Справа № 22-9005/2006 рік                                    Головуючий у 1 інстанції Коновалов В. В.

Категорія    13                                                    Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., Стратіло В. І. при секретарі Стефоновій І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу   по   апеляції   ОСОБА_1,   представника   ОСОБА_2, на ухвалу Ворошилівського районного суду м.Донецька від 27 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним,

установив:

До апеляційного суду звернулась ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_2, з апеляційною скаргою на ухвалу суду, якою було задоволено заяву відповідача про скасування арешту, покладеного на спірну квартиру у порядку забезпечення позову.

Суд виходив з того, що позов ОСОБА_2 був розглянутий, рішенням апеляційного суду їй було відмовлено у задоволенні позовних вимог, тому відпали підстави для забезпечення позову.

В апеляційній скарзі представник позивачки просить скасувати вказану ухвалу, оскільки нею була подана касаційна скарга на рішення апеляційного суду.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 до апеляційного суду не в"явились, однак про час та місце судового розгляду були повідомлені у відповідності до вимог закону, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ОСОБА_2 судової повістки.

Заслухавши пояснення відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржувану судову ухвалу залишити без змін, з таких підстав.

Згідно з вимогами ч.І ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу суду без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На думку апеляційного суду оскаржувана судова ухвала відповідає вимогам закону, тому підстав для її скасування немає.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у жовтні 2005 року звернулась до суду з позовом про визнання договору дарування квартири недійсним (а.с.2-5)..

З метою забезпечення позову у відповідності до вимог ст.ст.152, 153 ЦПК України судом першої інстанції був покладений арешт на спірну квартиру (а.с.10).

Рішенням Ворошилівського районного суду М.Донецька від 20 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені, договір дарування спірної квартири був визнаний недійсним (а.с.83-84). Однак апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4, 24 травня 2006 року сканував вказане рішення та ухвалив нове, яким відмовив позивачці у задоволенні її позовних вимог (а.с. 108-110).

Оскільки питання щодо скасування забезпечення позову не розглядалось, 20 червня 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, у якій просив скасувати ухвалу про забезпечення позову та покладання арешту на спірну квартиру, мотивуючи тим, що справа вже розглянута, рішення апеляційного суду про відмову ОСОБА_2 у позові набрало законної сили.

Задовольняючи вказану заяву, суд першої інстанції підставно виходив з того, що позовна заява ОСОБА_2 розглянута, у позові їй було відмовлено, рішення щодо цього набрало законної сили, тому вжитий захід про забезпечення позову має бути скасований.

Апеляційний суд не може прийняти довід апеляційної скарги про те, що до розгляду касаційної скарги, яку подала ОСОБА_2 до Верховного Суду України, ухвала про забезпечення позову не підлягає скасуванню, оскільки цей довід не грунтується на законі та не підтверджений відповідною правовою нормою.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє від імені ОСОБА_2, слід відхилити як безпідставну, оскаржувану судову ухвалу як таку, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 312,315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, відхилити.

Ухвалу Ворошилівського районного суду м.Донецька від 27 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.