УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/4/13Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"12" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С., Редько Г.В.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельної ділянкою, зобов'язання виконати певні дії, відновити стан земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просить суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0527 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення паркану з частини земельної ділянки, яка належить позивачу та зобов'язати відновити стан земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 на підставі державного акту є власником земельної ділянки, розташованої за вищевказаною адресою. Користувачами суміжної ділянки є відповідачі. Без згоди позивачки вони здійснюють будівництво паркану на належній їй частині земельної ділянки, що є перешкодою у користуванні нею земельною ділянкою. В добровільному порядку звільнити земельну ділянку та знести паркан відповідачі відмовляються.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 14 червня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено. Зобов'язано відповідачів усунути перешкоди ОСОБА_6 у користуванні належною їй земельною ділянкою, площею 0,0527 га, розташованою по АДРЕСА_1, шляхом знесення паркану за рахунок відповідачів з частини земельної ділянки, що належить ОСОБА_6 та відновити стан земельної ділянки, який існував до початку будівництва паркану. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із рішення Феодосійського міського суду, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи просить рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 червня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_7 зазначає, що судом не надана належна оцінка доказам, які були надані та досліджувалися у судовому засіданні, зокрема, схематичному плану будівельного кварталу № 270 м. Феодосії, технічному паспорту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія від 07 серпня 2012 року рішення Феодосійського міського суду 14 червня 2012 року скасовано. Ухвалено по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2012 року рішення Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія від 07 серпня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 на підставі Державного акту серії ЯД № 569718 від 08.12.2006 р. належить на праві власності земельна ділянка, площею 0,0527 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19). На суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 розташовано домоволодіння, співвласниками якого є п'ять осіб, серед яких - ОСОБА_7 (а.с. 50-52).

З рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 181 від 17 березня 1960 року (а.с. 98) «О результатах обміру земель по будівельному кварталу № 270 міста Феодосії» слідує, що за землекористувачами будинку АДРЕСА_2 зареєстрована земельна ділянка площею 906 кв.м, з них 17 кв.м підлягає вилученню і зарахуванню до міського земельного фонду, але залишено у тимчасове користування. З змісту висновку про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 слідує, що розмір земельної ділянки по фактичному користуванню складає 906 кв.м, на підставі даних обміру земельної ділянки запропоновано зареєструвати земельну ділянку в розмірі 889 кв.м за ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 (які були власниками будинку на той час), виявлений залишок земельної ділянки у розмірі 17 кв.м залишити у тимчасове користування (а.с. 100).

Відповідно до ст. 125, ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та відповідно посвідчуються державним актом та договором оренди.

Право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1,площею 0,0527 га, підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯД № 569718 від 08 грудня 2006 року (а.с. 19).

Відповідачами як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції не наданий державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 або інший документ на підтвердження права користування земельною ділянкою за указаною адресою.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено відповідачами в суді апеляційної інстанції, ними побудований кам'яний паркан збоку земельної ділянки АДРЕСА_2.

З Акту виносу в натурі земельної ділянки від 19.11.2010 року (а.с. 160) та плану встановлених меж землекористування по АДРЕСА_1 (а.с. 161) виходить, що ГП «Кримгеоінформатика» проведено винесення в натурі земельної ділянки згідно наданого державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 569718, винос ділянки в натурі проводився інструментальним методом. Межовими знаками є кути огорожі (помічені червоним кольором). При цьому винесення в натурі межового знаку № 5 неможливо у зв'язку з відсутністю проходу до нього із-за паркана, що будується. В плані встановлених меж землекористування визначено місцезнаходження паркана, що будується, він розташований в межах земельної ділянки по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6

З матеріалів справи слідує, що позивачка неодноразово зверталася до органів місцевої влади з приводу порушення її прав власника земельної ділянки, у тому числі до Постійної комісії з питань використання та охорони земельних ресурсів і вирішенню земельних спорів, архітектури та містобудування, на її звернення було рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів (а.с. 8, 12, 13).

За заявою відповідачки ОСОБА_7 Інспекцією державного архітектурного будівельного контролю в АР Крим 08 лютого 2012 року складений Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт (а.с. 43), відповідно до якого порушень містобудівного законодавства з боку ОСОБА_6 не виявлено.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожний має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог про порушення прав позивача у користуванні належною їй земельною ділянкою та про порушення меж земельної ділянки відповідачами.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на ретельно досліджених доказах, яким надана належна правова оцінка.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Колегія судів не приймає до уваги доводи ОСОБА_7, викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що судом першої інстанції неправильно встановлено те, що вона не має право користуватися земельною ділянкою, оскільки вони суперечать нормам ст. 125, ч. 1 ст. 126 ЗК України і спростовуються матеріалами справи. Так, в рішенні суд зазначив, що відповідачами на дату розгляду справи не отримані відповідні документи на право власності або право користування земельною ділянкою, що ними, без одержання документу, що посвідчує право на земельну ділянку, побудований паркан з боку земельної ділянки по вул. Ш Інтернаціоналу. Але ж таки висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 20.12.2005 року власноручно підписаний договір про те, що стіна будинку позивачки знаходиться на межі між земельними ділянками, не може бути підставою для скасування рішення, оскільки заява написана до того, як ОСОБА_6 отримала право власності на земельну ділянку, до того ж домовленість, оформлена у вигляді заяви, не породжує правових наслідків стосовно зміни меж земельної ділянки, яка передана ОСОБА_6 у власність відповідно до Державного акта про право власності на земельну ділянку.

Також безпідставними є доводи апелянта стосовно того, що при встановленні меж землекористування та складенні акту виносу в натурі земельної ділянки, землевпорядною та геодезичною організаціями були допущені помилки, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях, що відповідно до положень ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України є недопустимим.

Статтею 143 ЦПК України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Проте, клопотання про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи, в порядку, встановленому ст.ст.131,134,143 ЦПК України, відповідачами не подавалось як в суді першої так і апеляційної інстанції.

Доводи апелянта стосовно того, що раніше, на межі земельних ділянок знаходився паркан, який був зруйнований ОСОБА_6 під час будівництва будинку, а вони відступили від межі і збудували новий паркан, який захищає їх право власності, не є безспірним доказом того, що збудований ними паркан не знаходиться на земельній ділянці, що належить на праві власності позивачці.

Схематичний план будівельного кварталу № 270 м. Феодосії, а також технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_2 не містять відомостей, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими заперечення апелянта ОСОБА_7 стосовно того, що будинок позивачки розташований саме на межі земельних ділянок, із посиланням на схематичний план ділянки і забудов домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 21) та на кадастровий план земельної ділянки, що складений ТОВ «СпецЗемлеПроект» (а.с. 47), оскільки межі земельної ділянки по вул. Ш Інтернаціоналу в м. Феодосії, якою користуються відповідачі не були встановлені і винесені в натурі, а указані документи були складені виходячи з фактичного користування земельною ділянкою.

Таким чином, відповідачами всупереч вимог ст. 60 ЦПК України не надані належні та допустимі докази того, що паркан, який ними будується, розташований не на земельній ділянці, належній ОСОБА_6, а на ділянці, якою користуються вони.

Фактичне користування земельною ділянкою відповідачами, без встановлення її меж, не може бути підставою для того, щоб вважати, що збудований ними паркан розташований на території домоволодіння АДРЕСА_2. Навпаки ж, межі земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_6 встановлені та винесені в натурі, з Акту встановлення меж землекористування слідує, що будинок знаходиться на відстані від межі земельної ділянки. Державний акт на право власності на земельну ділянку, що виданий ОСОБА_6 не оскаржений, не скасований.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і не є підставою для його скасування.

При таких обставинах, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що права ОСОБА_6 порушені і підлягають захисту у спосіб, який визначений позивачкою та відповідає нормам ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вважаючи рішення першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, з урахуванням всіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303,307,308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 червня 2012 року - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В. Самойлова Г.В.Редько Т.С. Авраміді