Справа № 22-10023- 2006 p                                                    Головуючий 1 інстанції Кошева О.А.

Категорія 26                                                                           Доповідач Бабакова Г.А.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З листопада 2006 року                                     Апеляційний суд Донецької області

у складі: головуючого Ювченко Л.П. суддів : Бабакової Г.А., Азевича В.Б. при секретарі Тума О. В.

розглянувши у судовому засіданні у місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки від 6 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Артемвугілля" про відшкодування моральної шкоди у зв"язку з травмою на виробництві,

ВСТАНОВИВ: Представник позивача ОСОБА_1  оскаржує в апеляційному порядку рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки від 6 липня 2006 року , яким відмовлено у задоволенні вказаного позову.

Апелянт посилається на те, що , ухвалюючи рішення і відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску встановленого ст.ОСОБА_2 ЦК України в редакції 1963 року трьохрічного строку позовної давності, суд не врахував, що позов заявлено про захист особистих немайнових прав і на ці правовідносини згідно зі ст. 83 ЦК України в редакції 1963 року строк позовної давності не поширюється. Просить скасувати рішення суду і задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на скарзі, представник відповідача ОСОБА_3 просила рішення суду залишити без зміни, посилаючись нате, що позивач без поважних причин пропустив трьохмісячний строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення і відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що позивач працював забійником на шахті "Комсомолець" ПО "Артемвугілля". 9 грудня 1986 року під час роботи стався нещасний випадок з виділенням газу , в зоні якого знаходився позивач , внаслідок чого сталося отруєння і висновком МСЕК від 21 листопада 1994 року йому було встановлено втрату 25% працездатності.

Суд дійшов висновку , що позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності, який встановлено статтею ОСОБА_2 ЦК України в редакції 1963 року в три роки і тому позов про відшкодування моральної шкоди , заподіяної вказаним нещасним випадком , не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, дотримався вимог процесуального закону.

Зокрема суд обґрунтовано виходив із того, що позивач працював на шахті "Комсомолець" забійником і під час нещасного випадку на виробництві 9 грудня 1986 року знаходився в зоні виділення газу. Внаслідок отруєння він отримав захворювання і висновком МСЕК від 21 листопада йому вперше встановлено втрату 25% працездатності. Позов про відшкодування моральної шкоди, заподіяної саме вказаним нещасним випадком і втратою вказаної працездатності, заявлено у травні 2006 року.

Суд,   відмовляючи   у   задоволенні   позову,   обгрунтовано      дійшов

висновку, що позивач пропустив строк для захисту свого права і не надав доказів

поважності причин пропуску строку. Згідно роз"ясненню Пленуму Верховного

                         Суду України, яке міститься у п. 16 Постанови від 31 березня 1995 року " Про

                         судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"

                         до  вимог про відшкодування моральної шкоди внаслідок небезпечних чи

                         шкідливих умов праці  застосовується  строк звернення до суду за вирішенням

                         трудового спору , встановлений ст. 233 КЗпП України , тобто 3 місяці. Суд же

                         першої інстанції правильно дійшов висновку про пропуск позивачем строку для

захисту свого права, але помилково вважав, що цей строк є строком позовної

давності і встановлено в три роки ст. ОСОБА_2 ЦК України в редакції 1963 року.

При вказаних обставинах апеляційний суд вважає, що    суд першої            інстанції обґрунтовано відмовив у задоволення позову і підстав для скасування

рішення немає.

Керуючись ст., ст. 307, 308, 314 ЦПК України , апеляційний суд    УХВАЛИВ:

                                           Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого в інтересах

                          ОСОБА_2, відхилити.

                                           Рішення  Центрально-Міського районного суду  від 6 липня 2006 року

залишити без зміни

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути

оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України

                          протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.