РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 185/629/13- ц

21 лютого 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді - Шаповалової І.С.,

при секретарі - Ілющенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м.Павлограда в особі Виконавчого комітету Павлорадської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю більше п'яти років і визнання спадкоємицею за законом четвертої черги,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до Територіальної громади м.Павлограда в особі Виконавчого комітету Павлорадської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю більше п'яти років і визнання спадкоємицею за законом четвертої черги. Свої позовні вимоги вона обґрунтовує тим, що з 1982 року по 2011 рік вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилась спадщина , яка складається з квартири. Тому позивачка просить визнати її спадкоємцем за законом.

Позивачка судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що позивачка проживала з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що позивачка проживала з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Вислухавши позивача, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції складено актовий запис про смерть №1275 від цієї ж дати (а.с. 4).

Після його смерті відкрилась спадщина, , яка складається з квартири АДРЕСА_2 (а.с.5).

Позивач, вважаючи себе спадкоємицею після смерті ОСОБА_2, звернулась до Першої Павлоградської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, оскільки між спадкоємцем та спадкодавцем відсутній факт родинних відносин (а.с.3, 27).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для того щоб встановити факт спільного проживання спадкоємця із спадкодавцем, нотаріус за місцем відкриття спадщини перевіряє в паспорті відмітку про реєстрацію проживання спадкоємця і встановлює місце реєстрації проживання спадкодавця довідкою органів реєстрації.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, де зберігає за собою право на житло, а проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Із заявою про реєстрацію шлюбу ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 в період з 1982 року по 2011 рік - не звертались (а.с.26).

Суд критично ставиться до пояснень позивача, наданих в судовому засіданні, відносно того, що вона проживала разом з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1982 року по день його смерті, оскільки фактичними доказами, які б свідчили про цей факт пояснення позивача - не підтверджено.

Суд також не приймає твердження позивачки про те, що після смерті ОСОБА_2, вона фактично прийняла спадщину, з огляду на викладене вище.

Так само суд критично ставиться до пояснень свідків, оскільки обидва свідки є сусідами позивачки по вул.Красіна в м.Павлограді і пояснювали суду, що позивач проживала разом з ОСОБА_2 саме на вулиці Красіна в м.Павлограді, однак, як пояснила сама позивач, вони до 2004 року проживали по АДРЕСА_1.

Суд не приймає у якості доказу довідку за підписом Голови ЖБК №14 «Черемушки» від 29.05.2012 року №99 (а.с. 9), оскільки безпосередньо в судовому засіданні голова ЖБК допитаний не був, а інформація виклдаена в довідці спростовується поясненнями самої позивачки.

Ці обставини, на думку суду, виключають можливість визнання позивачки такою, що постійно проживала разом із спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, а також на час його смерті.

Крім того, відповідно до положень ст.256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 27 ЦПК України всі наявні докази для підтвердження своїх вимог та заперечень сторони повинні надати до початку розгляду справи по суті. В ст. 137 ЦПК України зазначено, що у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

Позивачка не надала суду доказів того, що вони з ОСОБА_2 вели спільне господарство та були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Свідки в судовому засіданні підтвердили, що вони проживали за однією адресою, але жодний з них не підтвердив, що позивачка з ОСОБА_2 вели спільне господарство, не були пов'язані спільним побутом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими та задовленню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.С.Шаповалова