РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.,
суддів: Вакарук В.М., Беркій О.Ю.,
секретаря Пожар Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 16 жовтня 2006 року, -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі частиною земельної ділянки ОСОБА_2, що прилягає до під'їзної дороги по всій її довжині шириною 1,2 м.
Рішенням Косівського районного суду від 16.10.2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом неправильно, однобічно оцінено фактичні обставини справи.
Судом, зокрема, не взято до уваги те, що до його господарства замість під'їзної дороги, виділеної сільською радою, існує фактично тільки стежка, в позовах як до ОСОБА_3, так і ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні дорогою відмовлено, а тому ним пред'явлено позов про встановлення сервітуту на право проїзду до земельної ділянки.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд необгрунтовано посилався на те, що він не звертався до відповідачки з пропозицією дати дозвіл на користування земельною ділянкою в добровільному порядку, оскільки таке посилання суперечить вимогам ст. ст. 98,100 ЗК України.
З наведених підстав апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно рішення сесії Середньоберезівської сільської ради від 13.12.2000 року ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка для влаштування проїзду до його будинку, що в АДРЕСА_1
Справа №22-1429/2006р. Головуючий у І інстанції Гордій В.І.
Категорія 31 Доповідач Пнівчук О.В.
На даний час встановлено, що ширина дороги, яка виділена під заїзд становить 1,8-2м(а.с. 14).
Земельні ділянки, як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4, між якими виділено дорогу під заїзд до господарства ОСОБА_1 - приватизовані.
Будь-якого іншого заїзду до земельної ділянки позивача немає, про що не заперечила в судовому засіданні суду першої інстанції відповідачка ОСОБА_2
Відповідно до ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 не погоджується на встановлення земельного сервітуту за домовленістю з позивачем в добровільному порядку.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1, про встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі до його земельної ділянки - є обґрунтованими.
Оскільки суд першої інстанції не дав належної правової оцінки зібраним доказам по справі, то ухвалене рішення підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту на право проїзду ОСОБА_1 на транспортному засобі земельною ділянкою ОСОБА_2, шириною 1,2 м.
На підставі наведеного, ст. ст. 98, 99, 100 ЗК України, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЩІК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Косівського районного суду від 16.10.2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити земельний сервітут на право проїзду ОСОБА_1 на транспортному засобі земельною ділянкою ОСОБА_2, що прилягає до під'їзної дороги по всій її довжині шириною 1,2 м в АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.