Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року Справа № 811/187/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції

про зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про зобов'язання відповідача зняти арешт та заборону відчуження з частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона є спадкоємцем свого померлого брата ОСОБА_2 на 37/200 частки будинку, розташованого в АДРЕСА_1. При зверненні до нотаріальної контори за належним оформленням права власності на зазначену частку будинку виявлено, що на спадкове майно накладено арешт відповідно до повідомлення Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 14.04.2000 р. Позивач зазначає, що 26.12.2012 р. вона звернулася до відповідача із заявою про зняття арешту із частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, однак у знятті арешту їй було відмовлено, оскільки виконавче провадження в межах якого накладався арешт знищено.

Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки (а.с.31).

В судовому засіданні 30 січня 2013 року позивачем подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.34).

На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 30.01.2013 р. та занесеної до журналу судового засідання, подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить 37/100 частки житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 виданого Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградського обласного управління юстиції 31.12.2001 р. (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с.13).

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 вересня 2012 року задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено, зокрема, факт того, що ОСОБА_4, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 та факт того, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала з ОСОБА_4, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, в будинку АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 03.04.2008 р. зареєстровано арешт нерухомого майна на частку в житловому будинку, розташованому АДРЕСА_1, як на власність ОСОБА_4 на підставі повідомлення Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 14.04.2000 р. (а.с.6-7).

24.12.2012 р. ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції в якій просила винести постанову, якою зняти арешт з частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 та закінчити виконавче провадження відносно ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.16).

У матеріалах справи містяться письмові пояснення відповідача відповідно до змісту яких на скаргу ОСОБА_1 від 24.12.2012 р. Кіровським відділом державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції 24.01.2013 р. надано відповідь, якою роз'яснено, що зняти арешт із зазначеного майна неможливо у зв'язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження у відповідності до вимог наказу Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 р. «Про затвердження порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» (а.с.32).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ухвалою від 21.01.2013 р. зобов'язано Кіровський відділ Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції надати до суду копію матеріалів виконавчого провадження в межах якого за повідомленням Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_4 чи докази його знищення (а.с.1).

Відповідачем вимоги ухвали не виконано, повідомлено про знищення виконавчого провадження в межах якого накладено арешт на частку в житловому будинку, розташованому АДРЕСА_1, однак доказів такого знищення до суду не надано, а відтак суд розглянув дану справу за наявними доказами.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV (далі за текстом - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 р. №2274/5 (далі за текстом - Порядок), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно з п.9.10 Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

На підставі п.9.15 Порядку здавальні описи (завершених виконавчих проваджень), реєстр завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, мають трирічний строк зберігання, акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення - п'ятирічний.

З аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що знищенню підлягають завершені (закінчені) виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

Підстави закінчення виконавчого провадження передбачені ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV.

Відповідно до змісту ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Таким чином, після завершення виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний зняти арешт, накладений на майно боржника.

Судом встановлено, що виконавче провадження, у межах якого накладено арешт на частину житлового будинку, розташованого у м. Кіровограді по вул. Чигиринська, 13 завершено, при цьому з огляду на зміст витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна арешт на частку в житловому будинку, розташованому АДРЕСА_1 всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» арешт знято не було, що позбавляє позивача можливості прийняти спадщини (а.с.6-7).

Відповідачем зазначені обставини не заперечено, однак зазначено про неможливість зняття арешту із вказаного майна у зв'язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження.

У відповідності до п.3.13 Порядку на кожному виконавчому провадженні, що передане на зберігання, повинна бути резолюція безпосереднього керівника державного виконавця, яку він накладає після ретельної перевірки всіх документів у виконавчому провадженні.

На підставі ч.ч.1, 2 ст.83 зазначеного Закону контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Таким чином, рішення про зняття арешту приймається тим органом, який прийняв рішення про накладення арешту шляхом винесення постанови про скасування арешту майна.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На підставі викладеного, враховуючи те, що на відповідача покладено обов'язок при завершенні виконавчого провадження вчинити дії щодо скасування арешту, які при завершенні виконавчого провадження вчинені не були, зважаючи, що накладений арешт перешкоджає позивачу прийняти спадщину в установленому законом порядку та в подальшому оформити свідоцтво про право власності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача зняти арешт з частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 підлягає задоволенню з урахуванням п.2 ч.4 ст.105 та п.2 ч.2 ст.162 КАС України.

Окрім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача зняти заборону відчуження з частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Суд вважає, що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки встановлення та зняття заборони на відчуження майна боржника з огляду на зміст Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. №1952-ІV та Закону України «Про виконавче провадження» не віднесено до компетенції державної виконавчої служби, у тому числі і Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

З огляду на викладене, враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з двома позовними вимогами з яких одна - судом задоволена, то підлягає присудженню з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання Державною казначейською службою у Кіровоградській області із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби сплачений позивачем судовий збір у розмірі 17,21 грн. (34,41 грн. : 2).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159- 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Кіровський відділ державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Присудити ОСОБА_1, ід номер НОМЕР_1 (25000, АДРЕСА_4) судовий збір у розмірі 17,21 грн. (сімнадцять грн. 21 коп.), зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби у Кіровоградській області стягнути з Державного бюджету України вказаний судовий збір шляхом безспірного списання із рахунка Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.М. Момонт