Категорія 23 Головуючий 1 інстанції Андреева О.М.
Справа № 10249,2006р. Доповідач Курило В.П.
УХВАЛА Іменем України
7 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судці Курило В.П. суддів Шамрило Л.Г., Санікової О.С. при секретарі Личкатій В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Донецька від 7 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа комунальне підприємством „Служба єдиного замовника Київського району міста Донецька" про відшкодування матеріальної і моральної шкоди і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
До апеляційного суду Донецької області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Донецька від 7 вересня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 і на її користь з ОСОБА_2 стягнуто у відшкодування матеріальної шкоди 264 грн., моральної шкоди 1000 грн., витрати на будівельно-технічну експертизу 287 грн. 76 коп., судовий збір 59.50 грн., а всього 1611.26 грн.
ОСОБА_3 у задоволені позову до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено.
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ставлять питання
про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення їх позовних
вимог і відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 Посилаються на те, що
суд першої інстанції не повно з"ясував обставини справи, дав неналежну правову оцінку
встановленим доказам, зробив висновки, що не відповідають обставинам справи і
безпідставно стягнув суму матеріальної і моральної шкоди на користь позивачки
ОСОБА_3
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що позивачка ОСОБА_3 проживає в квартирі АДРЕСА_1 і є власником цієї квартири.
ОСОБА_2 є власником квартири 25 в цьому ж будинку. Вказана квартира розташована поверхом вище квартири позивачки. ОСОБА_2 проживає у зазначеній квартирі разом із членом своєї сім"ї ОСОБА_1.
У період з 2 по 5 листопада 2005 року мало місце затоплення квартири позивачки. Причиною затоплення з"явився неналежний технічний стан санітарно-технічного обладнання в квартирі 25 , що є власністю відповідачки ОСОБА_2 Вартість ремонту квартири позивачки складає 264 грн. Встановивши, що винною у заподіянні матеріальної шкоди позивачці є відповідачка ОСОБА_2 суд стягнув вказану суму з неї на користь позивачки. Крім того, суд встановив, що затопленням квартири і пошкодженням майна позивачці діями відповідачки заподіяно і моральну шкоду, для відшкодування якої необхідна компенсація у 1000 грн. Вказану суму суд також стягнув з відповідачки на користь позивачки.
Зустрічний позов не доказаний, тому в його задоволені суд відмовив. Суд встановив, що в квартирі ОСОБА_2 дійсно провадились будівельні роботи по заміні сифону ванної. Було пошкоджено частково кахель, який до того був у аварійному стані. Але вини ОСОБА_3 при цьому не встановлено. Не встановлено факту відсутності в квартирі ОСОБА_2 холодної води з вини ОСОБА_3 Тому суд відмовив в задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що факт залиття квартири позивачки у листопаді 2005 року мав місце. Винною в цьому є власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2, яка відповідно до ст. 1166 ЦК України має відшкодувати заподіяну позивачці матеріальну шкоду.
Вказаний висновок суду є правильним, таким, що грунтується на доказах повно, всебічно і об"єктивно перевірених в судовому засіданні.
Зокрема, факт залиття квартири позивачки з вини відповідачки підтверджується актом від 2 листопада 2005 року про затоплення квартири (а.с.18), актами від 3 листопада 2005 року (а.с. 19-20), журналом реєстрації заявок аварійно-диспетчерської служби КП „Служба єдиного замовника Київського району міста Донецька" (а.с.145-148) висновком будівельно-технічної експертизи (а.с. 179-189).
Доводи відповідачки про те, що вказані докази недостовірні, безпідставні. Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд вказаним доказам дав належну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що вони є достовірними і об"єктивними.
Вартість ремонту квартири позивачки, тобто розмір заподіяної позивачці шкоди, визначений судом також відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи.
Встановивши, що відповідачка ОСОБА_2 як власник квартири не забезпечила належний стан санітарно-технічного обладнання квартири, що є причиною залиття квартири позивачки, суд зробив правильний висновок про те, що відповідно до ст. 1166 ЦК України відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому позивачці має бути відшкодована за рахунок відповідачки ОСОБА_2
Є правильним і обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що залиттям квартири позивачки і заподіянням їй матеріальної шкоди неправомірними діями відповідачки заподіяно позивачці і моральну шкоду, яка має бути відшкодована на підставі ст. 1167 ЦК України.
Одночасно суд встановив, що ОСОБА_2 не довела в суді своїх доводів про заподіяння їй діями ОСОБА_3 будь якої шкоди. Суд встановив, що в квартирі ОСОБА_2 дійсно виконувались будівельні роботи по заміні сифону у ванній кімнаті. Для чого знімалась ванна і був пошкоджений частково кахель, який до цього вже знаходився у аварійному стані. Крім того, ці роботи виконувались не ОСОБА_3, а іншими особами, до того ж за згодою самої ОСОБА_2 Тому підстав для притягнення ОСОБА_3 до матеріальної відповідальності за це у суду першої інстанції не було. Факт порушення законних прав і інтересів ОСОБА_2 діями ОСОБА_3 судом не встановлений і позивачкою не доведений. За таких умов у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Суд встановив, що ОСОБА_3 встановила самовільно на стояку подачі холодної води вентиль, що перекривав холодну воду у квартиру ОСОБА_2. Цей вентиль був прийнятий водопостачальною організацією f опломбований. З пояснень позивачки ОСОБА_3 видно, що вона цим вентилем користувалась тільки тоді, коли відповідачки затоплювали її квартиру. Доводи відповідачок про те, що перекриття холодної води мало місце і у інших випадках нічим не підтверджені.
За таких обставин, суд зробив правильний висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 на грунтуються на законі і не можуть бути задоволені.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку, ухвалив законне і обгрунтоване рішення.
Доводи апеляційної інстанції не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін і відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 81, 88 ЦПК України з ОСОБА_2 необхідно стягнути ЗО грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відхилити. Рішення Київського районного суду міста Донецька від 7 вересня 2006року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 30 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції за такими реквізитами: р/р 35228011000992 код ОКПО 02891428 МФО 834016 в УКД Донецької області, отримувач Апеляційний суд Донецької області.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою суду апеляційної інстанції.