСОБА_1 трикімнатною квартирою АДРЕСА_1 (а. с. 18).
27.10.2010 року державним нотаріусом Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області Карасевичем О.І. за реєстровим № 700 посвідчено від імені ОСОБА_1 довіреність на ОСОБА_2, згідно якої вона доручила повіреному розпоряджатись належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1. Відповідно до тексту даної довіреності, ОСОБА_1 безперешкодно спілкувалась з нотаріусом при складанні проекту цього документу та підписала її особисто у присутності нотаріуса.
08.11.2010 року між ОСОБА_1, від імені якої згідно довіреності від 27.10.2010 року діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Даний договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1243 (а. с. 19-20). За заявою ОСОБА_3 КП «ВМБТІ» 09.11.2010 року за реєстраційним номером 29066221 проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом № 27937813 (інвентаризаційна справа № 41311, а. с 76).
02.06.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_20 за реєстровим № 2091. За заявою ОСОБА_4 КП «ВМБТІ» 05.10.2011 року за реєстраційним номером 29066221 проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом № 31547930 (інвентаризаційна справа № 41311, а. с 94).
Згідно довідки № 2331 від 06.09.2012 року, виданої МКП ЖЕК № 6, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані починаючи з 1994 року ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_8
Відповідно до Акту від 08.08.2012 року, який складений сусідами ОСОБА_1 по будинку АДРЕСА_1 і засвідчений посадовою особою МКП ЖЕК № 6, в квартирі АДРЕСА_1 постійно фактично проживає донька ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та її малолітні діти: ОСОБА_9, 2006 р. н., ОСОБА_10, 2010 р. н., ОСОБА_11, 2011 р. н.
Згідно довідки № 736 від 06.06.2012 року, виданої Центром первинної медико-санітарної допомоги № 3, малолітні ОСОБА_9, 2006 р. н., ОСОБА_10, 2010 р. н., ОСОБА_11, 2011 р. н., обслуговуються та відповідно проживають за адресою АДРЕСА_1.
На виконання вимог ухвали суду від 09.11.2012 року про призначення по справі судової експертизи, Вінницьким відділенням КНДІСЕ 17.01.2013 року складено висновок № 2081/2082/13-21 технічної та судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі. Згідно даного висновку експертизи, підпис від імені ОСОБА_1 і відповідний запис прізвища, що розташовані на довіреності від 27.10.2010 року, посвідченій державним нотаріусом Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області Карасевичем О.І. за реєстровим № 700, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи використання технічних засобів не самою ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1
Допитаний в якості свідка відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 пояснив суду, що насправді особисто він не знає і ніколи не бачив ОСОБА_1 до моменту, коли зустрів її в судовому засіданні по даній цивільній справі в листопаді 2012 року. Ніяких усних договорів доручення вони з нею ніколи не укладали. Також свідок пояснив суду, що 27.10.2010 року він, на прохання свого знайомого ОСОБА_21, завіз останнього у смт Муровані Курилівці Вінницької області, де не виходячи з автомобіля, зачекав його близько 30 хвилин, після чого вони повернулись до м. Вінниці. Згодом ОСОБА_21 повідомив його про існування посвідченої на нього довіреності від імені ОСОБА_1 на відчуження квартири. ОСОБА_1 того дня свідок не бачив.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно вимог частини 3 цієї ж статті, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.
Частиною 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено заборону батькам, або особам, які їх замінюють, без дозволу органів опіки та піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Згідно вимог частини 4 статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти,
необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо
нерухомого майна, яке належить дітям.
Відповідно до положень пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або ос порені права, свободи чи інтереси цих осіб.
Заслухавши думку всіх учасників процесу та пояснення допитаного як свідка відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання про задоволення первісного позову у повному обсязі та відмову у задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником спірної квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 20.09.2008 року, який належним чином нотаріально посвідчений та зареєстрований. В період з 30.09.2010 року по 27.08.2012 року ОСОБА_1 перебувала за межами України.
В даний період часу, а саме 27.10.2010 року, державним нотаріусом Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області Карасевичем О.І., на підставі як він зазначає усного договору доручення, від її імені посвідчується довіреність на ОСОБА_2 на розпорядження належною довірителю квартирою.
Згідно висновку технічної та судової почеркознавчої експертизи від 17.01.2013 року, пояснень допитаного в якості свідка відповідача ОСОБА_2, а також відміток про перетин державного кордону України ОСОБА_1, які містяться в її паспорті, позивачка за первісним позовом не укладала з ОСОБА_2 договору доручення, не підписувала оспорену нею довіреність від 27.10.2010 року. Таким чином, оспорений договір купівлі-продажу від 08.11.2010 року також був укладений всупереч волі власника майна ОСОБА_1
Зазначені правочини доручення в усній формі, довіреності в письмовій формі, купівлі-продажу від 08.11.2010 року підлягають визнанню судом недійсними внаслідок недотримання в момент їх вчинення вимог статті 203 Цивільного кодексу України щодо відповідності правочину Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також відповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі.
Оскільки спірна квартира вибула з власності ОСОБА_1 не з її волі, а ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, майно підлягає витребуванню на користь ОСОБА_1 від добросовісного набувача ОСОБА_4
Таким чином, первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Зустрічний позов задоволенню не підлягає з тих підстав, що ОСОБА_4 не довів тієї обставини, що оспорений ним договір дарування спірної квартири від 20.09.2008 року якимось чином порушував його права.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до положень статті 88 ЦПК України. Оскільки первісний позов підлягає задоволенню, на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню в солідарному порядку із відповідачів понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 1201,90 грн., судового збору за подачу клопотань про забезпечення доказів в розмірі 214,60 грн., вартості проведеної судової експертизи у розмірі 662,04 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 15, 203, 207, 215, 388, 1004 Цивільного кодексу України, статтями 3, 10, 15, 30, 60, 88, 212, 214 - 218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Первісний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним усний договір доручення, укладений 27 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати недійсною довіреність, видану від імені ОСОБА_1 на ОСОБА_2, яка посвідчена державним нотаріусом Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори Вінницької області Карасевичем Олегом Івановичем 27.10.2010 року за реєстровим № 700.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 08.11.2010 року між ОСОБА_1, від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_2, та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований за № 1243.
Витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок понесених позивачем судових витрат 2078,54 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів після його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції.
Суддя: