ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2013 р. Справа №18/2480/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м.Кременчук
до 1. Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м.Кременчук
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова комплектація", м.Кременчук
про спонукання до укладення договору поставки стального литва
Суддя Мацко О.С.
Представники сторін у засіданні:
від позивача: Шмельов М.М.
від відповідача 1: Гнатенко С.І.
від відповідача 2: Житников А.І.
У судовому засіданні 19.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення (25.02.2013р.).
Суть справи: розглядається позовна заява про зобов'язання ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" та ТОВ "Промислова комплектація" укласти з позивачем договори поставки стального литва на 2013 рік, якими передбачити гарантований щомісячний обсяг стального литва, який підлягає поставці відповідачами на адресу позивача, а саме: рама бокова, балка надресорна, хомут тяговий, автозчепка СА-3, корпус ПМКП-110 по економічно обгрунтованим цінам та в обсягах, необхідних ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на кожен календарний місяць відповідно до наданих від позивача до відповідачів заявок.
Позивач на задоволенні позову наполягає.
Відповідач-1 та відповідач-2 у наданих суду відзивах на позовну заяву (відповідно арк.справи 41-43 та 56-58) проти позову заперечують. Так, зокрема, відповідач -1 зазначає, що на сьогоднішній день він не займає монопольне становище на загальнодержавному ринку сталевого литва для вантажних вагонів на території України, не має можливості виготовити сталеве литво для потреб позивача, оскільки виконує умови раніше укладених договорів з контрагентами.
Відповідач-2 також наполягає на тому, що на даному ринку монопольного становища не займає; укласти договір на умовах, запропонованих позивачем, та виконувати його у 2013 році не має можливості, оскільки на даний час знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк.справи 60).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача-1 про зобов"язання останнього укласти договір поставки стального литва на 2013 рік на умовах, запропонованих позивачем. У обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач-1 займає монопольне становище на ринку сталевого литва на території України, що підтверджено рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 29.12.2008р. № 2-02- 50/123-2008 (арк.справи 9-17) (за твердженням позивача, в часовому періоді з 2009 по 2012 роки становище відповідача на зазначеному ринку не змінилося). У зв"язку з цим, на думку позивача, на відповідача як на монополіста на ринку сталевого литва на території України розповсюджуються приписи норм Закону України "Про захист економічної конкуренції", Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та глави 3 ГК України «Обмеження монополізму та захист суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції».
У відповідності до ст. 181 ГК України 13 листопада 2012 року позивачем на адресу відповідача-1 з супровідним листом № 49юр було направлено проект договору б/н від 12.11.2012р. на поставку литва у січні - грудні 2013 року ( арк.справи 26-30, оригінали оглянуто у судовому засіданні).
У відповідь на направлений проект договору позивачем від відповідача-1 було отримано лист № 40-13/1404 від 05.12.2012р., згідно якого відповідач-1 відмовив позивачу в укладенні договору з мотивів повної завантаженості виробничих потужностей у 2013 році; проект договору повернуто позивачу (арк.справи 31).
Як вказує позивач, виготовлення відповідчем-1 сталевого литва здійснюється з металевого лому, постачальником якого є ТОВ "Промислова комплектація" (відповідач-2), яке є власником продукції, виготовленої із давальницької сировини. Позивач наполягає на тому, що відповідач-2 має всі можливості здійснювати постачання виготовленої відповідачем-1 продукції безпосередньо позивачу; своїми протиправними діями відповідач-1 порушує чинне антимонопольне законодавство України, вчиняє схиляння до дискримінації позивача, надає перевагу відповідачу-2 у придбанні товару перед позивачем без достатніх на це підстав. У свою чергу, на думку позивача, відповідач-2 вчиняє схиляння до дискримінації позивача, а саме: займаючи домінуюче положення на ринку стального литва виробництва відповідача-1 відмовляється від укладення з позивачем прямого договору поставки стального литва.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом від 17.12.2012р. №49юр звертався до відповідача-2 з пропозицією укласти договір поставки стального литва на 2013 рік б/н від 17.12.2012р.(арк.справи 62-66). Розглянувши даний проект, відповідач-2 листом від 20.12.2012р. №10-20/12-12 повідомив про неможливість укладення даного договору та виконання його умов (арк.справи 59).
Враховуючи викладене, з посиланням на ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст.11 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", ст.39 ГК України, позивач просить також зобов"язати і відповідача-2 (ТОВ "Промислова комплектація") укласти з ним договір поставки стального литва на 2013 рік на умовах, запропонованих позивачем.
При винесенні рішення судом враховано наступне:
Загальний порядок укладання господарських договорів регламентується статтею 181 ГК України. Згідно даної норми проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У своїх позовних вимогах позивач вказує на ніби-то монопольне становище відповідача-1 на ринку сталевого литва на території України, підтверджуючи це рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 29.12.2008 року за № 2-02-50/1233-2008. Норми законодавства України, на які посилається позивач в позові, застосовуються до суб'єктів господарювання, які визнані такими, що займають монопольне становище на загальнодержавних ринках. Проте судом встановлено, що посилання позивача на вищезазначені обставини є безпідставними, оскільки на даний час жоден з відповідачів не займає монопольного становища на загальнодержавному ринку сталевого литва для вантажних вагонів на території України. Згідно наданого позивачем рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, відподач-1 визнавався монополістом лише у 2007 році та у І півріччі 2008 року. Жодних доказів монопольного становища на ринку відповідача-2 не надано. Тобто, посилання на дану обставину, норми ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. 11 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» є необгрунтованими, так само як і посилання позивача на норми ст. 39 ГК України, яка гарантує споживачам право на звернення до суду за захистом порушених прав або законних інтересів під час придбання, замовлення або викорнистання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх потреб. Згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Як вбачається з матеріалів справи, проекти договорів, які були направлені позивачем відповідачам, були розглянуті та у зв'язку з відсутністю можливості виконати умови даного проекту були повернуті позивачу з обгрунтуванням причин. На даний час жоден з відповідачів не має можливості поставляти сталеве литво для потреб позивача.
Відповідно до ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов"язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов"язком для суб"єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов"язковості укладення договору для певних категорій суб"єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов"язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов"язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (ст.187 ГК України). Позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами, що укладення даного договору є обов"язковим для сторін та інші вищевикладені обставини.
Свобода договору є однією з загальних засад цивільного законодавства. Відповідно до ст.ст.6,627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З урахуванням викладеного, на підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача-1 та відповідача-2 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Судовий збір, сплачений позивачем при поданні даної позовної заяви, йому не відшкодовується (ст.49 ГПК України).
Керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" про спонукання до укладення договору поставки стального литва на 2013 рік - відмовити.
2. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова комплектація" про спонукання до укладення договору поставки стального литва на 2013 рік - відмовити.
Повне рішення складено 25.02.2013р.
Суддя О.С.Мацко