Справа № 1-90/2007р.

 

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

14 вересня 2007р.                      Сколівський районний суд Львівської області

в складі головуючого                 Міхняк Я.Л.

при секретарі                              Яцульчак Л.І.

з участю прокурора                    Блистів О.І.

та адвоката                                 ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сколе справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не військовозобов»язаного, не працюючого, раніше судимого 11.07.2002р. Сколівським районним судом по ч.3 ст. 185 КК, ч.1 ст. 194 КК, ст. 15, ч.3 ст. 185 КК на 3 (три) роки позбавлення волі;

· 24.10.2002р. Сколівським районним судом по ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 127 КК, ст. 69,71 КК на 4 (чотири) роки позбавлення волі;

· 21.12.2006р. Сколівськи районним судом по ст. 395, ч.3 ст. 185 КК на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі;

· 14.06.2007р. Сколівським районним судом по ч.3 ст. 185, ст. 15 ч.2 ст. 194, ч.4 ст. 70 КК на 4(чотири) роки 6(шість) місяців позбавлення волі;

по ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 146 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця та жителяАДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, не працюючого, судимого Сколівським районним судом 16.08.2007р. по ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 146 на 3 (три) роки позбавлення волі з застосуванням ст. ст. 75,76 КК,

по ч. 2 ст. 127, ч.2 ст. 146 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця і жителя АДРЕСА_3, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, військовозобов»язаного, не працює, судимого Сколівським районним судом по ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 146 КК на 3 (три) роки позбавлення волі з застосуванням ст. ст. 75,76 КК,

по ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 146 КК України,

 

встановив:

 

Підсудній ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 21.12.2006р. біля 19 год. з метою спонукати потерпілого ОСОБА_6 зробити визнання про вчинення крадіжки та повернення викраденого ОСОБА_7, запросили ОСОБА_6 в автомобіль ОСОБА_8 УАЗ - 452 р.н. НОМЕР_1 і завезли його в лісовий масив урочища «Рожаночка» поблизу смт. Славсько Сколівського району і стали вимагати щоб він повернув викрадений магнітофон та документи ОСОБА_7 ОСОБА_6 заперечував крадіжку і

 

казав, що немає викрадених речей. Тоді підсудні запропонували йому роздягнутися та стали наносити йому удари руками і ногами в різні частини тіла. Від болю ОСОБА_6 вирішив признатися про крадіжку і пообіцяв повернути. Коли підійшли до автомобіля, то ОСОБА_6 сказав, що документи викинув у річку, а магнітофон продав. Після того підсудні знову наносили ОСОБА_6 удари і він пообіцяв відшкодувати збитки, завдані крадіжкою.

В результаті побиття ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичної експертизи № 32 від 12.01.2007р. були причинені легкі тілесні пошкодження, які заподіяли потерпілому сильного фізичного болю, фізичного і морального страждання, мучення та інших насильницьких дій, чим повторно вчинили катування та позбавили волі.

Підсудній ОСОБА_3 визнав себе виним по ч.2 ст. 146 КК та не визнав вини по ч.2 ст. 127 КК і пояснив суду, що про обставини справи не пам»ятає, але знає, що був інциндент з ОСОБА_6 за викрадені в ОСОБА_7 документи та магнітофон, хоча на досудовому слідстві, де він давав показання в присутності адвоката, що в грудні 2006р. він зустрів ОСОБА_6, який сказав, що має хороший автомобільний магнітофон на прдаж. Він про це повідомив ОСОБА_4, який сказав, що ОСОБА_7 за повернення викраденого дає винагороду.

21.12.2006р. біля 17.30 год. до нього під»їхав ОСОБА_4 і сказав йти до ОСОБА_6 забрати викрадені речі і повернути ОСОБА_7 Вони з ОСОБА_5 погодилися. Прийшовши на станцію Славсько вони побачили ОСОБА_8, який був за кермом автомобіля УАЗ і з ОСОБА_4 запропонував йому відвезти їх до ОСОБА_6 Приїхавши до будинку, де мешкає ОСОБА_6 ОСОБА_4 пішов до нього і згодом прийшли до автомобіля і сіли в салон, де ОСОБА_4 і ОСОБА_5 стали питати ОСОБА_6 за викрадені речі ОСОБА_7, але він не признався. Тоді ОСОБА_3 нагадав ОСОБА_6 про їх розмову за автомобільний магнітофон. Тоді ОСОБА_4 сказав, що потрібно везти ОСОБА_6 в ліс, де він все розкаже. Вони поїхали неподалік бази відпочинку «Рожаночка». Вони вийшли з автомобіля і він сказав ОСОБА_6 роздягатися, але він не хотів і ОСОБА_4 копнув його в плече. Після чого ОСОБА_6 роздягнувся і вони пішли дальше в ліс, а ОСОБА_8 залишився в автомобілі. ОСОБА_6 дальше не визнавав крадіжки і він наніс два удари рукою в область грудей та двічі копнув по плечах. ОСОБА_5 наніс удар в плече. ОСОБА_4 сказав ОСОБА_6 Признаватися, бо буде гірше і ударив кулаком в груди. Він виламав палку, якою наносив удари по плечах. Після того ОСОБА_4 сказав їхати до ОСОБА_7 і ОСОБА_6 все розкаже. Коли вони підійшли до автомашини, то ОСОБА_5 наніс тріпачкою декілька ударів по тілу ОСОБА_6 Він приніс води і ОСОБА_6 помився та одягнувся і вони поїхали до будинку де живе ОСОБА_7, де ОСОБА_6 зізнався ОСОБА_7 про крадіжку документів і магнітофону і зобов»язався до нового року відшкодувати шкоду. Після того вони розійшлися.

Суд вважає дані покази правдиві і вони відповідають зібраним по справі доказам, а тому приймає їх до уваги.

Підсудній ОСОБА_4 свою вину визнав частково, а на досудовому слідстві вини не визнавав та показав суду, що 21.12.2006р. він зустрівся з ОСОБА_5 і ОСОБА_3, який сказав, що знає, що ОСОБА_6 викрав документи і магнітофон ОСОБА_7, і вони автомобілем ОСОБА_8 поїхали до ОСОБА_6, де запитали його за документи та магнітофон, а потім поїхали в Рожаночку. Відійшовши від автомобіля 100-150 м. і він штовхнув ОСОБА_6, де він роздягнувся, але не били, не катували і не позбавляли його волі. За винагороду ОСОБА_7 не було розмови.

На досудовому слідстві підсудній ОСОБА_4 показав, що 21.12.2006р. біля 17.30 год. він розмовляв з ОСОБА_5 і до них підійшов ОСОБА_3 і сказав, що йому відомо, де документи і магнітофон ОСОБА_7, про що йому сказав ОСОБА_6 і вони вирішили поїхати забрати викрадені речі. Він попросив ОСОБА_8 підвезти їх до ОСОБА_6, оскільки автомобіль належить його брату ОСОБА_9. Він викликав ОСОБА_6 з хати і сіли в салон автомобіля. ОСОБА_3 сказав ОСОБА_6 повернути викрадені речі, але він цей факт заперечував і він сказав ОСОБА_8 їхати в Рожаночку, де в лісовому масиві

 

зупинилися. Вони вийшли з автомобіля. Він побачив, що ОСОБА_6 був роздягнутий. Вони відійшли в ліс на 150м. Він сказав ОСОБА_6 подумати над їх запитанням, але ОСОБА_6 відмовився і ОСОБА_3 його вдарив і після ОСОБА_5 В. теж вдарив. ОСОБА_6 Просився, щоб його не били, бо він не винен і ОСОБА_3 став наносити йому удари, але чим він не бачив, бо було темно. Після на запитання ОСОБА_3 ОСОБА_6 признався у крадіжці і вони пішли до автомобіля, щоб їхати до ОСОБА_7

Біля автомобіля ОСОБА_6 Сказав, що документи ОСОБА_7 викинув у річку а магнітофон продав в м. Сколе за 200грн. Після цього ОСОБА_3 наніс ОСОБА_6 кілька ударів і після поїхали до ОСОБА_7, де сказав, що ОСОБА_6 признався в крадіжці речей ОСОБА_7

Після того вони розійшлися.

Суд вважає, що покази ОСОБА_4 дані під час досудового слідства правдиві і бере їх за основу.

Підсудній ОСОБА_5 свою вину визнав частково, як і на досудовому слідстві і показав, що 21.12.2006р. він був на базарі, де ОСОБА_3, що він знає, що ОСОБА_6 викрав документи та магнітофон ОСОБА_7 ОСОБА_4 сказав їхати до ОСОБА_6 вияснити за крадіжку. Коли ОСОБА_6 сів в автомобіль і ОСОБА_3 запитав ОСОБА_6 за викрадені документи, але він не признався. Вони заїхали заправити автомобіль, а потім поїхали на Рожаночку поговорити, де його знову запитали за крадіжку. Він не признавався і вони пішли в ліс, де ОСОБА_6 був голий. Там він двічі вдарив ОСОБА_6 кулаком. Також наносив удари ОСОБА_3 Тоді ОСОБА_4 сказав сідати в автомашину, де ОСОБА_6 знову вдарили і поїхали до ОСОБА_7, де він пообіцяв повернути викрадене.

Він був тверезий. В лісі було темно.

Дані показання в основному сходяться з даними ним показаннями на досудовому слідстві.

Крім того вина підсудніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стверджується слідуючими доказами.

З показань потерпілого ОСОБА_6 встановлено, що 21.12.06р. вечером він був вдома і його покликав ОСОБА_4 поговорити і запропонував пройти до автомобіля. Він погодився і сів в салон автомобіля, за кермом якого був ОСОБА_8 , а в салоні були ОСОБА_3 і ОСОБА_5 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 почали його питати де документи і магнітофон ОСОБА_7. Він сказав, що не знає. Тоді ОСОБА_3 сказав, що він йому пропонував купити магнітофон. Такої розмови не було і він це заперечив. ОСОБА_3 сказав признатися в крадіжці і вони його запишуть. Тоді ОСОБА_4 сказав відвезти його в урочище «Рожаночка», де він зізнається. Приїхавши в лісовий масив ОСОБА_3 знову запитав за крадіжку. Він відпирався і ОСОБА_3 сказав роздягатися, але він не захотів і ОСОБА_4 його копнув у плече і він змушений був роздягнутися. Після ОСОБА_4 сказав йти в лісовий масив. Вони пішли в ліс, а ОСОБА_8 залишився в автомобілі. ОСОБА_4 знову запитав про крадіжку і ОСОБА_3 наніс удар кулаком в груди і копнув кілька раз по спині. ОСОБА_5 теж наніс йому кілька ударів по спині та копнув по сідниці. ОСОБА_4 сказав признатися і теж наніс удар в груди і він впав на землю і став проситися. ОСОБА_3 виламав палку, якою наносив удари по спині, і він змушений був сказати, що вчинив крадіжку. Тоді ОСОБА_4 сказав йти до автомобіля та їхати до ОСОБА_7 Біля автомобіля він сказав, що документи він кинув у річку, а магнітофон продав в м. Сколе за 200 грн., хоча такого не було. ОСОБА_4 хотів його бити заводною ручкою, а ОСОБА_3 копнув його двічі в плече, а ОСОБА_5 тріпачкою наніс кілька ударів по спині. Він почав проситися, щоб не били. ОСОБА_3 приніс відро води і він помився та одягнувся і поїхали до ОСОБА_7, якому він обіцяв до нового року відшкодувати шкоду і на цьому розійшлися.

З показань свідків ОСОБА_8. встановлено, що він допомагав ОСОБА_4 в ремонті

 

автомобіля. 21.12.2006р. до нього підійшли ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і попросили його підвезти їх до ОСОБА_6. Приїхавши до будинку ОСОБА_6 ОСОБА_4 пішов до будинку і повернувся разом з ОСОБА_6 і вони сіли в салон автомобіля, де ОСОБА_4 і ОСОБА_5 питали ОСОБА_6 про документи та магнітофон ОСОБА_7 ОСОБА_6 казав, що він нічого не знає. Тоді ОСОБА_3 казав, що він йому пропонував купити магнітофон. ОСОБА_6 і це заперечував. Тоді ОСОБА_4 сказав їхати в лісовий масив «Рожаночка», де він признається.

Приїхавши в урочище «Рожаночка» ОСОБА_3 сказав ОСОБА_6 роздягатися, але ОСОБА_6 не хотів роздягатися. Згодом він побачив, як ОСОБА_6 голий пішов з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в ліс, а він залишився в салоні. Через кілька хвилин вони повернулися і біля автомобіля ОСОБА_6 сказав, що документи викинув у річку, а магнітофон продав в м. Сколе за 200грн. ОСОБА_4 хотів його вдарити заводною ручкою, а він не дав. Тоді ОСОБА_3 копнув його кілька різів, а ОСОБА_5 бив тріпачкою. ОСОБА_6 просився, щоб його не били. ОСОБА_3 приніс відро води. ОСОБА_6 помився і одягнувся і вони поїхали до ОСОБА_7, де в салоні автомобіля ОСОБА_6 сказав ОСОБА_7, що шкоду відшкодує до нового року і потому розійшлися.

З показань свідка ОСОБА_7 встановлено, що в ніч на 21.XI.2006р. невідома особа викрала із службового автомобіля посвідчення водія, техталон на автомобіль та магнітолу «Піонер». Після того він комусь сказав, що як знайде викрадене, то він заплатить.

21.12.2006р до його подвір»я приїхав автомобіль УАЗ і до нього підійшов ОСОБА_4, і вони підійшли до його автомобіля, де в салоні були ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, якому ОСОБА_4 сказав сказати правду і ОСОБА_6 розповів про крадіжку і що документи викинув у річку, а магнітолу продав і обіцяв до Нового року відшкодувати шкоду. Після того він пішов додому.

Крім того вина підсудніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стверджується протоколом і схемою огляду місця події, протоколом відтворення обстановки і обставин подій, висновком судово-медичної експертизи № 52 від 12.01.2007р., яким встановлено, що потерпілому ОСОБА_6 підшкірні крововиливи та синці по тілу, які відносяться до легких тілесних пошкоджень.

Оцінюючи зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що вина підсудніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів доведена повністю і їх дії підпадають під ознаки ч.2 ст. 127 КК, оскільки вони за попередньою змовою групою осіб повторно вчинили умисне заподіяння фізичного болю, фізичного та морального страждання ОСОБА_6 шляхом нанесення йому побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою спонукати його вчинити дії, що суперечать його волі, тобто вчинили катування та по ч.2 ст. 146 КК, оскільки вони за попередньою змовою групою осіб, незаконно з корисливих мотивів, позбавили волі ОСОБА_6, що супроводжувалося, заподіянням йому фізичних страждань.

Суд вважає, що Підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частково давали неправдиві показання, які спростовуються зібраними по справі доказами і робили вони це з метою уникнути покарання.

При обранні виду та міри покарання підсуднім ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд враховує тяжкість скоєних злочинів, особи винних, пом»якшуючі і обтяжуючі вину обставини, зокрема як пом»якшення вини суд враховує, що підсудній позитивно характеризується, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частково визнали вину і розкаялися, з потерпілим помирилися і він просить суд їх не карати.

Як обтяження вини суд враховує, що ОСОБА_3 раніше притягався неодноразово до кримінальної відповідальності, а ОСОБА_5 і ОСОБА_4 раніше судимі та виключає те, що вони були у нетверезому стані, оскільки це не знайшло підтвердження в судовому засіданні.

А тому суд вважає, що підсудньому ОСОБА_3 слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, оскільки він може бути перевихований в-умовах ізоляції від суспільства і відповідно ч.4 ст. 70 КК частково приєднати обране покарання по вироку

 

Сколівського районного суду від 14.06.2007р., оскільки даний злочин було вчинено до постановления вироку та залишено без змін міру запобіжного заходу - тримання під вартою.

Суд вважає за можливе застосувати ст. 69 КК до обрання покарання підсуднім ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по ч.2 ст. 127 КК і обрати покарання нижче від нижчої межі, встановленої санкцією ст. 22 ст. 127 КК та з врахуванням їх ролі в скоєному злочині вважає, що вони можуть бути перевиховані без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе застосувати ст. 75, 76 КК .

Міру запобіжного заходу залишити без зміни та частково приєднати призначене покарання за вироком Сколівського районного суду від 16.08.2007р.

Цивільний позов не заявлено.

Речових доказів та судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 323,324 КПК, суд -

 

засудив:

 

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 146 КК України і обрати покарання по ч.2 ст. 127 КК України 5(п»ять) років позбавлення волі у ВТК ;

- по ч.2 ст. 146 КК України 3 (три) роки позбавлення волі у ВТК.

На підставі ч.1 ст. 70 КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим обрати остаточну міру покарання 5(п»ять) років позбавлення волі у ВТК.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України до призначеного покарання засудженому ОСОБА_3 частково приєднати невідбуте покарання за вироком Сколівського районного суду Львівської області від 14 червня 2007р. у вигляді 1(один) рік позбавлення волі призначивши остаточне покарання засудженому ОСОБА_3 6 (шість) років позбавлення волі у ВТК.

Початок відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 28 грудня 2006року, тобто з часу взяття його під варту.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 залишити без змін-тримання під вартою.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 146 КК і обрати покарання по ч.2 ст. 127 КК із застосуванням ст. 69 КК на 4(чотири) роки позбавлення волі;

- по ч.2 ст. 146 КК України на 2(два) роки позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обрати остаточне покарання 4(чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання по вироку Сколівського районного суду від 16.08.2007р. 1(один) рік позбавлення волі і обрати остаточне покарання 5(п»ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75,76 КК звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 2(два) роки.

Зобов»язати засудженого ОСОБА_4 не змінювати постійного місця проживання без згоди КВІ у Сколівському районі і періодично проходити там реєстрацію.

Міру запобіжного заходу залишити без змін - підписку про невиїзд.

Початок відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з 14 вересня 2007року.

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 146 КК України і обрати покарання по ч.2 ст. 127 КК із застосуванням ст. 69

 

КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі;

- по ч. 2 ст. 146 КК на 2(два) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_5 обрати покарання на 4(чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України до призначеного судом покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Сколівського районного суду від 16.08.2007р. 1 (один) рік позбавлення волі і обрати остаточне покарання 5(п»ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75,76 КК звільнити засудженого ОСОБА_5 від обраного покарання з випробуванням на 2(два) роки.

Зобов»язати засудженого ОСОБА_5 не змінювати постійного місця проживання без згоди КВІ у Сколівському районі і періодично проходити там реєстрацію.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 залишити без змін - підписку про невиїзд.

Початок відбування покарання рахувати з 14 вересня 2007р.

Речовий доказ автомобіль УАЗ - 452 р.н. НОМЕР_1 залишити ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з часу проголошення через районний суд , а засудженому ОСОБА_3 в той же строк з часу отримання копії вироку.