Справа № 1-6/11 провадження № 11/795/4/2013 Головуючий у І інстанції Овчарик В.М.

Категорія - ст.27ч.5, ст.365 ч.3 КК України Доповідач Григор'єва В. Ф.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіГригор’євої В. Ф.

суддів - Баглая І.П., Козака В.І.,

при секретарі - Оскірко Ю.І.,

з участю прокурора - Щербака О.В.,

представника цивільного позивача - ОСОБА_2,

засудженого - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27 травня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_2, українець, громадянин України, одружений, з вищою освітою, непрацюючий, інвалід 3 групи, не судимий в силу ст. 89 КК України, мешканець АДРЕСА_1,

- засуджений за ст. 27 ч. 5, ст. 364 ч. 2 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки;

- за ст. 27 ч. 5, ст. 365 ч. З КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки;

- за ст. 366 ч. 2 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій па строк 2 роки.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій на строк 3 роки;

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладені такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

За ст. 358 ч. З та ст. 209 ч. 1 КК України ОСОБА_3 виправдано.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у розмірі 2679 грн. 28 коп.

Судом ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що перебуваючи на посаді директора СТОВ „Темп", будучи службовою особою та розпорядником коштів товариства, протягом 2006-2007 років при здійсненні фінансово-господарської діяльності, умисно вчиняв службові підроблення, та сприяв іншим особам у вчиненні зловживань службовим становищем та перевищень ними службових повноважень за наступних обставин.

Так, 29 березня 2006 року, ОСОБА_3, діючи узгоджено з керуючою філією - Ічнянським відділенням ВАТ „Державний Ощадний банк України" ОСОБА_5, з метою отримання кредиту у вказаній банківській установі, умисно підписав довідку № 112 про розмір заробітної плати працівника товариства ОСОБА_6, куди за його вказівкою головним бухгалтером підприємства ОСОБА_7 були внесені недостовірні дані про розмір заробітної плати працівника. Достовірно знаючи, що довідка про доходи на ім'я ОСОБА_6 містить недостовірну інформацію, та будучи впевненим у підтримці ОСОБА_5 як службової особи банку, і таким чином сприяючи їй в усуненні перешкод у зловживанні нею службовим становищем при підписанні в подальшому фіктивного кредитного договору, в числі з інших документів надав фіктивний документ до кредитного відділу банку, де довідка була сприйнята як належно оформлена, що послужило однією із підстав для підписання кредитного договору № 77 від 31 березня 2006 року на ім'я ОСОБА_6 за відсутності самого позичальника та отримання кредитних коштів в сумі 60 000 грн.

17 червня 2006 року ОСОБА_3, діючи узгоджено з керуючою філією - Ічнянським відділенням ВАТ „Державний Ощадний банк України" ОСОБА_5, з метою отримання кредиту у вказаній банківській установі, умисно підписав довідку за № 50 про розмір заробітної плати працівника товариства ОСОБА_8, куди за його вказівкою головним бухгалтером товариства ОСОБА_7 були внесені недостовірні дані про розмір заробітної плати працівника. Достовірно знаючи, що довідка про доходи на ім'я ОСОБА_8 містить недостовірну інформацію, та будучи впевненим у підтримці ОСОБА_5 як службової особи банку, і таким чином сприяючи їй в усуненні перешкод у зловживанні нею службовим становищем при підписанні в подальшому фіктивного кредитного договору, ОСОБА_3, умисно, в числі інших надав фіктивний документ до кредитного відділу банку, де довідка була сприйнята як належно оформлена і послужила однією з підстав для підписання кредитного договору за № 141 від 27 червня 2006 року на ім'я ОСОБА_8 за відсутності самого позичальника та отримання кредитних коштів в сумі 75 000 грн.

29 листопада 2006 року ОСОБА_3, діючи узгоджено з керуючою філією - Ічнянським відділенням ВАТ „Державний Ощадний банк України" ОСОБА_5, з метою отримання кредиту у вказаній банківській установі, умисно підписав довідки за № 111, № 112 та № 113 про розмір заробітної плати працівників товариства ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, куди за його вказівкою головним бухгалтером товариства ОСОБА_7 були внесені недостовірні дані про розмір заробітної плати вказаних працівників. Достовірно знаючи, що довідки про доходи на ім'я ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 містять недостовірну інформацію, та будучи впевненим у підтримці ОСОБА_5 як службової особи банку, і таким чином сприяючи їй в усуненні перешкод у зловживанні нею службовим становищем при підписанні в подальшому фіктивного кредитного договору, ОСОБА_3, умисно, в числі інших надав фіктивні документи до кредитного відділу банку, де вони були сприйняті як належно оформлені і послужили однією з підстав для підписання кредитних договорів за відсутності самих позичальників на ім'я ОСОБА_9 за № 335 від 30 листопада 2006 року в сумі 65 000 грн., на ім'я ОСОБА_10 за № 337 від 30 листопада 2006 року в сумі 70 000 грн., та на ім'я ОСОБА_12 за № 336 від 30 листопада 2006 року в сумі 70 000 грн., а всього на суму 205 000 грн.

Крім того, 29 листопада 2006 року ОСОБА_3, будучи зацікавленим в оформленні кредитного договору на ім'я ОСОБА_12 та отриманні кредитних коштів в сумі 70 тис. грн., при оформленні документів по кредитному договору, умисно, підробив підписи від імені останнього. Так, ОСОБА_3 за відсутності ОСОБА_12 власноручно підробив його підписи у кредитній заявці від 30 листопада 2006 року, у заяві на видачу кредиту в сумі 70 000 грн. від 30 листопада 2006 року та кредитному договорі № 336 від 30 листопада 2006 року. З метою отримання кредитних коштів ОСОБА_3 умисно підробив підписи ОСОБА_12 як позичальника, у банківських платіжних документах, а саме: у графі „Підпис отримувача" у видатковому касовому ордері № 2 від 30 листопада 2006 року на суму 70 000 грн., та у двох прибуткових касових ордерах без номерів, на суму 10 грн. та 300 грн.

20 квітня 2007 року ОСОБА_3, діючи узгоджено з керуючою філією - Ічнянським відділенням ВАТ "Державний Ощадний банк України" ОСОБА_5, з метою отримання кредиту у банківській установі, умисно підписав довідки про розмір заробітної плати працівників товариства ОСОБА_13 та ОСОБА_14, куди за його вказівкою головним бухгалтером товариства ОСОБА_7 були внесені недостовірні дані про розмір робітної плати вказаних працівників. Достовірно знаючи, що довідки про походи па ім'я ОСОБА_13 та ОСОБА_14 містять недостовірну інформацію, та будучи впевненим у підтримці ОСОБА_5 як службової особи банку, і таким чином сприяючи їй в усуненні перешкод у перевищенні нею службових повноважень при підписанні в подальшому фіктивних кредитних договорів, ОСОБА_3, умисно, в числі інших надав фіктивні документи до кредитного відділу банку, де вони були сприйняті як належно оформлені і послужили однією з підстав для підписання кредитних договорів № 98 та № 99 від 23 квітня 2007 року на суму 100 000 грн. кожен, самими позичальниками ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а всього на суму 200 000 грн.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, судові рішення щодо неї набрали чинності.

У апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не погоджуючись з вироком суду, просить вирок суду щодо ОСОБА_3 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, постановити новий, яким призначити йому покарання у межах санкції статей, які йому інкримінуються. Доводи апеляції зводяться до того, що суд при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК України безпідставно врахував такі обставини, які пом'якшують покарання, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки свою вину засуджений не визнав. Вказує на те, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_3 за ст. 358 ч.3 КК України. ОСОБА_3 був посадовою особою, а тому його дії підлягають кваліфікації за ст. 366 ч.2 КК України, так як він вчинив службове підроблення для використання завідомо підроблених документів, тому рішення суду суперечить вимогам ст. 33 КК України про кваліфікацію злочинних дій винного за відповідними статтями КК України та фактичним обставинами. Також, суд першої інстанції необґрунтовано виправдав ОСОБА_3 за ст. 209 ч.1 КК України, оскільки диспозиція ст. 209 ч.1 КК України передбачає не лише вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження коштів, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, в чому й було пред'явлено обвинувачення.

Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який частково підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, лише в частині міри покарання ОСОБА_3 та просив задовольнити її в цій частині, вирок суду скасувати внаслідок м'якості призначеного покарання та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 27 ч.5, ст. 364 ч.2, ст. 27 ч.5, ст. 365 ч.3, ст. 366 ч.2 КК України та визначити покарання ОСОБА_3, яке призначив суд першої інстанції, без застосування статті 75 КК України, а за ст.ст. 358 ч.3, 209 ч.1КК України ОСОБА_3 необхідно виправдати, пояснення засудженого ОСОБА_3, який просив апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, представника цивільного позивача ОСОБА_2- щодо засудження ОСОБА_3 - вирішити на розсуд суду, перевіривши матеріали справи, провівши по справі часткове судове слідство, обговоривши доводи, викладені у апеляції прокурора, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, ґрунтується на допустимих і достатніх доказах, ретельно досліджених у суді першої інстанції, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою, яким суд дав належну юридичну оцінку і є обґрунтованим.

Цей висновок суду ґрунтується на показаннях свідків, а саме: показаннями свідка ОСОБА_7 у суді першої інстанції підтверджується, що оформленням кредитів на ім'я фізичних осіб займався особисто директор товариства ОСОБА_3 Вона в свою чергу готувала довідки про заробітну плату та заставне майно, які подавала до кредитного відділу. В довідках про заробітну плату спочатку зазначала фактичний її розмір і в цих довідках містилася достовірна інформація. Але під час оформлення документів, начальник кредитного відділу відділення банку ОСОБА_15 пояснила, що при такому розмірі заробітної плати кредити на суму 60 000 та 100 000 грн. видати неможливо. Тоді за вказівкою ОСОБА_3 вона готувала нові довідки безпосередньо у відділенні банку, в яких зазначала явно завищений розмір заробітної плати. Довідки підписувалися нею та директором і скріплювалися печаткою. При оформленні кредитних договорів на ім'я ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вони присутніми у банку не були, крім ОСОБА_16 та ОСОБА_13, які особисто підписували необхідні документи, а вона підписувала всі необхідні документи за свого чоловіка ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_6 у суді підтвердив, що жодного документу при оформленні кредиту та отриманні кредитних коштів не підписував, кредитних коштів не отримував, кредитний договір за нього підписувала його дружина ОСОБА_7

Аналогічні показання у суді надали свідки: ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_10, які підтаердили, що кредитних договорів у філії-Ічнянському відділенні ВАТ „Державний Ощадний банк України" ніколи не оформляли, коштів не отримували і своїх підписів у кредитному договорі та інших банківських документах не ставили.

Показаннями свідка ОСОБА_13 у суді підтверджується, що при оформлені кредиту він особисто разом з бухгалтером підприємства ОСОБА_7 та ОСОБА_14, на ім'я якого також був укладений кредитний договір прибули до банку, де він сам підписав договір. Будь-яких інших документів не підписував. Особисто коштів у банку не отримував та в касу СТОВ „Темп" не вносив.

Аналогічні показання надав у суді свідок ОСОБА_14, які узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_13

Із показань свідка ОСОБА_18 у суді вбачається, що вона є начальником кредитного відділу філії-Ічнянського відділення AT „Державний Ощадний банк України". Їй стало відомо про те, що по кредитах, які були оформлені на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, по яких минув термін погашення, кошти не сплачуються. За рішеннями суду з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 стягнута заборгованість по кредитним договорам.

Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у суді підтвердили, що є засновниками СТОВ „Темп" разом із ОСОБА_3. ОСОБА_3, як керівник займався оформленням кредитів у Ічнянському відділенні ВАТ „Державний Ощадний банк України". Але вони проти оформлення кредиту не заперечували і підписували протоколи засідання засновників, які надавав ОСОБА_3.

Показаннями свідка - колишнього начальника кредитного відділу філії-Ічнянського відділення ВАТ „Державний Ощадний Банк України" ОСОБА_15 підтверджується, що оформлення та отримання кредитів на ім'я працівників СТОВ „Темп" ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вирішувалося керуючою відділенням ОСОБА_5, так оформлялися вони за усними вказівками останньої, а також і в телефонному режимі. ОСОБА_5 повідомляла їй, що звернеться директор СТОВ „Темп" ОСОБА_3 з головним бухгалтером ОСОБА_7, яким необхідно підготувати пакет документів на отримання кредиту. При оформленні документів позичальники не завжди були присутніми, хоч їх присутність є обов'язковою і ними же повинні особисто надаватися оригінали особистих документів, проте відмовити в оформленні документів вона не могла, так як виконувала вказівку керуючої.

Показаннями свідка ОСОБА_21, даних в ході досудового слідства, перевірених судом, підтверджується, що вона є колишнім касиром СТОВ „Темп", яка зазначила, що протягом 2006 - 2007 років до каси підприємства готівка у великих сумах не надходила, за виключенням 02 березня 2007 року в сумі 200 000 грн., яку вніс директор товариства ОСОБА_3 і за його вказівкою вказану суму вона оформила як позику від ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Також вина ОСОБА_3 підтверджується такими доказами:

- копіями документів з кредитних справ на ім'я ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 20- 41), на ім'я ОСОБА_8 (т.1, а.с.43-74), на ім'я ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 79- 100), на ім'я ОСОБА_22 (т. 1 а.с. 103-125), на ім'я ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 127- 144), на ім'я ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 146-165), на ім'я ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 166-186);

- статутом СТОВ "Темп" від 2004 року (т. 1 а.с. 201-225);

- кредитними договорами № 77 від 31 березня 2006 року на ім'я ОСОБА_6, № 141 від 27 червня 2006 року на ім'я ОСОБА_8, № 335 від 30 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_9, № 336 від 30 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_12, № 337 від 30 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_10, № 98 від 23 квітня 2007 року на ім'я ОСОБА_13 та № 99 від 23 квітня 2007 року на ім'я ОСОБА_14, які підписані ОСОБА_5 як керуючою філією (т.1, а.с.27, 51, 86, 108, 134, 154, 172);

- договорами застави від 05 квітня 2006 року по кредитному договору № 77 від року на ім'я ОСОБА_6; від 03 липня 2006 року по кредитному договору № 141 від 27 червня 2006 року на ім'я ОСОБА_8; від 30 листопада 2006 року по кредитному договору № 335 від 30 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_9; від 30 листопада 2006 року по кредитному договору № 336 від 30 листопада 2006 року та № 337 від 30 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_12 та ОСОБА_10, від 04 квітня 2007 року по кредитному договору № 98 від 23 квітня 2007 року на ім'я ОСОБА_13, від 04 травня 2007 року по кредитному договору № 99 від 23 квітня 2007 року на ім'я ОСОБА_14, які від імені заставодавця підписані ОСОБА_3 (т.1, а.с. 28-30, 52 - 54, 87-89, 110-112, 155- 157, 173 -175);

- видатковими касовими ордерами № 1 від 30 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_9 па видачу готівки в сумі 65 000 грн., № 2 від 30 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_12 на видачу готівки в сумі 70 000 грн., № 3 від 30 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_10 на видачу готівки в сумі 70 000 грн., які підписані ОСОБА_5 як керуючою філією, договорами застави від 05 квітня 2006 року по кредитному договору № 77 від 31 березня 2006 року на ім'я ОСОБА_6, від 03 липня 2006 року по кредитному договору № 141 від 27 червня 2006 року на ім'я ОСОБА_8, від 30 листопада 2006 року по кредитному договору № 335 від 30 листопада 2006 року па ім'я ОСОБА_9, від 30 листопада 2006 року по кредитному договору № 336 від 30 листопада 2006 року та № 337 від 30 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_12 та ОСОБА_10, від 04 травня 2007 року по кредитному договору № 98 від 23 квітня 2007 року на ім'я ОСОБА_13, від 04 травня 2007 року по кредитному договору № 99 від 23 квітня 2007 року на ім'я ОСОБА_14, які від імені заставодержателя підписані ОСОБА_5 ( т. 1 а.с. 33-34, 59-60, 91-92, 116-117, 135 - 136, 160, 178 );

- довідками для одержання кредиту за № 112 від 29 березня 2006 року на ім'я ОСОБА_6, № 113 від 29 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_12, № 112 від 29 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_10, № 30 від 17 червня 2006 року на ім'я ОСОБА_8, № 111 від 29 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_9, № 73 від 20 квітня 2007 року на ім'я ОСОБА_14, № 72 від 20 квітня 2007 року на ім'я ОСОБА_13, № 111 від 26 червня 2006 року на ім'я ОСОБА_23 (т.1, а.с.22, 45, 58, 81, 105, 130, 148, 168);

- висновком експерта № 191 від 18 травня 2010 року, згідно якого досліджувані підписи в графі "Керівник" в довідках для одержання кредиту в ВАТ "Державний ощадний банк" філії-Ічнянське відділення № 3260: № 112 від 29 березня 2006 року на ім'я ОСОБА_6, № 113 від 29 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_12, № 112 від 29 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_10, № 30 від 17 червня 2006 року на ім'я ОСОБА_8, № 111 від 29 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_9, № 73 від 20 квітня 2007 року на ім'я ОСОБА_14, № 72 від 20 квітня 2007 року на ім'я ОСОБА_13, наданих на дослідження, виконані ОСОБА_3 (т.3 а.с. 14-21);

- речовими доказами, а саме: кредитними справами на фізичних осіб ОСОБА_12 № 336, ОСОБА_10 № 337, ОСОБА_13 № 98, ОСОБА_14 № 99, ОСОБА_9 № 335, ОСОБА_6 № 77, ОСОБА_8 № 141 та касовими книгами СТОВ "Темп" на 2005-2006 роки, на 2006-2007 роки, 2007-2008 роки.

Вказані показання свідків є послідовними та конкретними в силу їх об'єктивності, а тому суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу вироку, оскільки вони узгоджуються між собою, а також з висновками експертиз з іншими доказами у справі, та з показаннями засудженого ОСОБА_3

В судовому засіданні апеляційного суду, як і в суді першої інстанції, засуджений ОСОБА_3 визнав себе винним частково і показав, що дійсно вчиняв всі ті дії, які зазначені у вироку суду, при оформленні кредитних договорів, але робив це в інтересах господарства і жодної копійки не використав у власних інтересах. Товариство СТОВ „ТЕМП" було зареєстровано в 2004 році. За період з 2004 року по 2008 роки він працював у товаристві на посаді директора. Фактично у товаристві працювало близько 230 робітників, було троє засновників, а в нього був заступник. На той час, коли він почав очолювати товариство, воно знаходилося в занепаді. Щоб допомогти товариству вийти з кризової ситуації, він погодився його очолити. В 2006 році в державі виникла проблема із наданням кредитів для юридичних осіб. Так як була весна, а потім наближалися жнива, він був змушений взяти кредити на фізичних осіб. Він попросив людей погодитися на оформлення кредитів, щоб взяти кошти на потреби товариства. Коли подали документи до банку, виявилося, що у працівників низька заробітна плата, яка є недостатньою для оформлення кредиту в потрібному розмірі. Тому він вирішив піти таким шляхом. На ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_24, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 були видані довідки про доходи, в яких була завищена сума їх заробітної плати, так як їх дійсний розмір заробітної плати не дозволяв отримати кредиту. Для оформлення кредиту він брав у вказаних осіб паспорти, ідентифікаційні коди. ОСОБА_12 відмовився їхати до банку для підписання кредитного договору, тому за його розпискою, він підписав договір за нього. Всі інші працівники підписували договори особисто. Довідки про заробітну плату на вказаних осіб за його усним розпорядженням зробила головний бухгалтер ОСОБА_7 Кредитні кошти бралися в 2006 році строком на 3 роки зі сплатою процентів. Отримані кредитні кошти пішли на потреби товариства СТОВ „ТЕМП", про що свідчать всі банківські і бухгалтерські документи. Він перестав виплачувати кредит, коли 09.10.2008 року рейдери з Солом'янського відділу м. Києва захопили товариство, які взяли на себе обов'язок за розпискою погасити кредит. Він повністю погасив кредит оформлений на ОСОБА_25 Кредит, що брав на себе, він погасив в першу чергу, тому що наближався термін погашення кредиту, а по інших кредитах термін ще не сплинув. Він буде виплачувати кредити, які взяв на інших людей. Він продовжує відшкодовувати ці кошти. Раніше він не повертав кредити, тому що проходив стаціонарне лікування у Чернігівській міській лікарні № 3 з 19.11.2012 по 30.11.2012 р., у Чернігівській обласній лікарні з 26.09.2012 по 12.10.2012 року, у Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні з 18.10.2012 по 09.11.2012 року, у Чернігівській ЦРЛ з 20.12.2012р. по 31.12.2012 р. Йому 17.01.2013 року встановлена третя група інвалідності по загальному захворюванню. Він допомагав слідству у сприянні розкриттю злочинів, він з'являвся на перший виклик, давав правдиві послідовні показання. Якби йому не довелось би передати підприємство іншим власникам, він би до цього часу обов'язково погасив кредит, бо оборот підприємства мільйонний, лише 500 голів корів. Зараз це товариство СТОВ „ТЕМП" прибуткове, і виплатити кредит такої суми для них не проблема. Якби товариство було б неприбутковим, воно б нікого не цікавило. Він визнає свою вину у тому, що підробляв довідки про доходи. Він робив це в інтересах товариства і трудового колективу. В його на меті було лише вивести товариство зі складної ситуації, щоб люди мали роботу, беручи кредити, він діяв в інтересах лише трудового колективу. В його на меті не було власне збагачення чи завдання комусь шкоди. Також стверджував, що ніякого відмивання грошових коштів не було, бо всі кошти були витрачені на потреби господарства і зараховувались на рахунок господарства відразу після їх отримання. При винесенні судом рішення просить звернути на це увагу. Просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишити без змін. Просить не позбавляти його волі.

Отже, аналізуючи зібрані та досліджені у суді першої інстанції докази у справі, колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 27 ч.5, ст. 364 ч.2, ст. 27 ч.5, ст. 365 ч.3, ст. 366 ч.2 КК України доведена і умисні дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за вказаними статтями КК України.

Так, умисні дії ОСОБА_3 судом правильно кваліфіковані за ст.27. ч.5, ст. 364 ч. 2 КК України, як пособництво, тобто умисне, заздалегідь обіцяне, з корисливих мотивів та особистої заінтересованості сприянні службовій особі вчиненню злочинів, вчиненого з використанням нею службового становища всупереч інтересам служби при оформленні кредитних договорів, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави та інтересам юридичної особи, вчинених у співучасті.

Також умисні дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ст. 27 ч.5, ст. 365 ч. 3 КК України як пособництво тобто умисне, заздалегідь обіцяне сприяння службовій особі вчиненню дій, які явно виходять за межі наданих їй прав і повноважень при оформленні кредитних договорів, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави та інтересам юридичної особи і є тяжкими наслідками, вчинене у співучасті.

Умисні дії ОСОБА_26 правильно кваліфіковані за ст. 366 ч. 2 КК України, як за службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинили тяжкі наслідки, що виразилося у підробленні довідок про доходи, внесені до них завідомо неправдивих відомостей та видачі завідомо неправдивих документів, а також підробленні офіційних документів по кредитному договору, що спричинило шкоду охоронюваним законом інтересам держави та інтересам юридичної особи і є тяжкими наслідками.

На даний час прокурором кваліфікація дій засудженого ОСОБА_3 за вказаними ст. 27 ч.5, ст. 364 ч.2, ст. 27 ч.5, ст. 365 ч.3, ст. 366 ч.2 КК України не оспорюється і також прокурор погоджується з тим, що ОСОБА_3 виправдано за ст.ст. 358 ч. 3, 209 ч. 1 КК України.

Зокрема, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 факт дачі вказівки головному бухгалтеру ОСОБА_7 на складання довідок для одержання кредиту в філії - Ічнянського відділення ВАТ „Державний Ощадний банк України" і підписання них не заперечував ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді. Засуджений ОСОБА_3 пояснював, що робив це, як керівник господарства з метою отримання кредитів і лише в інтересах господарства - СТОВ „Темп". Вказані довідки разом з іншими документами для отримання кредитів надавала в кредитний відділ філії - Ічнянського відділення ВАТ „Державний Ощадний банк України" головний бухгалтер ОСОБА_7, яка не заперечувала цих обставин в суді.

Враховуючи ці обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що ОСОБА_3 вчинив службове підроблення для використання завідомо підроблених документів, діючи не як фізична особа, а як посадова особа, тому його дії, які органом досудового слідства кваліфіковані як використання завідомо підроблених документів, охоплюються диспозицією ч.2 ст.366 КК України і не потребують кваліфікації за ст. 358 ч. 3 КК України.

Твердження ОСОБА_3 про використання коштів, які надходили по кредитам фізичних осіб, виключно на власні господарські потреби СТОВ „Темп", підтверджується довідкою ДПА в Чернігівській області (т.4 а.с. 15-30). Крім того, кредити взяті на фізичних осіб, зокрема на ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_27, ОСОБА_10, були забезпечені майном СТОВ „Темп" і частково сплачувались до 2008 року СТОВ „Темп".

ОСОБА_3 органом досудового слідства обвинувачується у набутті, володінні та використанні коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) коштів за ст.209 ч. 1 КК України.

Відповідно до диспозиції ст.209 ч. 1 КК України вчиненню легалізації грошових коштів повинного передувати здобуття грошових коштів чи майна злочинним шляхом. Даний злочин з суб'єктивної сторони вчиняється тільки з прямим умислом.

При пред'явленні обвинувачення та в обвинувальному висновку відповідно до положень ст.ст.132, 223 КПК України в редакції 1960 року обов'язково повинні бути зазначені обставини справи, як вони встановлені на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених.

Обвинувачення за ст. 209 ч.1 КК України ОСОБА_3 викладено в постанові про притягнення як обвинуваченого і в обвинувальному висновку неконкретно, без зазначення обов'язкових складових складу злочину, зокрема способів і мотивів вчинення даного злочину, тому суд першої інстанції з урахуванням фактичних обставин справи обґрунтовано дійшов висновку. що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 209 ч.1 КК України, не знайшла свого підтвердження в суді і виправдав його за цим обвинуваченням.

Відповідно до ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання засудженому ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким та середньої тяжкості. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що засуджений ОСОБА_3 свою вину визнав частково, в силу ст. 89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та колишньої роботи, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання, судом першої інстанції визнано: активне сприяння ОСОБА_3 розкриттю злочинів, сприяння слідству, щире каяття, а також факт, що злочини вчинені засудженим внаслідок збігу тяжких матеріальних обставин очолюваного ним підприємства та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Таким чином суд першої інстанції навів вагомі аргументи для обґрунтування свого висновку про можливість визначення ОСОБА_3 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 27 ч.5, ст. 365 ч. 3 КК України, тобто обґрунтовано застосував ст. 69 КК України до основного покарання, оскільки сукупність обставин, що пом'якшують покарання: активне сприяння ОСОБА_3 розкриттю злочинів, сприяння слідству, щире каяття, а також факт, що злочини вчинені засудженим внаслідок збігу тяжких матеріальних обставин очолюваного ним підприємства, визнані судом першої інстанції такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, за відсутності обтяжуючих покарання обставин.

Крім наведених обставин, що пом'якшують покарання, колегія суддів вважає за необхідне врахувати конкретні обставини справи: отримані кредитні кошти ОСОБА_3 витрачав виключно на розвиток господарської діяльності СТОВ «Темп», жодної копійки з цих коштів не витрачав в особистих потребах, що підтверджується довідкою ДПА в Чернігівській області (т.4 а.с. 15-30), з моменту вчинення ОСОБА_3 злочинів минув тривалий час, майже 6 років, його вік, стан здоров'я: він страждає на ряд захворювань: церебро-васкулярна хвороба при загальному атеросклерозі і симптоматичній артеріальній гіпертензії; хронічна атеросклеротична і гіпертонічна діенцефальна енцефалопатія ІІ-ІІІ ступеня кірково-мезенцефальна форма, кризовий перебіг з наявністю органічної неврологічної симптоматики, правобічної пірамідної недостатності і арахноідальної кісти в передньому правому полюсі скроневої долі, затяжний і стійкий цефалгічний синдром, вегето-судинна лабільність; депресивний стан; хронічна судинна оптична нейропатія обох очей; гіпертонічна хвороба II; гіпертензивне серце II ст, ризик II: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз,серцева недостатність II ступеня, що підтверджується висновком судово - медичної експертизи № 8 від 24 січня 2013 року. Крім того, згідно даних медичної карти стаціонарного хворого № 5952, він з 18 жовтня 2012 року по 09 листопада 2012 року знаходився на лікуванні в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні з діагнозом: «Виражений тривожно-депресивний розлад на органічному фоні», також те, що ОСОБА_3 став інвалідом 3 групи внаслідок загального захворювання відповідно до довідки № 281730 від 17 січня 2013 року, а поведінка засудженого після вчинення злочинів свідчить про можливість виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства, оскільки за тривалий період ОСОБА_3 дійсно та щиро усвідомив свою вину, довів, що впевнено став на шлях виправлення, чим фактично досягнута мета покарання. Всі ці наведені обставини у своїй сукупності колегія суддів вважає такими, що на даний час дають підстави для застосування ст. 75 КК України, оскільки дійшла висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_3 без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої ОСОБА_3 не уникав за вчинені ним злочини, а також другорядну роль кари як мети покарання, його поведінку за період кримінально - процесуального провадження, нові обставини, що характеризують ОСОБА_3, колегія суддів вважає можливим на даний час залишити звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням шляхом встановленого судом першої інстанції іспитового строку та відповідно до ст. 76 КК України покладених на нього обов'язків.

У зв'язку з тим, що на даний час з'явилися нові обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, які наведені вище, дані про його особу, які не були враховані судом першої інстанції: його вік, стан здоров'я, який має ряд тяжких хвороб, та те, що став інвалідом 3 групи, які вказують на можливість виправлення засудженого і попередження нових злочинів без ізоляції від суспільства.

З урахуванням нових обставин, що характеризують засудженого ОСОБА_3, колегія суддів дійшла висновку, що на даний час підстав для скасування вироку суду та постановлення нового вироку, немає.

Істотних порушень норм кримінально - процесуального закону, що б потягло за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27 травня 2011 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

СУДДІ:

Баглай І.П. Григор’єва В.Ф. Козак В.І.