УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2006р.                                                                  м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого               Мелінишин Г.П.,

суддів                          Горблянського Я.Д., Соколовського В.М.,

секретаря                   Гаран Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Івано-Франківське племінне підприємство", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 27.09.2006 року, -

встановила:

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.09.2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1 та зобов"язано ВАТ „Івано-Франківське племінне підприємство" виплатити йому допомогу по тимчасовій втраті працездатності згідно лікарняного листа НОМЕР_1.

В позові до ВАТ про визнання незаконними наказів НОМЕР_2, НОМЕР_3 про накладення дисциплінарних стягнень, стягнення заборгованості по заробітній платі в частині надбавки за інтенсивність праці за листопад-грудень 2005 року в сумі 256 грн., зобов"язання відповідача прийняти первинні документи бухгалтерської звітності за серпень 2005 року та до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи і є необгрунтованим. Суд не звернув увагу на той факт, що наказ НОМЕР_2 виданий відповідачем безпідставно, оскільки він не здав лімітно-забірні карти в зв"язку із відсутністю директора ВАТ та неможливістю затвердження їх. Аналогічно є незаконним і наказ НОМЕР_3, оскільки стягнення накладено за невиконання обов'язків, які не входять в його посадові обов'язки. Не враховано судом також і тієї обставини, що внаслідок відмови видати йому довідку про заробітну плату він не зміг оформити субсидію, внаслідок чого поніс матеріальну шкоду. Крім того вказував, що через неправомірну поведінку керівництва ВАТ поніс моральні страждання. З врахуванням наведених обставин просив рішення суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники відповідача та відповідачка ОСОБА_3 вважають доводи скарги не обгрунтованими.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

Справа № 22-Ц-1356 /2006р.       Головуючий у 1 інстанції Лазарів О.Б.

Категорія 44                                       Доповідач Мелінишин Г.П.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд виходив з того, що допомога по тимчасовій втраті працездатності виплачена позивачу лише частково, зокрема по лікарняних листах НОМЕР_4 та НОМЕР_5, а тому обгрунтовано зобов"язав відповідача виплатити ОСОБА_1 допомогу по лікарняному листу НОМЕР_1.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Судом встановлено, що з оскаржуваними наказами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ОСОБА_1 був ознайомлений відповідно 18.11. та 05.12.2005 року. Наведена обставина підтверджується актами про відмову позивача від підпису про ознайомлення. З даним позовом він звернувся до суду 23.03.2006 року.

З врахуванням зазначених обставин суд обгрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову в цій частині за пропуском строку звернення до суду. Твердження апелянта про своєчасне звернення до суду, оскільки він звертався з позовом до ВАТ про зобов"язання прийняти від нього лімітно-забірні карти, є надумані і будь-якими об"єктивними доказами не підтверджені.

Правильним є також висновок суду і в частині відмови в позові про прийняття від ОСОБА_1 первинних документів бухгалтерської звітності, оскільки судом встановлено, що такі не здані станом на листопад 2005 року і строк здачі їх закінчився 31.08.2005 року.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові щодо стягнення надбавки за інтенсивність, матеріальної шкоди в сумі 720грн. та моральної шкоди в розмірі 1500 грн. суд вірно виходив з того, що на підтвердження цих своїх позовних вимог будь-яких доказів позивачем не представлено і правильно вважав їх безпідставними.

З врахуванням наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об"єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 27.09.2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.