Справа 22-9534 Го. ювугочий 1 інстанції - Шляпін О.В.
Категорія 40 Доповідач -Бабенко П..М.
УХВАЛА
іменем України
07 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі : Головуючого- судді Пономарьової О. М. суддів: Бабенка П.М., Бондаренко Л.І. при секретарі - Баклановій Ю.В. за участю представників відповідача Некрасової И.В., Некрасова А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Свинг" про зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди в сумі 4000.
Свої вимоги обгрунтувала тим ,що вона з 30.04.1998 року працювала у відповідача на посаді завідуючого складом.
01.06.04 року вона звернулась до адміністрації s заявою про розірвання трудового договору за власним бажанням у зв'язку із сімейними обставинами, але директор підприємства відмовив їй у звільненні, порвав заяву.
03.06.04 року вона знову звернулась до відповідача з заявою про звільнення з вказаних підстав, яку надіслала рекомендованим листом із 1 по 14 червня хворіла. З 14.06.04 року до роботи її не допустили, копію наказу про звільнення , трудову книжку та належні їй суми при звільненні не видано.
07.07.04 року їй стало відомо, що вона була звільнена з роботи за ст.. 41 п.2 КЗпП за
утрату довіри ,хоча вона ніяких протизаконних дій не допускала.
У подальшому позивачка відмовилась від позов) у частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку.Ухвадою суду від 24.09.04 року відмова від вказаної частини позову прийнята і провадження в цій частині закрито.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 31 березня 2005 року частково задоволений позов ОСОБА_1
Визнано наказ НОМЕР_1 ТОВ „СВИНГ" про звільнення позивачки з 17.06.04 року за ст..41 п.2 КЗпП України за халатне відношення до своїх трудових обов'язків та грубе порушення звітності руху товаро-матеріальних цінностей недійсним. Змінено формулювання причини звільнення зі СТ..41 п.2 КЗпП від 17.06.04 року на звільнення з 17.06.04 року за ст..38 КЗПП України, стягнуто з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.
04.05.05 року на вказане рішення представником відповідача подана апеляційна
скарга, в якій вона просить рішення суду скасувати ,справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції посилаючись на те, що вказане рішення ухвалене з порушенням норм
матеріального та процесуального права, оскільки висновки суду не відповідають фактичним
обставинам справи. Вважає доказаним, що позивачка, працюючи завідувачкою складом
халатно ставилась до своїх обов'язків, не зела вести журнал обліку руху товаро-матеріальних
цінностей ,що стало причиною утворення недостачі на суму 15517,27 грн., але суд не надав
належної оцінки письмовим доказам, свідків.
1
В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача , дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважас, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду- залишенню без змін з таких підстав.
Згідно із ч.І ст..38 , п. 2 ч.І ст.41 , ст.. 237-1 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначении строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу з поважних причин , власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Крім підстав, передбачених ст..40 КЗпП, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірвано також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговую грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що позивачка перебувала з позивачем в трудових відносинах з 30.04.1998 року працювала у відповідача на посаді завідуючого складом.
01.06.04 року вона звернулась до адміністрації : заявою про розірвання трудового договору за власним бажанням у зв'язку із сімейними обставинами, але директор підприємства відмовив їй у звільненні, порвав заяву.
03.06.04 року вона знову звернулась до відповідача з заявою про звільнення з вказаних підстав, яку надіслала рекомендованим листом і з 1 по 14 червня хворіла. З 14.06.04 року до роботи її не допустили, копію наказу про звільнення , трудову книжку та належні їй суми при звільненні не видано.
Наказом відповідача НОМЕР_2 позивачка була звільнена з роботи з підстав, передбачених п.2 ст.41 КЗПП у зв'язку з втратою довіри, але відповідач не врахував, що з позивачкою не було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, що фактично підстав для звільнення у нього не було, оскільки відсутні докази на те, що саме з вини позивачки була допущена недостача товаро- матеріальних цінностей. Вини позивачки у недостачі не встановлено.
Встановлено ,що контроль за правильністю та своєчасністю ведення обліку руху товарів по складам та ведення документів складського обліку повинна була здійснювати головний бухгалтер ОСОБА_2
Як убачається з матеріалів справи відповідач не надав судові доказів на те, що позивачка не вела складський облік руху товарів. З висновку комісії підприємства від 14.06.04 року убачається, що ці документи відсутні , встановити винних у нестачі товарів неможливо( а.с. 24
Крім того, з наданих відповідачем документів ( а.с. 25, ) убачається, що крім позивач-вачки мали доступ до її складу не менше чотирьох працівників відповідача, на час відсутності позивачки склад не опечатувався. З 01.06.04 року по 14.06.04 року позивачка хворіла, нестача товарів була виявлена саме в період хвороби позивачки.( а.с. 22,24,30 , 52-58 ).
Відсутність вини позивачки у халатному відношенні до своїх обов'язків та у неведенні документів обліку товаро- матеріальних цінностей та звітності також підтверджено і тим фактом, що відповідач своїм наказом НОМЕР_3 зобов'язав чотирьох працівників відшкодувати шкоду, завдану підприємству.( ас.23).
За таких обставин суд першої інстанції надійшов до правильного висновку відсутність вини позивачки у порушенні трудових обов'язків ті про часткове задоволення позову.
При розгляді справи судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосовані норми матеріального закону, не допущено порушення норм процесуального закону.
Суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та дійшов до правильного висновку про безпідставність вимог позивачки.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції..
Тому апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ЗОЗ, п.1 ч.І ст.307 ,ч.1 ст.308 , ст.313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛ И В:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2. відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 31 березня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і молсе бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
:
З