ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 лютого 2013 року м. Київ К/9991/6968/11
Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі
Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області (далі також -Управління ПФ) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Шполянському районі Черкаської області (далі -Відділення Фонду, Фонд відповідно) про стягнення заборгованості, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління ПФ на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року,
установив:
У поданому в жовтні 2010 року позові Управління ПФ просило зобов'язати Відділення Фонду відшкодувати понесені ним витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги за червень-серпень 2010 року (101114,36 гривні) про що скласти та підписати акт звірки.
На обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідно до статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі -Закон № 1105-ХІV) Відділення Фонду повинно відшкодовувати Управлінню ПФ всі виплати, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, в тому числі витрати на виплату державної адресної допомоги.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі Управління ПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
Спір, що виник між сторонами, підлягає розв'язанню виходячи з положень Закону № 1105-ХІV і Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за № 376/7697) (далі - Порядок).
Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-ХІV відповідач зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до пункту 5 Порядку органи Пенсійного фонду України щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Зазначені акти після їх підписання надсилаються до вищестоящих органів Пенсійного фонду України та Фонду і після звірок та уточнень є підставою для здійснення розрахунків щодо відшкодування останнім здійснених органами Пенсійного фонду України витрат (пункти 6 та 7 Порядку).
Отже, за змістом наведених норм Закону № 1105-ХІV та Порядку зазначені в позові акти звірки є предметом подальшого опрацювання вищестоящими органами сторін у цій справі. У частині підписання актів звірки розрахунків Порядок підлягає застосуванню лише при відсутності спору між Управлінням ПФ і Відділенням Фонду, оскільки не врегульовує спірних відносин між фондами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач відмовився підписати надіслані йому позивачем зазначені в позовній заяві акти звірки витрат, які підлягають відшкодуванню. Позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача сум на відшкодування витрат.
Правова позиція суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України з цього питання, згідно з якою Порядок у частині підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише при відсутності спору між Управлінням ПФ і Відділенням Фонду.
У випадку відсутності згоди на підписання таких актів з боку органу Фонду, вимоги про відшкодування таких сум вирішуються в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
При розв'язанні спору в частині позовних вимог Управління ПФ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату і доставку державної адресної допомоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що такі допомога та підвищення не входять до визначеного статтею 21 Закону № 1105-ХІV переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом, тому відсутні підстави для покладення на Відділення Фонду обов'язку щодо відшкодування витрат, понесених Управлінням ПФ у зв'язку з виплатою адресної допомоги та підвищення до пенсії.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV.
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26 березня 2008 р. «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»(далі -Постанова КМ № 265), якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги, а також підвищення не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 Постанови КМ № 265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги та підвищення здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону № 1105-ХІV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога та підвищення до пенсії як окремі види соціальної допомоги не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд та його органи не можуть нести витрати на виплату державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.
Отже, висновок судів про безпідставність вимог Управління ПФ щодо відшкодування за рахунок Відділення Фонду витрат, пов'язаних із виплатою державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії, висловленій зокрема в постановах від 6 червня 2011 року № 21-57а11, від 20 червня 2011 року № 21-59а11 та №21-118а11, від 3 квітня 2012 року № 21-343а11.
Керуючись статтями 220, 222-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ухвалив:
Залишити касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року - без змін.
Чинним процесуальним законом не передбачена можливість оскарження цього рішення суду касаційної інстанції. Воно може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді