УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХ ВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року жовтня 26 Колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого - судді Панасенкова В.О.
Суддів: Громіка Р.Д., Парапана В.Ф., при секретарі Бондаренко Н.В.
за участю позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 травня 2006 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні 1\2 частиною жилого будинку, визначення порядку користування частиною жилого будинку і земельною ділянкою, вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третіх осіб:. Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", відділу громадянства, міграції й реєстрації фізичних осіб Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області про зміну часток у спільній сумісній власності подружжя та визнання права власності на 1\2 частину жилого будинку,
встановила:
07 червня 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В заяві позивач ОСОБА_1 зазначав, що він перебував з відповідачкою ОСОБА_2 у шлюбі з 26 квітня 1975 року до 23 лютого 2000 року. За час шлюбу 03 вересня 1976 року вони придбали 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 за угодою, яка рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 1977 року визнана дійсною. Зазначена частина будинку складала з приміщень жилою площею 21, 9 кв.м., кухні пл. 11, 6 кв.м., веранди пл. 9, 1 кв.м., коридору пл. 4,9 кв.м., санвузла пл. 4, 6 кв.м, та надвірних споруд.
Він почав будувати мансарду, але у травні 1995 року у зв'язку з припиненням шлюбних відносин він залишив будинок.
Не зважаючи на те, що він має право на половину від 1\2 частини жилого будинку, відповідачка ОСОБА_2 перешкоджає йому користуватися жилим приміщенням.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 22, 28 КпШС України, позивач ОСОБА_1 просив суд поділити частину жилого будинку та земельну ділянку.
При розгляді справи позивач ОСОБА_1 неодноразово доповнював позивні вимоги.
У грудні 2004 року позивач ОСОБА_1 просив суд вселити його у спірну частину будинку (а.с. 136).
У червні 2005 року він звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні 1\2 частиною будинку, визначення порядку користування приміщеннями будинку і земельною
Справа № 22-4192\06 Категорія: 34
Головуючий у першій інстанції Синегубов О.В. Доповідач апеляційної інстанції Панасенков В.О.
ділянкою, передавши йому у користування кімнату 5-1, приміщення другого поверху, інші приміщення та надвірні побудови залишити у загальному користуванні (а.с. 178).
Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала частково і 04 листопада 2004 року звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третіх осіб: Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", відділу громадянства, міграції й реєстрації фізичних осіб Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області про зміну часток у спільній сумісній власності подружжя, визнання права власності на 1\2 частину жилого будинку, який при розгляді справи 12 квітня 2005 року та 28 грудня 2005 року уточнила та доповнила вимоги.
В заявах позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначала, що на час реєстрації шлюбу відповідачу ОСОБА_1 виконалося лише 22 роки і він був курсантом учбового закладу. Спірна 1\2 частина жилого будинку була придбана 03 вересня 1976 року за б 000 радянських карбованців. З них 3 000 радянських крб. це кошти її батьків, а 2 500 радянських крб. - її власні кошті.
Спірна частина будинку складається з жилої кімнати 5-2, кухні 5-1, веранди 5-3, коридору -5-4, санвузла 5-5. У теперішній час її ринкова вартість складає 71 931 грн.
Після припинення шлюбних відносин у травні 1995 року вона за свої кошті самочинно перебудувала цю частину будинку, провела його капітальний ремонт та добудувала другий поверх, чим значно збільшила її вартість.
Частка колишнього чоловіка ОСОБА_1 у праві власності на спірну частину будинку не може бути виділена в натурі, оскільки висновком судової будівельно-технічної експертизи від 03 червня 2003 року встановлено, що провести поділ спірної частини будинку технічно неможливо.
Крім того, вона вважала, що спільне володіння та користування спірною частиною будинку та земельною ділянкою з сім'єю відповідача ОСОБА_1 також неможливо з урахування того, що спірна частина будинку фактичноскладається з однієї житлової кімнати і вселення колишнього чоловіка порушують її права і права сина ОСОБА_4.
Тому, на її думку, право власності відповідача ОСОБА_1 на частину від спірної частини будинку може бути припинена з виплатою йому грошової компенсації.
З 1995 року вона, а потім ї син ОСОБА_4, несли усі витрати, пов'язані з утриманням та зберіганням спірної частини будинку, земельної ділянки та прибудинкової території, обладнанням каналізації, водопроводу, будуванням мощення, підйомом нахилу двору, виплаті страхових внесків, обов'язкових податків та зборів, а також опалюванням будинку. Крім того, відповідач не ніс ніяких витрат на утримання сина та його навчання.
Після виселення з будинку у травні 1995 року відповідач ОСОБА_1 забрав собі частину рухомого майна, яке було придбано у шлюбі, а також автомобіль ЗАЗ-968 М 1990 року випуску, який належав її батькові.
З урахуванням цих обставин, вона вважала, що розмір компенсації може бути зменшений і має складати 4 536, ЗО грн.
Посилаючись на ці обставини та на ст. ст. 358 ч. 2, 360, 365 ч. 2, 372 ч. 1, 376 ЦК України, ст. ст. 69, 70 ч.2 СК України, ст. ст. 50, 151, 152, 162 ЖК України, ст. 55 Закону України "Про власність", позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила суд визнати за неї право власності на 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1, зобов'язати її виплатити відповідачу ОСОБА_1 грошову компенсацію у сумі 4 536, ЗО грн. та припинити право власності відповідача ОСОБА_1 на частку у спільній сумісній власності подружжя (а.с. 112-116, 155-157, 214-220).
Представник Київської районної адміністрації Одеської міської ради в своїх поясненнях заперечував проти визнання права власності на самочинно збудовані прибудови.
Представники Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації тата реєстрації об'єктів нерухомості", відділу громадянства, міграції й реєстрації фізичних осіб Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області в судове зсідання не з'явилися.
Справа № 22-4192\06 Категорія: 34
Головуючий у першій інстанції Синегубов О.В. Доповідач апеляційної інстанції Панасенков В.О.
Рішенням суду першої інстанції первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволені частково.
Суд припинив право власності ОСОБА_1 на жилий будинок АДРЕСА_1, виплатив йому грошову компенсацію в сумі 17 987 грн.,
визнав за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1, яка складається з однієї жилої кімнати площею 21, 8 кв.м., кухні - 11, б кв.м., веранди - 9, 1 кв.м., коридору - 4, 6 кв.м., санвузлу - 4, б кв.м., загальною площею 52, 0 кв.м, та
зобов'язав Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" зареєструвати на ім'я ОСОБА_2 зазначені приміщення.
Решту частину позовів суд залишив без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції' є незаконним і необґрунтованим.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1, пояснення на апеляцію позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 з 26 квітня 1975 року до 23 лютого 2000 року (а.с. 10). Об лютого 1978 року у них народився син ОСОБА_4 (а.с. 119).
За час шлюбу 03 вересня 1976 року вони придбали 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 за угодою, яка рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 1977 року визнана дійсною (а.с. 124, 125-126).
Зазначена частина будинку складала з приміщень: жилою площею 21, 9 кв.м., кухні пл. 11, 6 кв.м., веранди пл. 9, 1 кв.м., коридору пл. 4,9 кв.м., санвузла пл. 4, 6 кв.м, та надвірних споруд, і розташована на земельній ділянці площею 332 кв.м.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Висновком судової будівельне-технічної експертизи від 03 червня 2003 року встановлено, що провести поділ спірної частини будинку в натурі технічно неможливо (а.с. 53).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що частка колишнього чоловіка відповідачки - ОСОБА_1, у праві власності на спірну частину будинку не може бути виділена в натурі.
Спільне володіння та користування спірною частиною будинку та земельною ділянкою з сім'єю відповідача ОСОБА_1 також неможливо з урахування того, що спірна частина будинку фактично складається з однієї жилої кімнати і вселення колишнього чоловіка суттєво порушує права відповідачки і права сина ОСОБА_4.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України спірна частина будинку, яка належить сторонам по справі на праві спільної сумісної власності подружжя, є річчю неподільною.
Відповідно до ч. З ст. 370 ЦК України виділ частки майна, що є спільною сумісною власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Справа № 22-4192\06 Категорія: 34
Головуючий у першій інстанції Синегубов О.В. Доповідач апеляційної інстанції Панасенков В.О.
Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи може бути припинена за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
В судовому засіданні у суді першої інстанції і у суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 фактично погодився на одержання компенсації від відповідачки ОСОБА_2, але у сумі 20 доларів США або у випадку придбання йому однокімнатної квартири.
Тому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що право власності відповідача ОСОБА_1 на частку від спірної частини жилого будинку може бути припинена з виплатою йому грошової компенсації.
Висновок суду першої інстанції відповідає також і роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" від 04 жовтня 1991 року (з відповідними змінами), викладеним у п. п. 5, 6 9 постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 29 КПШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з них.
З матеріалів справи також вбачається, що після припинення шлюбних відносин у травні 1995 року відповідачка ОСОБА_2 за свої кошті самочинно перебудувала цю частину будинку, провела його капітальний ремонт та добудувала другий поверх, чим значно збільшила її вартість.
З 1995 року відповідачка ОСОБА_2, а потім ї син ОСОБА_4 несли усі витрати, пов'язані з утриманням та зберіганням спірної частини будинку, земельної ділянки та прибудинкової території, обладнанням каналізації, водопроводу, будуванням мощення, підйомом нахилу двору, виплаті страхових внесків, обов'язкових податків та зборів, а також опалюванням будинку.
Крім того, позивач ОСОБА_1 не ніс ніяких витрат на утримання сина та його навчання.
Зазначені обставини підтверджуються наданими відповідачкою ОСОБА_2 письмовими доказами, а також дослідженими у судовому засіданні фотографіями (а.с. 203, 221-253).
Після залишення відповідачем сім'ї фактично був проведений поділ майна подружжя: позивач ОСОБА_1 забрав собі частину рухомого майна, яке було придбано сторонами у шлюбі, а також автомобіль ЗАЗ-968 М 1990 року випуску, який належав батькові відповідачки ОСОБА_2, що визнається сторонами в судовому засіданні (а.с. 120, 121).
У теперішній час син сторін ОСОБА_4 хворіє не вилікуваною хворобою, що підтверджується випискою з історії хвороби НОМЕР_1 Одеської обласної клінічної лікарні на ім'я ОСОБА_4, наданою суду апеляційної інстанції.
За таких обставин справи, інтереси відповідачки ОСОБА_2 при поділу майна подружжя заслуговують на увагу.
Справа № 22-4192\06 Категорія: 34
Головуючий у першій інстанції Синегубов О.В. Доповідач апеляційної інстанції Панасенков В.О.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано відступив від начала рівності частки подружжя з врахуванням її інтересів.
Вартість спірної частини будинку визначена висновком № 2723\2724\2725 судової будівельно-технічної експертизи від 03 червня 2003 року і складає 71 937 грн. (а.с. 49-56).
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що частка відповідачки ОСОБА_2 збільшена до 3\4 частин і сума грошової компенсації частки позивача складає 17 987 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення суду про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Ця умова закону не могла бути виконана відповідачкою ОСОБА_2, оскільки на теперішній час у судах першої інстанції м. Одеси не має депозитних рахунків.
При розгляді апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні йому було запропоновано одержати визначену судом першої інстанції грошову компенсацію, але він відмовився.
Твердження позивача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Посилання позивача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він не погоджується з розміром грошової компенсації, яка йому присуджена, оскільки вартість спірної частини жилого будинку була встановлено у червні 2003 року, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки суд першої інстанції' з достовірністю встановив, що сторони припинили шлюбні відносини у травні 1995 року і за це час вартість спірної частини жилого будинку істотно збільшилася у своїй цінності внаслідок трудових і грошових затрат відповідачки ОСОБА_2, а також у зв'язку з значним зростанням цін на нерухомість у м. Одесі у теперішній час.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про визначення порядку користування житлом, земельною ділянкою та вселення і відмову у задоволенні зустрічного позову немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили ухвалою.
Справа № 22-4192\06 Категорія: 34
Головуючий у першій інстанції Синегубов О.В. Доповідач апеляційної інстанції' Панасенков В.О.