Дата документу 12.02.2013 Справа № 2-850/11

№2/554/1064/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2013 року.

Октябрський районний суд м.Полтави в складі:

Головуючої судді Сороки K.M.

При секретарі Ігнатенко С.Ю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання договору кредиту та договору іпотеки не укладеними(недійсними),-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «ОСОБА_4 -Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 22 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», яке відповідно до Статуту, зареєстрованого державним реєстратором Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_6 16 листопада 2009 року за № 10741050009014602 перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» (надалі за текстом Позивач) та ОСОБА_1 (надалі за текстом Відповідач-1) був укладений кредитний договір з фізичною особою № 014/3731/3/15838 (надалі за текстом Кредитний договір), за яким Відповідачу-1 було видано кредит в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США 00 центів, зі строком користування кредитними коштами до 21 травня 2018 року, зі сплатою 14,5 % річних, на споживчі цілі.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.З., 2.1., З.1., 3.2. Кредитного договору, кредитні кошти надані Відповідачу-1 на умовах забезпечення, строковості, повернення та плати за користування. З метою виконання умов Кредитного договору Позивачем з каси Позивача готівкою було видано Відповідачу-1 60 000,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 3731/198681 від 22 травня 2008 року. Тобто Банком виконані свої зобов'язання за Кредитним договором.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та Відповідачем-1 22 травня 2008 року було укладено договір іпотеки № 014/3731/3/15838 (з фізичною особою), предметом іпотеки якого є двохкімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7 22 травня 2008 року та зареєстрований за реєстровим № 963 .

Крім того, у якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем, Відповідачем-1 та п. Скакун Людмилою Олексіївною (надалі за текстом Відповідач-2) 22 травня 2008 року було укладено Договір поруки № 014/3731/3/15838/1.

У відповідності до п. п. 1.2., 3.1.2, Договору поруки Відповідач-2 та Відповідач-1 зобов'язалися солідарно відповідати в повному обсязі перед Позивачем за невиконання Відповідачем-1 умов Кредитного договору.

Згідно із п.п. 5.1., 5.2., 5.6. Кредитного договору Відповідач-1 зобов'язаний використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення одержаного

кредиту, сплату нарахованих відсотків та інших платежів, здійснювати безготівковим платежем або готівкою, в касу Позивача щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, сплату суми кредиту згідно з графіком платежів, що є Додатком № 1 до Кредитного договору та остаточно погасити отриманий кредит та сплату нарахованих відсотків в строк передбачений Кредитним договором, застрахувати себе від ризику смерті внаслідок нещасного випадку та застрахувати предмет іпотеки за договором забезпечення до отримання коштів.

Позивач неодноразово повідомляв Відповідача-1 та Відповідача-2 про наявність заборгованості за Кредитним договором та необхідність її погашення, а саме: повідомлення-вимога про порушення основного зобов'язання № 24.Р.0/442 від 19.06.2009 р.. повідомлення-вимога про порушення основного зобов'язання № 24.0.0/682 від 05.11.2009 р., повідомлення-вимога про порушення основного зобов'язання № 24.0.0/683 від 05.11.2009 р., повідомлення-вимога про порушення основного зобов'язання № 24.0.0/723 від 19.11.2009 р., але заборгованість перед Позивачем не ліквідована .

Станом на 05 березня 2010 року заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем не погашена, загальна сума боргу складає 70 314 (сімдесят тисяч триста чотирнадцять) доларів США 60 центів, що в перерахунку на гривню за курсом НБУ станом на 05 березня 2010 р. (1 долар США = 7,9842 грн.) становить 561 405,83 грн.

Станом на січень 2011 року сума боргу становить - 75 682 долларів США 04 центи що в перерахунку на українську гривню по курсу НБУ станом на 29.07.2010 року ( 1 долар США =7,8932грн.) становить 597373,48 грн. в тому числі:

-заборгованість за кредитом -58 374 долари 82 центи США.

-          заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом -12672долара США 78 центів.

-          пеня, нарахована за порушення строків поверенння кредиту - 1 359 доларів 68

центів.

-          пеня , нарахована за порушення строків сплати відсотків - 3 374долари США 76 центів .

Позивач просив стягнути достроково з солідарних боржників:

-          ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (паспорт серії КН № 165305, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 16 травня 1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

-          ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає за адресою: м. Полтава, ОСОБА_8АДРЕСА_3 (паспорт серії КН № 616494, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 25 квітня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства

«Ерсте Банк», місцезнаходження: 01034, місто Київ, вулиця Прорізна, будинок № 6, ідентифікаційний код 34001693 заборгованість в сумі 75 682 доларів США 04 центів, що в перерахунку на гривню за курсом НБУ станом на 29 липня 2010 р. (1 долар США = 7,8932грн.) становить 597 373,48 грн., з яких:

-          сума заборгованості за кредитом - 58 274,82 доларів США;

-          сума відсотків - 12 672,78 доларів США;

-          сума пені, нарахована за порушення термінів повернення кредиту - 1 359,78 доларів США;

- сума пені, нарахована за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом -3 374,76 доларів США, шляхом звернення стягнення на все майно та майнові права Відповідачів, в т.ч. на предмет іпотеки.

Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом 08.09.2010 року в якому зазначала, що 22 травня 2008 року нею ОСОБА_1 Укладено з ВАТ «Ерсте Банк» кредитний договір за № 014/3731/3/15838, відповідно до якого банк-кредитор зобов'язався надати їй кредит в сумі 60 000 доларів США, а вона зобов»язалася повернути отриманий від банку кредит в сумі 60 000 доларів США, в строк до 21 травня 2018 року, зі сплатою 14 5 % річних.

Однак, фактично вона ніяких грошей у банка-відповідача не отримувала, що підтверджується письмовою заявою на видачу готівки № 3731/198681 від 22.05.2008 року, а факт отримання від банку грошей у сумі 60 000 доларів США зафіксовано підписом від її імені , але не її почерком та підписом . Тобто, стверджує, що після укладання із відповідачем кредитного договору, вона не отримала по ньому ніяких грошових коштів, їх без її згоди на те отримала інша особа - її чоловік ОСОБА_9, розпорядившись ними на власний розсуд. Факт виконання підпису від імені ОСОБА_1 на заяві про видачу готівки №3731/198681 від 22.05.2008 року на суму 291000грн. (60 ОООдоларів США) не ОСОБА_1 а іншою особою , підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи №1325 від 12.04.2012 року ХНДІСЕ ім..засл.проф.М.С.Бокаріуса, проведеної за ухвалою Октябрського райсуду м.Полтави.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Виходячи із викладених вимог діючого законодавства України та враховуючи, що в дійсності грошові кошти не були нею отримані від банку-позикодавця, - даний кредитний договір за № 014/3731/3/15838 вважається неукладеним.

Таким чином, підставою визнання неукладеним спірного кредитного договору є не одержання нею, відповідачкою на руки від кредитодавця грошових коштів за кредитним договором.

Відповідно до приписів частини 2 статті 548 Цивільного кодексу України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) причиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Враховуючи викладені вимоги закону, договір іпотеки № 014/3731/3/15838, укладений 1.05.2008 року у якості забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором між ПАТ ОСОБА_4» та нею , ОСОБА_1, посвідчений нотаріально приватним Нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим номером - повинен бути визнаний недійсним.

Окрім того, на недійсність договору іпотеки також вказує та обставина, що його було укладено без згоди органу опіки та піклування, оскільки предметом іпотеки є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, і в якій на час складання зазначеного договору і по теперішній час постійно проживає неповнолітня дитини -донька ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4. Викладена обставина підтверджується документами, копії яких додаються до позову: свідоцтвом про народження дитини та Довідкою ЖЕО № 4 про її постійне проживання від часу народження, з 01.02.2007 , і по теперішній час у житловій квартирі, яка є предметом іпотеки.

Відповідно до ч. З ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права та, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 2 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, кожна дитина має право на проживання в сім "ї разом з батьками або в сім "і одного з них та на піклування батьків.

Частиною другою статті 12 цього Закону встановлено, що орган опіки піклування здійснює контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей, частиною четвертою статті 12 Цього закону передбачено, що для здійснений будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки піклування, посадові особи органів опіки піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

В даному випадку предметом іпотеки є нерухоме майно, право користування яким має неповнолітня дитина, а тому договір іпотеки укладено сторонами всупереч вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. З ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства» та ч. 4 ст. 12 ЗУ "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", без відповідного на те дозволу Органу опіки та піклування. Передання житлової квартири в іпотеку в подальшому може унеможливити користування цим нерухомим майном неповнолітньою дитиною.

Відповідно до ст. З Конвенції «Про права дитини», ратифікованою Постановою ВР України ід 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, Ад міністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, договір іпотеки є таким, що грубо порушує гарантовані Конституцією та законами України майнові права неповнолітньої дитини на користування жилою квартирою, скільки укладений без дозволу органу опіки та піклування Октябрського району м. Полтави, тобто є недійсним з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

З огляду на зазначене, відповідачка просила , визнати неукладеним /недійсним/ кредитний договір № 014/3731/3/15838 від 22.05.2008 року між ПАТ «Ерсте Банк» та нею, ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір іпотеки № 014/3731/3/15838, укладений 22.05.2008 року між ПАТ «Ерсте Банк» та нею , ОСОБА_1, і посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим номером 964.

Зобов'язати приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за договором іпотеки № 114/3731/3/15838, укладеним 22.05.2008 року між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1, а саме двохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, та належить на праві власності ОСОБА_1.

В судовому засіданні представник «Ерсте-Банку» ОСОБА_11 позов підтримала та просила його задовольнити, а в зустрічному позові ОСОБА_1 просила відмовити з підстав , зазначених в письмових запереченнях.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_12 з позовом ПАТ «ОСОБА_4 -Банк» не погодився , просив відмовити в його задоволенні , та підтримав зустрічний позов ОСОБА_1

Відповідачка ОСОБА_13О. до суду не з»явилася, будучи повідомленою про дату слухання справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачки ОСОБА_5

Представник органу опіки та піклування при вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з зустрічним позовом не погодилася, просила відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених в письмових запереченнях, в суд не з2явилася, просила справу розглядати в її відсутність.

Заслухавши сторони, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову ПАТ «ОСОБА_4 Банку» та про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1

Судом встановлено, що що 22 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», яке відповідно до Статуту, зареєстрованого державним реєстратором Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_6 16 листопада 2009 року за № 10741050009014602 перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір з фізичною особою № 014/3731/3/15838, за яким Відповідачу-1 було видано кредит в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США 00 центів, зі строком користування кредитними коштами до 21 травня 2018 року, зі сплатою 14,5 % річних, на споживчі цілі.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.З., 2.1., З.1., 3.2. Кредитного договору, кредитні кошти надані Відповідачу-1 на умовах забезпечення, строковості, повернення та плати за користування. З метою виконання умов Кредитного договору з каси Позивача готівкою було видано Відповідачу-1 60 000,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 3731/198681 від 22 травня 2008 року. Тобто Банком виконані свої зобов'язання за Кредитним договором.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та Відповідачем-1 22 травня 2008 року було укладено договір іпотеки № 014/3731/3/15838 (з фізичною особою), предметом іпотеки якого є двохкімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7 22 травня 2008 року та зареєстрований за реєстровим № 963 .

Крім того, у якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем, Відповідачем-1 та п. Скакун Людмилою Олексіївною (надалі за текстом Відповідач-2) 22 травня 2008 року було укладено Договір поруки № 014/3731/3/15838/1.

У відповідності до п. п. 1.2., 3.1.2, Договору поруки Відповідач-2 та Відповідач-1 зобов'язалися солідарно відповідати в повному обсязі перед Позивачем за невиконання Відповідачем-1 умов Кредитного договору.

Згідно із п.п. 5.1., 5.2., 5.6. Кредитного договору Відповідач-1 зобов'язаний використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих відсотків та інших платежів, здійснювати безготівковим платежем або готівкою, в касу Позивача щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, сплату суми кредиту згідно з графіком платежів, що є Додатком № 1 до Кредитного договору та остаточно погасити отриманий кредит та сплату нарахованих відсотків в строк передбачений Кредитним договором, застрахувати себе від ризику смерті внаслідок нещасного випадку та застрахувати предмет іпотеки за договором забезпечення до отримання коштів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України «Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Позивач неодноразово повідомляв Відповідача-1 та Відповідача-2 про наявність заборгованості за Кредитним договором та необхідність її погашення, а саме: повідомлення-вимога про порушення основного зобов'язання № 24.Р.0/442 від 19.06.2009 р.. повідомлення-вимога про порушення основного зобов'язання № 24.0.0/682 від 05.11.2009 р., повідомлення-вимога про порушення основного зобов'язання № 24.0.0/683 від 05.11.2009 р., повідомлення-вимога про порушення основного зобов'язання № 24.0.0/723 від 19.11.2009 р., але заборгованість перед Позивачем не ліквідована .

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що «Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.»

Стаття 1050 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Пунктом 6.5. Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Відповідачем-1 умов договору Позивач має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав Відповідача, включаючи забезпечення за Кредитним договором.

Відповідно до п.9.1. Кредитного договору Відповідач-1 зобов'язався за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом сплачувати пеню в розмірі ОД % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Станом на січень 2011 року після уточнення позовних вимог сума боргу становить - 75 682 долларів США 04 центи що в перерахунку на українську гривню по курсу НБУ станом на 29.07.2010 року ( 2 долар США =7,8932грн.) становить 597373,48 грн. в тому числі :

-заборгованість за кредитом -58 374 долари 82 центи США.

-          заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом -12672долара США 78 центів.

-          пеня, нарахована за порушення строків повернення кредиту - 1 359 доларів 68

центів.

-          пеня , нарахована за порушення строків сплати відсотків - 3 374долари США 76 центів .

Вказана сума повинна бути стягнута з відповідачів ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_5 солідарно.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач за зустрічним позовом, в своїй позовній заяві посилається на ст.ст. 1046, 1051 Цивільного кодексу України як ті, що регулюють правовідносини, що склалися між Банком та нею:

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник Зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1051 ЦК України передбачено, що Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики мас бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини, але при цьому допускається грубої правової помилки щодо можливості застосування цих правових норм до кредитних правовідносин.

Частино 2 ст.1054 ЦК України вказує, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.І ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Предметом кредитного договору -є лише грошові кошти (на відміну від договору позики).

Так, кредитний договір є консенсуальнилл договором - вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, а не з моменту передачі коштів або речей, на відміну від договору позики. Тобто, ст.1046 ЦК України не є нормою, що підлягає застосуванню до відносин за Кредитним договором.

А отже ст. 1051 ЦК України, яка є підставою для оспорювання договору вказує факт неотримання грошових коштів або речей - не є нормою, що підлягає застосуванню до відносин за Кредитним договором.

Тобто, ті підстави на які відповідачка ОСОБА_1 посилається як на підставу для визнання Кредитного договору недійсним не можуть бути застосовані до правовідносин, що склалися між сторонами Кредитного договору в силу закону.

Судом також звертається увага на ОСОБА_14 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-1393/0/4-12 від 27.09.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» , в якому суд посилається на постанову Верховного Суду України від 11.07.2012 р. по справі № 6-63 цс 12.

Відповідно до висновків ВСУ «...посилання позичальника на те, що грошей з відкритого на її ім'я позичкового рахунку вона не знімала не може бути підставою для визнання кредитного договору та укладених у подальшому додаткових до нього договорів недійсними, оскільки кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, а дії щодо зняття грошей з рахунку стосуються його виконання, а не укладення, тоді як правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має додержання його сторонами вимог закону саме при його укладенні, а не виконанні». При цьому, вказано, що «Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до судових рішень Верховного Суду України.» Таким чином суд враховує вказану правову норму при винесенні рішення., а тому в основу рішення суду не може покласти висновок судово-почеркознавчої експертизи №7333 від 13.07.2011 рокку , проведеної за ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави судовим експертом ХНДІСЕ ім.. засл. проф.М.С. Бокаріуса.

Окрім того відповідачка виконувала певний час умови кредитного договору, сплачувала кошти банку,а в послідуючому ухилялася від виконання умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України «Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Як встановлено ст. 4, 10 та ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати Кредитний договір неукладеним /недійсним/.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та у ч. 2 ст. 16 ЦК України зазначені способи захисту цивільних прав та інтересів. Слід зазначити, що такий спосіб захисту, як заявлена вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених вимог.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці б п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.»

У ст. 214 ЦПК України зазначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховною Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Так, в Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.І ст. 111 ГПК України за 2010-2011 рр. (опублікована в «Віснику Верховного Суду України №5 за 2012 р. в розділі «Спори про укладення, зміну, розірвання договорів» зазначено: « 1. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.»

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу». Стаття 203 ЦК України вказує на загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1.          Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.          Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.          Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.          Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.          Правочин має бути спрямований па реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.          Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Твердження відповідачки в зустрічному позову з приводу наявності в квартирі ,яка є предметом іпотеки малолітньої доньки , спростовується наданими при укладенні договору іпотеки та поруки документів зокрема довідкою ГЖЕД №5 м.Полтави від 16.04.2008 року виданій на ім.»я ОСОБА_1 в якій зазначено, що в квартирі, що передається в іпотеку №18 по провулку Кустарному 10 а в м.Полатві ніхто незареєстрований а також не зареєстровані неповнолітні та малолітні діти. Вказану довідку надала в нотаріальну контору при укладенні договору іпотеки ОСОБА_1 Отже вказана підстава не може бути доказом недійсності договору.

При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним необхідно враховувати вимоги законодавства, що стосуються їх чинності. Вони встановлені як ЦК України, так і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»., зокрема, це:

-          досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки: порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

-          кредитний договір має укладатись обов'язково у письмовій формі, причому недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює ніяких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю;

-          сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-          волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі. Проаналізувавши всі вказані вимоги щодо чинності правочинів та підстави

визнання їх недійсними необхідно прийти до висновку, що під час укладення спірного Кредитного договору його сторонами (Банком та ОСОБА_1О.) було дотримано всіх умов, що вимагаються для цього; та відповідно підстави для визнання Кредитного договору недійсним відсутні.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України , рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи. Суд повинен кожен доказ проаналізувати, оцінити його достовірність та допустимість.

Згідно ч.б ст.147 ЦПК України «висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу», тобто за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення; Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Пунктом 11 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено: «У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися па припущеннях , як зазначено в ст.60 ЦПК України.

Таким чином суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Позовні вимог ПАТ «Ерсте Банк « до ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

Викладені обставини підтверджуються матеріалами справи в їх сукупності.

Керуючисьст.3,10,60.212215.218ЦПКУкраїни,ст.16,526,553,554,1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ "Ерсте Банк " задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 банк" заборгованість в сумі 75 682 доларів США 04 центи та судові витрати в сумі 1820 грн.

В позові ОСОБА_1 до ПАТ "Ерсте Банк" про визнання договорів кредиту та договору іпотеки недійсними відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави.

СуддяОСОБА_15