Справа №22-а-472 2006 р.                                       Головуючий у 1-й інстанції Аршук Т.М.

Категорія 39                                                               Суддя-доповідач Батюк А.В.

УХВАЛА іменем    України

21 листопада 2006 року                                                                                 м. Суми

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Рибалки В.Г.,

суддів              - Батюка А.В., Білецького О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1, представника відповідача Поляченка С.Ю., третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 жовтня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Конотопської районної ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2, про визнання звільнення з роботи незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та виплат вихідної допомоги і допомоги на оздоровлення,

встановила:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

При цьому вказував, що при звільненні йому не було запропоновано іншої посади, рішення профгрупи про дачу згоди на звільнення є нелегітимними, судом були допущені порушення норм процесуального права.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 жовтня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Конотопської районної ради НОМЕР_1 на підставі конкурсної комісії ОСОБА_1 прийнято на посаду консультанта ради з 5 лютого 2002 року (а. с. 5).

Підставою звільнення ОСОБА_1 було рішення сесії Конотопської райради від 12 травня 2006 року "Про затвердження структури чисельності виконавчого апарату ради, витрат на утримання ради та її виконавчого апарату", згідно якого посада консультанта голови ради не були передбачені в структурі виконавчого апарату районної ради, а замість них були введені радники голови ради (а. с. 20-22).

На засіданні профспілкової групи Конотопської райради 17 травня 2006 року була надана згода на звільнення консультантів голови ради, у тому числі й ОСОБА_1 у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

17 травня 2006 року ОСОБА_1 було попереджено про наступне його звільнення із займаної посади та 7 червня 2006 року запропоновано взяти участь в конкурсі на заміщення посади радника голови, але підписати вказане повідомлення останній відмовився, про що було складено відповідний акт (а. с. 10-13).

Розпорядженням Конотопської районної ради НОМЕР_2 звільнено ОСОБА_1 із займаної посади за згодою профкому у зв'язку зі змінами в організації та праці у виконавчому апараті районної ради за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 6-7).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

З матеріалів справи вбачається, що у Конотопській районній раді відбулося скорочення посад консультантів голови ради, натомість було введено посади радників голови ради. Як вбачається з посадових інструкцій консультанта голови ради і консультанта радника ради їх посадові обов'язки відрізняються (а. с. 84-85, 86-87). Радник голови ради має розширені обов'язки та права, чим консультант. До радників голови ради пред'являються нові вимоги до знань, вмінь, навиків.

Вакансії радників голови ради заповнювалися на конкурсній основі, але ОСОБА_1 відмовився від участі у конкурсі.

Інші посади виконавчого апарату райради були заміщені іншими особами, що вбачається з наказів по установі, які були надані відповідачем.

Таким чином вільних посад апарату райради, на які міг претендувати позивач, не було, а від участі у конкурсі він відмовився.

За таких обставин, не можно погодитись з доводами апелянта, що йому відповідачем не пропонувались не заміщені посади апарату ради.

Відповідно до п. 5 "Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №169 переведення на рівнозначну або нижчу посаду в одному державному органі, а також просування по службі державних службовців, які зараховані до кадрового резерву чи успішно пройшли стажування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, може здійснюватися без конкурсного відбору.

Як було встановлено, радник голови ради не є рівнозначною або нижчою посадою консультанта голови ради.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта, що були порушені вимоги трудового законодавства в частині надання профгрупою згоди на його звільнення.

Місцевим судом встановлено, що на засіданнях профспілкової групи Конотопської районної ради 17 травня 2006 року, 27 червня 2006 року, 30 серпня 2006 року, 4 вересня 2006 року була надана згода на звільнення позивача (а. с. 8, 46, 51).

Засідання відбулось з участю голови профгрупи ОСОБА_2, яка була вибрана на цю посаду 16 травня 2005 року, постійно виконувала ці обов'язки, виборів (перевиборів) іншого голови не було, ОСОБА_2 не втрачала зв'язок ні з профгрупою, ні з трудовим колективом райради, так як після її звільнення 14 червня 2006 року з посади керуючої справи райради 15 червня 2006 року вона була прийнята на посаду консультанта голови ради, а з 18 липня 2006 року була зарахована на посаду головного спеціаліста,  що вбачається з розпоряджень голови ради.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги з приводу порушення судом норм процесуального права, а саме ч. 1 ст. 195, ст. 196 ЦПК України.

Відсутні які-небудь докази з приводу того, що суд ухвалив рішення не в нарадчій кімнаті, присутність свідків при оголошенні судом рішення не передбачена законодавством України.

Оголошення судом перерви при розгляді справи по суті та несвоєчасність видачі судом процесуальних документів не є підставою для скасування рішення суду.

Виходячи з встановленого, колегія суддів вважає, що у відповідача були всі підстави для звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України і таке звільнення відбулося без порушень норм трудового права.

Судом першої інстанції було вирішено питання в частині позовних вимог з приводу виплати матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог і цей висновок суду не спростовується доводами апеляційної скарги.

Рішення суду узгоджується з доказами наявними у справі і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Місцевим судом позовні вимоги були розглянуті в порядку вимог ЦПК України, а не в порядку вимог КАС України, хоча у відповідності зі ст. 17 КАС України вирішення зазначеного спору відноситься до компетенції адміністративних судів.

Розгляд позовних вимог в порядку цивільного судочинства не призвів до неправильного вирішення справи по суті, а тому й немає підстав для скасування рішення.

Виходячи з викладеного вище та керуючись ст. 195, п. 1 ст. 198 , ст.ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Охтирсільмаш" залишити без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 вересня 2006 року в даній справі - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.