УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХ ВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року жовтня 26 Колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого - судді Панасенкова В.О.
Суддів: Громіка Р.Д., Парапана В.Ф., при секретарі Бондаренко Н.В.
за участю позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 27 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Одеської області, третьої особи, ОСОБА_2, про визнання права власності на господарські споруди, та за позовом ОСОБА_2 до Ренійської міської ради Одеської області, третьої особи, ОСОБА_1 про визнання права власності на господарські споруди,
встановила:
25 жовтня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ренійської міської ради Одеської області, третьої особи, ОСОБА_2, про визнання права власності на господарські споруди. В заяві позивачка ОСОБА_1 зазначала, що їй на праві власності належить жилий будинок НОМЕР_1 АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 27 квітня 1977 року. Жилий будинок з надвірними спорудами - двома сараями, розташований на земельній ділянці площею 144 кв.м. У 1978-1979 роках вона з дозволу міської ради та за згодою колишнього власника жилого будинку НОМЕР_2 ОСОБА_3 збудувала літню кухню пл. 4, 80 кв.м. літ. "Е", до якої потім добудувала сарай та курятник, відступив від межі земельних ділянок більш півметра. Зазначені надвірні споруди не порушують прав ОСОБА_2, який набув право власності на жилий будинок НОМЕР_2 після смерті батьків. Однак він зняв огорожу між домоволодіннями та стверджує, що ці споруди збудовані без його згоди, і вимагає їх знести. У зв'язку з відсутністю згоди ОСОБА_3, Ренійська міська рада не приймає споруди у експлуатацію.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. 331 ЦК України, ст. ст. 12, 48 Закону України "Про власність", позивачка ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на господарські споруди: літню кухню літ. "Е", сарай та курятник.
23 листопада 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ренійської міської ради Одеської області, третьої особи, ОСОБА_1 про визнання права власності на господарські споруди. В заяві позивач ОСОБА_2 зазначав, що йому на праві власності належить жилий будинок НОМЕР_2 АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 20 жовтня 1998 року. Належний йому сарай літ. "Ж" він перебудував у гараж.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 276, 331, 375 ч. ч. 1, 2 ЦК України, позивач ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на гараж під. літ. "Ж" (а.с. 27-28).
Ухвалою суду від 06 лютого 2006 року позови об'єднані в одне провадження (а.с. 22 зв.).
Справа № 22-5189\06 Категорія: 26
Головуючий у першій інстанції Дудник В.І. Доповідач апеляційної інстанції Панасенков В.О.
Представник відповідача Ренійської міської ради Одеської області проти позовів не заперечував.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову, мотивуючи тим, що рішення суду в частині відмови їй у задоволенні позову є незаконним і необґрунтованим.
Представник Ренійської міської ради Одеської області в судове засідання не з'явився, але про час і місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку, що підтверджується повідомленням про виклик в суд, яке надійшло з поштового відділення. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка у даному випадку не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1, пояснення на апеляцію позивачки ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить жилий будинок НОМЕР_1 АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 27 квітня 1977 року (а.с. 15-16).
У 1978-1979 роках вона самочинно збудувала літню кухню пл. 4, 80 кв.м. літ. "Е", до якої потім добудувала сарай та курятник (а.с. 7-14).
Позивачу ОСОБА_2 на праві власності належить жилий будинок НОМЕР_2 АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 20 жовтня 1998 року (а.с. 29). Належний йому сарай літ. "Ж" він самочинно перебудував у гараж.
Вирішуючи спір, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що спірні господарські споруди, які збудовані сторонами на земельних ділянках самочинно, суттєво порушуються їх права. Тому законних підстав для визнання за ними права власності на ці споруди немає
Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. ст. 319, 331, 375, 376 ЦК України, та фактичним обставинам справи, які доведені у судовому засіданні.
Твердження позивачки ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови їй у задоволенні позову, не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, рішення Ренійського районного
Справа № 22-5189\06 Категорія: 26
Головуючий у першій інстанції Дудник В.І. Доповідач апеляційної інстанції' Панасенков В.О.
суду Одеської області від 27 червня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою.
Справа № 22-5189\06 Категорія: 26
Головуючий у першій інстанції Дудник В.І. Доповідач апеляційної інстанції Панасенков В.О.