УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Мелінишин Г.П.,
суддів Бойчука І.В., Шишка А.І.,
секретаря Пилипчук Н.Б.,
з участю: адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до УМВС України в Івано-Франківській області про перерахунок пенсії, стягнення надбавки за особливі умови служби, вихідної допомоги та грошового утримання за час затримки видачі трудової книжки за апеляційними скаргами УМВС України в Івано-Франківській області та ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду від 22.09.2006 року, -
встановила:
Постановою Івано-Франківського міського суду від 22.09.2006 року частково задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто на його користь з УМВС України в області 906 грн. 22коп. грошового утримання за час затримки у видачі трудової книжки та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На дану постанову сторони подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі УМВС України в області зазначає, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, стягуючи на користь позивача кошти за затримку у видачі трудової книжки, суд не врахував, що він до суду звернувся з пропуском встановлених законом строків. Що відповідно є підставою для відмови в задоволенні позову. Крім того, сума відшкодування за затримку у видачі трудової книжки визначена судом неправильно, оскільки не враховано, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 07.04.2004 року складав 749 грн. 75 коп. Також вказує, що стягнуті на користь позивача витрати на юридичну допомогу в розмірі 315грн. не відповідають встановленим законодавством граничним розмірам компенсації таких витрат. Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив рішення суду в частині задоволення позову скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.
ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог не відповідає фактичним обставинам справи і при його постановленні судом невірно витлумачено діюче законодавство. Зокрема, суд неправильно вважав, що виплата надбавки за особливі умови служби прямо пов"язана з відсутністю фінансування, оскільки виплата цих коштів носила постійний характер і ці кошти були передбачені в Державному бюджеті. Тим більше, що в ході розгляду справи відповідач повернув йому невиплачену надбавку за таємність , провів перерахунок пенсії в зв"язку з цим, незважаючи на ту ж відсутність фінансування.
Справа № 22-а-481/2006р. Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.
Категорія 69 Доповідач Мелінишин Г.П.
Право на отримання цієї надбавки та її виплата суттєво впливали на розмір вихідної допомоги, що виплачується при звільненні та відповідно розмір пенсії. Тому просив постанову в оскаржуваній частині скасувати.
В засіданні апеляційного суду сторони доводи своїх апеляційних скарг підтримали, доводи апеляційної скарги протилежної строни не визнали.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, думку адвоката, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційних скарг не знаходить.
Відмовляючи ОСОБА_2 у стягненні надбавки за особливі умови служби, суд першої інстанції правильно виходив з того, що право встановлювати такі надбавки надано керівнику органу внутрішніх справ і вони встановлюються в межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів. Саме наказом начальника УМВС в Івано-Франківській області НОМЕР_1 було призупинено нарахування та виплату цих надбавок.
Відповідно до вимог законів про Державний бюджет України на 2002 та 2003рр. передбачено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премії, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати, затверджених у кошторисах.
Судом встановлено, що кошторис видатків на 2001р. забезпечував фінансування на виплату грошового утримання працівників УМВС в області лише на 73,5% від потреби, в 2002р. -68,5%, в 2003р.-73%.
З врахуванням наведених обставин суд обгрунтовано відмовив ОСОБА_2 у стягненні сум вказаної надбавки і відповідно у перерахунку в зв"язку з цим його пенсії та стягнення недоплаченої вихідної допомоги.
Аналогічно не заслуговують на увагу і посилання апелянта -УМВС на необґрунтованість рішення суду в частині задоволеного позову.
Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається із матеріалів справи в судовому засіданні представник УМВС не наполягав на відмові у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Стягуючи на користь позивача кошти за затримку у видачі трудової книжки суд обгрунтовано виходив з того, що така затримка дійсно мала місце, оскільки видано трудову книжку тільки 15.05.2003р., тоді як позивач був звільнений 08.04.2003р. Розмір відшкодування правильно визначений судом виходячи із грошового забезпечення позивача 749грн. 75коп., що в зв"язку із виплатою надбавки за таємність становить 760грн. 06коп. та тривалості затримки.
Посилання апелянта на те, що витрати за юридичну допомогу, стягнуті на користь позивача, перевищують граничний розмір компенсації таких витрат не заслуговує на увагу, оскільки їх розмір підтверджений документально і вказана сума судом стягнута відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 198, 200,205,206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та УМВС України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду від 22.09.2006 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.