ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.02.2013Справа № 901/70/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Сідкон"

до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 173946,30 грн.

Суддя Куртлушаєв М.І.

П р е д с т а в н и к и :

Від позивача: Тарасенко В.М. - представник, дов. №113 від 01.12.2011.

Від відповідача: Тітов О.С. - представник, дов. від 01.02.2013

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Сідкон" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" заборгованості за договором №719 від 30.06.2011 у розмірі 154500, 00 грн., штрафних санкцій у розмірі 25503,85 грн., разом 180003,85 грн. та судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526 Цивільного кодексу України та 216, 217 Господарського кодексу України і мотивовані несплатою відповідачем коштів за отримані роботи та послуги.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.01.2013 позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 04.02.2013 надав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, а саме: копію довіреності, письмове підтвердження про відсутність спору у провадженні господарського органу, або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, супровідний лист, заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №719 від 30.06.2011 у розмірі 154500, 00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 19446,30 грн., разом 173946,30 грн., докази її відправлення відповідачу, а також докази відправки акту звірки.

Вказана заява у частині стягнення суми пені мотивована частиною 3 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Розглянувши надану позивачем заяву, суд, виходячи зі змісту даної заяви та конкретних обставин справи, розцінив її як заяву про зменшення розміру позовних вимог та прийняв до розгляду дану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Сідкон" від 04.02.2013, а відтак подальший розгляд справи здійснювався з її урахуванням.

21.02.2013, до початку судового засідання, від позивача надійшла заява про надсилання рішення та наказу у справі на поштову адресу позивача.

Суд долучив дану заяву до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи копії Акту звірки.

Суд задовольнив клопотання та долучив до матеріалів справи вказаний документ.

Представник відповідача надав клопотання про приєднання до матеріалів справи копій реєстраційних документів.

Суд задовольнив клопотання та долучив до матеріалів справи вказані документи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Сідкон" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (замовник) було укладено договір № 719 про закупівлю послуг (далі - Договір).

Предметом цього Договору є надання виконавцем замовнику послуг з розробки, підтримки та щомісячного оновлення системи шляхом: надання права замовнику на користування системою з мережею 10 робочих місць на умовах, визначених Договором; розробки технічної документації на систему; розробки програмних модулів та системи контролю доступу користувачів до системи. При цьому, замовник зобов'язується прийняти систему в користування, сплатити вартість невиключної ліцензії, вартість отриманих послуг та оплачувати виконавцю щомісячне абонентське інформаційно-консультаційне обслуговування системи (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.07.2011, аркуш справи 47), вартість послуги з розробки, підтримки та щомісячного оновлення комплексної автоматизованої системи для підтримки прийняття рішень повної комплектації складається з: придбання права на користування (покупка) повної комплектації системи «Айсберг Х7.10» - 154500,00 грн. без ПДВ та абонентського обслуговування системи, розробки технічної документації, розробки модуля та системи контролю доступу - 135500,00 грн. з ПДВ.

Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в продовж 14 днів після підписання акту прийому-передачі (пункт 4.2 договору).

Судом встановлено, що такі Акти були підписані без зауважень сторонами за договором - 20.09.2011 на суми 154500,00 грн. та 135500,00 грн.

У порушення умов Договору, відповідачем не виконані всі умови щодо перерахування коштів у розмірах та у строки, визначені Договором.

Так, відповідач 20.04.2012 частково сплатив кошти у сумі 135500,00 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам (аркуш справи 51), та не заперечується представником відповідача у судовому засіданні. При цьому сума коштів у розмірі 154500,00грн. залишена відповідачем без оплати. У зв'язку із чим позивач направив лист-претензію від 22.11.2012 з вимогою оплатити дану заборгованість.

У подальшому, 17.09.2012, позивач направив повторну претензію про сплату боргу у сумі 154500,00 грн. Несплата вказаної суми стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дані правові положення повністю узгоджуються з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України - кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Будь-яких доказів щодо сплати даної заборгованості та наявності інших обставин, які б спростовували доводи позивача, відповідачем надано не було.

Приймаючи до уваги, що позивачем були виконані всі умови договору, зокрема для отримання оплати за надані послуги, що обумовлює настання відповідних грошових зобов'язань з боку відповідача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 154500,00 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить стягнути пеню у сумі 3301,64 грн.

Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи те, що сторони в договорі № 719 від 30.03.2011 про закупівлю послуг не передбачили забезпечення виконання зобов'язання у вигляді застосування даного розміру пені, суд вважає ці вимоги безпідставними, а тому відмовляє в цієї частині позову.

При цьому, як на підставу стягання пені, позивач у своїй заяві вказує на те, що це є збитками та звертає увагу суду на частину 3 статті 216 Господарського кодексу України, відповідно до якої, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

З вказаними доводами позивача суд також не може погодитись, зазначаючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України - збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, правовий зміст поняття збитків передбачає дві складові: 1) заподіяння реальної шкоди; 2) неотримання або недоотримання вигоди (упущена вигода).

Отже, не можна ототожнювати стягнення штрафних санкцій з відшкодуванням збитків, оскільки підстави виконання цих зобов'язань мають різну правову природу.

Судовий збір відноситься на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, враховуючи те, що позивач у процесі розгляду спору зменшив розмір позовних вимог, то судовий збір у розмірі 121,15 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

В судовому засіданні 21.02.2013 судом оголошено вступна та резолютивна частини судового рішення.

Повне рішення складено 25.02.2013.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Сідкон" 154500,00 грн. заборгованості за договором №719 від 30.06.2011 та судовий збір у сумі 3090,00 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Сідкон" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 121,15 грн.

5. Видати накази після вступу рішення в законну силу.

Суддя М.І. Куртлушаєв