Справа № 11-866-2006 р.                                   Головуючий суду 1 інстанції

Категорія: ст. 185 ч 1 КК України                     Разумовська О.Г.

Доповідач апеляційного суду Погорєлова Г.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючої         Погорєлової Г.М.

суддів: Дзюби Ф.С., Тимошевського В.П. за участю прокурора Брек Г.С.. засудженого ОСОБА_1 розглянула   у   відкритому   судовому   засіданні   в   м.   Миколаєві   матеріали кримінальної   справи   за   апеляцією   засудженого   ОСОБА_1   на   вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2006 p., яким ОСОБА_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого Заводським районним судом м. Миколаєва 1) 15.03.2004 р. за ст. 122 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі, з випробуванням на 3 роки на підставі ст.75 КК України 2) 07.04.2006 р. за ст. 122 ч.1 КК України, з застосуванням ст. 71 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі засуджено за ст. 185 ч. 1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

Згідно з ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст. 185 ч.1 КК України за даним вироком суду та ст. 122 ч.1 КК України за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.04.2006 р. шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком цього ж суду від 15.03.2004 р. та остаточно ОСОБА_1 до відбуття призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у таємному викраденні у м. Миколаєві, 23.02.2006 p., у два прийоми, у період з 19 год. 54 хв. до 19 год. 58 хв,, та в 22 год. 33 хв. майна ОСОБА_2, а саме грошей у сумі 1287 грн. 50 коп. та 10 грн. 30 коп. відповідно, а всього у сумі 1297 грн. 80 коп., які він зняв з карткового рахунку НОМЕР_1 через банкомати «Приватбанку», використавши кредитну пластикову картку, викрадену ним того ж дня з сумки потерпілої.

В апеляції та доповнення до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, пом'якшити покарання, яке вважає суворим. Посилається на стан здоров'я, лікування в психіатричній лікарні, наявність 3 групи інвалідності з дитинства, сімейне положення - мати була позбавлена батьківських прав, а батька вбито. Просить врахувати прохання потерпілої не порушувати кримінальну справу, примирення з нею та її пояснення, що вона могла позичити йому кредитну картку та гроші. Вважає, що захисник ОСОБА_3 як колишній слідчий був заінтересованим у справі на користь обвинувачення. Також оспорює попередній вирок суду від 07.04.2006 р.

Заслухавши доповідь судді, пояснення на підтримку апеляції засудженого, який просив пом'якшити йому покарання до 3 років 2 місяців позбавлення волі, тобто до призначеного за попереднім вироком суду, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Дослідженими судом доказами підтверджується вина ОСОБА_1 у крадіжці чужого майна за обставин, наведених у вироку. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ст. 185 ч.1 КК України як таємне викрадення чужого майна.

Щодо показань потерпілої ОСОБА_2, на які посилається апелянт, то вона в ході досудового слідства, в тому числі на очній ставці з ОСОБА_1, а також в судовому засіданні послідовно стверджувала, що 23.02.2006 р. пластикової кредитної картки ОСОБА_1 не передавала. Картка знаходилася у гаманці в сумці, яку ОСОБА_1 декілька разів брав в руки під час спільного перебування в квартирі її знайомої. Також залишала сумку на вулиці на лаві біля ОСОБА_1 Зникнення картки з гаманця виявила 25.02.2006 р. та одразу зателефонувала ОСОБА_2. Спочатку він не визнав, що картка у нього. Потім 08.03.2006 р. повернув частину грошей - 450 грн..

Потерпіла ОСОБА_2 також зазначила, що ОСОБА_1 банківський код був відомий, тому як картку йому передавала раніше, але не цього разу.

Викладене, а також характер дій ОСОБА_2 після виявлення зникнення картки: повідомлення банку з метою блокування рахунку, повідомлення про подію своєму чоловікові, вимагання від ОСОБА_1 повернути картку та гроші, спростовують твердження апелянта, що потерпіла могла позичити йому карту та гроші.

Щодо покарання, то воно ОСОБА_1 призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням в достатній мірі в тому числі даних про особу засудженого, на які посилається апелянт.

ОСОБА_1 двічі раніше судимий за ст. 122 ч.1 КК України. При призначенні йому покарання судом обґрунтовано застосовані положення ст.ст.70 ч.4, 71 КК України, оскільки крадіжка ним вчинена до вироку від 07.04.2006 г. і водночас після вироку від 15.03.2004 р. протягом іспитового строку. За сукупністю злочинів судом застосований принцип поглинення менш суворого   покарання   більш   суворим,   за   сукупністю   вироків   -   часткове приєднання невідбутого покарання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання засудженому.

Право на захист ОСОБА_1 не порушено, оскільки захисник ОСОБА_3 допущений до участі у справі 17.03.2006 р. (а.с.28), з моменту допита ОСОБА_1 як підозрюваного. Від цього захисника він не відмовлявся протягом всього провадження по справі, а в судовому засіданні прямо зазначив, що довіряє захист своїх інтересів ОСОБА_3 (а.с. 121). Постановою суду від 19.07.2006 р. як захисник допущена до участі в справі також ОСОБА_4 -мати засудженого (а.с.97).

Щодо оспорювання апелянтом попереднього вироку суду від 07.04.2006 р., то в даному провадженні ці твердження перевірці не підлягають.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2006 р. у відношенні ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.