Справа № 1007/7517/2012 Головуючий у І інстанції Телепенько А.Д.
Провадження № 22-ц/780/1095/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.
Категорія 56 25.02.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
21 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - Волохова Л.А.,
суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,
при секретарі Баліну П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2 про стягнення помилково перерахованих коштів, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2012 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого без балансового відділення № 10026/0741 звернулося до суду із даним позовом, в якому просило суд стягнути із ОСОБА_2 на свою користь суму помилково перерахованих коштів в розмірі 5406,81 грн. та судовий збір в розмірі 214,60 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що в вересні 2011 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Броварах та Броварському районі звернулося до товариства в особі територіального відокремленого без балансового відділення №10026/0741 із списком на зарахування пенсій на поточні рахунки у філії Броварське відділення № 5400 за період з 04 по 25 вересня 2011 року щодо виплати грошових коштів згідно із судовими рішеннями 32 пенсіонерам на загальну суму 334952 грн. Вказаний список передано до операційної частини банку без належного оформлення меморіального ордеру та наявності відповідних коштів на балансовому рахунку , тому на його думку, посадові особи операційної частини банківської установи здійснили безпідставне зарахування коштів додаткової пенсії на поточні рахунки пенсіонерів за списком, в тому числі і ОСОБА_2 А відтак вважає, що виплата додаткової пенсії ОСОБА_2 у розмірі 5406,81 грн. здійснена товариством безпідставно, оскільки грошові кошти на виплату вказаної пенсії від Управління до банку не надходили.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасуватита ухвалити нове рішення по суті його позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2007 року між позивачем та Управлінням ПФУ в м. Броварах та Броварському районі Київської області укладено договір за № 10-Б (із змінами та доповненнями додаткова угода № 3 до договору № 10-Б про зарахування і виплату пенсій та грошової допомоги), за яким зарахування та виплата пенсій і грошової допомоги, що фінансується з Пенсійного Фонду України через поточні рахунки пенсіонерів та одержувачів допомоги, відкритих у банку в м. Броварах Київської області, згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та отримувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року за № 1596.
Пунктом 2.2.4 договору про зарахування і виплату пенсій та грошової допомоги банк зобов'язується проводити зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів коштів не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів від фонду.
На виконання рішеня суду по адміністративній справі, яке набрало законної сили, відповідачу ОСОБА_2 третьою особою було призначено пенсію в розмірі 5406,81 грн. (а.с. 42-44). 23.09.2011 року відповідач ОСОБА_2 у філії Броварське відділення № 5400 ПАТ «Державний ощадний банк України» отримала зазначені грошові кошти в розмірі 5406,81 грн., про що свідчить лист від 12.11.2011 року за № 1771 та виписка з рахунку в національній валюті ( а.с. 46-47).
Як вбачається з акту про наслідки службового розслідування за фактом порушення фахівцями філії - Броварського відділення № 5400 АТ «Ощадбанку» порядку безготівкового зарахування та видачі готівкових коштів з поточних рахунків вкладників від 02.11.2011 року вбачається, що 02.09.2011 року за супровідним листом від 01.09.2011 року Управління ПФУ надало до банку список на зарахування пенсій на поточні рахунки у філії - Броварського відділення № 5400 за період з 04 по 25 вересня 2011 року тридцяти двум пенсіонерам на загальну суму 334952 грн., при цьому встановлено винних осіб у здійсненні помилкового переказу (а.с.7-11).
Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2011 року позивач звертався до відповідача із повідомленням про помилковий переказ та зарахування коштів, в якому просив протягом трьох календарних днів від дати одержання цього повідомлення повернути суму 5406 грн. 81 коп. філії - Броварському відділенню № 5400 АТ «Ощадбанк» (а.с.12).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Глави 83 Цивільного кодексу України особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з вимогами п. 32.3.1 ст. 32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банку-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу.
У противному разі отримувач має право у встановленому законом помилки вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.
Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягомтрьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.
У разі переказу банком-порушником за рахунок власних коштів суми переказу отримувачу та своєчасного повідомлення неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу, а також своєчасного переказу неналежним отримувачем переказу цьому банку банк-порушник залишає цю суму у власному розпорядженні. При цьому, у разі порушення неналежним отримувачем зазначеного триденного строку, банк-порушник має право вимагати від неналежного отримувача повернення суми переказу, а також сплату пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день, починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.
Правилами п. 35.1 ст. 35 вказаного Закону неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався положеннями
ст. ст. 1212, 1215 ЦК України та виходив з того, що кошти набуті відповідачем поверненню не підлягають, так як є пенсійними виплатами, призначеними (нарахованими) третьою особою згідно із вищевказаними судовими рішеннями.
З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігла його у себе за рахунок іншої особи потерпілого без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком також відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до вимог ст. 1215 ЦК України положення ст. 1212 ЦК України не застосовуються, якщо набутим майном є заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, та якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Поняття добровільності за своїм змістом включає в себе здійснення дій без будь-якого примусу з боку будь кого, і не може бути цілком добровільною виплата сум за рішенням суду при наявності виконавчого листа та виконавчого провадження, оскільки за своєю суттю відкриття виконавчого провадження вже є заходом примусу до виконання судового рішення.
Однак, поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що виплата пенсії відповідачу здійснювалась при наявності виконавчого листа та виконавчог провадження на виконання рішення суду по адміністративній справі, що, відповідно до вищезазначених норм закону, по своїй суті є заходом примусу до виконання рішення суду.
Зазначені обставини і відповідні норми закону залишились поза увагою суду першої інстанцій, та з'ясування цих обставин і врахування відповідних вимог законодавства має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Отже, враховуючи все вище зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції повинно бути скасоване, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10026/0741 на п/р №280980013, МФО 320122, код ЄДРПОУ 02760850 суму помилково перерахованих коштів в розмірі 5406,81 (п'ять тисяч чотириста шість) грн. 81 коп.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10026/0741 на п/р №280980013, МФО 320122, код ЄДРПОУ 02760850 судові витрати в розмірі 107,30 (сто сім) грн. 30 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: