УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 103/2368/2012 Головуючий суду першої інстанції:Янін І.А.

№ провадження: 22-ц/190/1112/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

"19" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Харченко І.О.

Суддів:Філатової Є.В. Іващенко В.В.

При секретарі:Гранковській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя шляхом виділу в натурі ? частки земельної ділянки та ? частки незакінченого будівництвом житлового будинку, визнання права власності на виділену частку земельної ділянки та виділену частку незакінченого будівництвом житлового будинку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

08 травня 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, виділ в натурі ? частки земельної ділянки, виділ ? частки незакінченого будівництвом житлового будинку, визнання права власності на виділену частку земельної ділянки та виділену частку незакінченого будівництвом житлового будинку. Вимоги мотивовані тим, що 14.09.2002 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, який 27.10.2009 року розірваний. Від шлюбу мають двох доньок: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2. У період шлюбу Красномацькою сільською радою Бахчисарайського району АР Крим їм була виділена земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 під будівництво житлового будинку. Усі правовстановлюючі документи були оформлені на відповідача. У листопаді 2005 року відповідач отримав Державний акт на зазначену земельну ділянку. В подальшому за сумісні трудові та грошові кошти сторони упорядкували цю земельну ділянку та почали будівництво житлового будинку. Будинок придатний для проживання, однак до тепер в експлуатацію не зданий, право власності на нього не оформлено. Згідно оцінці спеціаліста вартість спірного об'єкту нерухомості дорівнює 96 000 грн. 00 коп. В добровільному порядку поділити зазначене майно відповідач відмовляється, у зв'язку з чим вона вимушена звернутись до суду. Просила поділити між нею та відповідачем спільне нажите майно, виділивши їй ? частку земельної ділянки та ? частку незакінченого будівництвом жилого будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на зазначене майно. Також просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати в сумі 1389 грн. 00 коп.

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, виділ в натурі ? частки земельної ділянки, виділ ? частки незакінченого будівництвом житлового будинку, визнання права власності на виділену частку земельної ділянки та виділену частку незакінченого будівництвом житлового будинку відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом при ухваленні рішення були порушені норми статей 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України. Вважає, що суд першої інстанції належним чином не перевірив доводи позовної заяви, не надав достатніх мотивів прийнятого ним рішення, позбавив позивача можливості надати докази відповідно існуючого спору.

Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8, відповідача ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі статтею 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини 1 статті 10, частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки правовідносини подружжя щодо спірної земельної ділянки виникли ще у 2005 році, то вони регулюються нормами Сімейного кодексу України в редакції 2005 року, за якими приватизована земельна ділянка не є спільним майном подружжя, а тому не підлягає поділу. Незакінчений будівництвом житловий будинок, розташований на спірній земельній ділянці, будувався господарським способом, без належного дозволу та затвердженого проекту, тобто є об'єктом самочинного будівництва, а тому також не підлягає поділу між подружжям.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що 14 вересня 2002 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб (аркуш справи 15), який був розірваний 27 жовтня 2009 року (аркуш справи 16). Від шлюбу мають доньок: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 (аркуш справи 17) та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 (аркуш справи 18).

Рішенням Красномацької сільської ради Бахчисарайського району АР Крим № 417-і від 06.09.2005 року ОСОБА_7 виділена земельна ділянка АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських побудов та споруд (аркуш справи 64).

17 листопада 2005 року ОСОБА_7 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 682796 (аркуш справи 70). На спірній земельній ділянці вони почали без відповідних дозволів, проектів тощо, будівництво житлового будинку, який до тепер в експлуатацію не зданий, право власності на нього не оформлено.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З тексту позовних вимог вбачається, що позивачка ОСОБА_6 просила поділити між нею та відповідачем спільно нажите майно, виділивши їй в натурі ? частку земельної ділянки та ? частку незакінченого будівництвом жилого будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на зазначене майно.

Проте, визнання права власності на незавершене самочинне будівництво не допускається, оскільки це суперечить як частині третій статті 376 Цивільного кодексу України, так і статті 331 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у поділі житлового будинку суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на спірний будинок відсутнє свідоцтво про право власності, а отже, власність не зареєстрована у визначеному законом порядку, а тому такий будинок не може бути об'єктом поділу.

Земельна ділянка за спірною адресою набута ОСОБА_7 в порядку реалізації його права на приватизацію землі. Позивачкою не доведено, що на придбання цієї земельної ділянки витрачалися спільні кошти подружжя. Відповідно до приписів пункту 5 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України, спірна земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_7, а тому також не підлягає поділу між сторонами - колишнім подружжям.

Разом з тим колегія суддів вважає за можливе звернути увагу на те? що відсутність реєстрації житлового будинку не є підставою для відмови у визнанні цього будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділу будівельних матеріалів тощо, проте таких та/або інших вимог позивачкою ОСОБА_6 не заявлялося, не доводилося та не обґрунтовувалося. Такої можливості вона на цей час не втратила.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 304, 305, 307, 308, 313, 314-315, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

І.О.Харченко Є.В.Філатова В.В.Іващенко