ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 лютого 2013 року м. Київ К/9991/11349/12
№ К/9991/18922/12
Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі
Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим (далі також -Управління) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой Автономної Республіки Крим (далі -Відділення Фонду, Фонд відповідно) про стягнення заборгованості, касаційне провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Відділення Фонду та Управління на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року,
установив:
У поданому в липні 2011 року позові з подальшим уточненням позовних вимог Управління просило зобов'язати Відділення Фонду відшкодувати понесені ним витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги та витрат з виплати і доставки пенсій за період із 1 січня по 28 лютого 2011 року (3089,46 гривні).
На обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі -Закон № 1105-ХІV) Відділення Фонду повинно відшкодовувати Управлінню всі виплати, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, в тому числі витрати на виплату державної адресної допомоги та підвищення пенсії, а також їх доставку.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року, позов задоволено частково: стягнуто з Відділення Фонду на користь Управління ПФ витрати у зв'язку з виплатою та доставкою пенсії по інвалідності ОСОБА_4 (з 1 березня по 30 червня 2011 року) в розмірі 372,96 гривні. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
У касаційних скаргах Відділення Фонду та Управління, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати їх рішення та ухвалити нове, при цьому Управління просить позов задовольнити в повному обсязі, а Відділення Фонду -відмовити в його задоволенні.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційних скаргах, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають до задоволення.
Із матеріалів справи вбачається, що Управлінням та Відділенням Фонду підписано акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності впродовж березня-червня 2011 року.
В актах звірки за березень, квітень, травень та червень 2011 року позивачем заявлено до відшкодування загальні суми витрат відповідно 49340,62 гривні (на 65 осіб), 47468,31 гривні (на 66 осіб), 44458,61 гривні (на 62 особи), 47450,53 гривні (на 62 особи). За висновком відповідача суми, що підлягають до відшкодування за цими актами, складають відповідно 6281,74 гривні, 5846,15 гривні, 5340,59 гривні та 5930,52 гривні.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що розбіжності в сумах виникли в тому числі в результаті незгоди відповідача відшкодувати виплату ОСОБА_4 пенсії (372,96 гривні) та державної адресної допомоги (2674,80 гривні).
Неприйняті до заліку витрати на виплату пенсії ОСОБА_4 не були включені відповідачем до акту щомісячної звірки з мотивів відсутності особової справи потерпілого, що він вважав підставою для відмови у розумінні частини другої статті 7 Закону України від 22 лютого 2001 року № 2272-ІІІ «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні, які спричинили втрату працездатності» (далі -Закон № 2272-ІІІ).
Відповідно до вимог Закону № 1105-ХІV Фонд зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі -Закон № 1788-ХІІ).
Обов'язок Фонду відшкодовувати витрати позивачу, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, навіть при відсутності особових справ в розпорядженні виконавчої дирекції фонду прямо передбачений Законом № 2272-ІІІ, згідно з частиною другою статті 7 якого Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілий ОСОБА_4, документи якого не передані до Фонду, продовжує отримувати належні виплати та соціальні послуги від Пенсійного фонду України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Перелік документів, необхідних для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, визначений статтею 35 Закону № 1788-ХІІ. Будь-якими іншими законодавчими актами не передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України інших -додаткових -документів для виплати пенсії по інвалідності, крім акта про нещасний випадок, трудової книжки, довідки МСЕК, тому всі витрати, які понесені позивачем у зв'язку з виплатою таких пенсій являються обґрунтованими і підлягають відшкодуванню відповідачем.
Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
Таким чином, висновок судів про обов'язок відповідача відшкодувати позивачеві суму пенсії ОСОБА_4 та її доставку за березень-червень 2011 року -372,96 гривні - є правильним.
При розв'язанні спору в частині позовних вимог Управління ПФ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату і доставку державної адресної допомоги, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що такі допомога та підвищення не входять до визначеного статтею 21 Закону № 1105-ХІV переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом, тому відсутні підстави для покладення на Відділення Фонду обов'язку щодо відшкодування витрат, понесених Управлінням у зв'язку з виплатою адресної допомоги.
Згідно з частиною першою статті 224 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ухвалив:
Залишити касаційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой Автономної Республіки Крим та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой Автономної Республіки Крим без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року - без змін.
Чинним процесуальним законом не передбачена можливість оскарження цього рішення суду касаційної інстанції. Воно може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді