ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року Справа № 18518/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області на постанову Сокирянського районного суду від 10.12.2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області про визнання протиправною та скасування постанови № 1 від 8.01.2009 року, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області (далі Фонду соціального страхування) про визнання протиправною та скасування постанови № 1 від 8.01.2009 року та відшкодування моральної шкоди. Посилалася на те, що зазначеною постановою її безпідставно відмовлено у призначенні страхових виплат внаслідок професійного захворювання в той час, як вона право на такі виплати має. Просила визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову відповідача та стягнути відшкодування за заподіяну неправомірними діями та бездіяльністю його працівників моральну шкоду в розмірі 80000 грн.

Постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 10.12.2009 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області № 1 від 8.01.2009 року «Про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг ОСОБА_2».

Зобов'язано виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області призначити передбачені законодавством страхові виплати та здійснити їх нарахування і виплату в розмірах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», з 18 вересня 2002 року.

Стягнуто з відповідача на користь позивачки 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1602 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області, яке в апеляційній скарзі ставить питання про її скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого безпідставно частково задовольнив позов.

Зокрема, не взяв до уваги, що висновок центральної лікарсько-експертної комісії клініки професійних захворювань Інституту медицини праці Академії медичних наук України про отримання позивачкою професійного захворювання за час роботи фармацевтом в КП «Аптека № 98» не відповідає дійсним обставинам справи, а документи, які стверджують цей факт, складені з порушенням вимог законодавства. Дана комісія висловила тільки припущення щодо виникнення професійного характеру захворювання позивачки, а не констатувала цей факт. Медичне освідування позивачки при визначенні її ступеня втрати професійної працездатності проведено при відсутності представника Фонду. Суд не взяв до уваги, що при розслідуванні факту професійного захворювання позивачки шкідливих виробничих факторів, що призвели до такого захворювання, не було встановлено. Суд неправильно визначив час, з якого позивачка має право на страхове відшкодування, необґрунтовано прийшов до висновку про заподіяння її моральної шкоди, неправильно визначив розмір її відшкодування, всупереч закону розподілив судові витрати в справі.

Вислухавши суддю-доповідача, представників апелянта, які апеляційну скаргу підтримали, представника позивачки, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що позивачка ОСОБА_2 з 1978 року по 16.01.2003 року працювала фармацевтом, а з 1980 року на вказаній посаді працювала в аптеці № 98 м. Новодністровська Чернівецької області.

Відповідно до висновку експертної комісії клініки професійних захворювань Київського науково-дослідного інституту медицини праці Академії медичних наук і Академії наук України від 18.09.2002 року її було встановлено професійне захворювання. Цей діагноз в подальшому був підтверджений виписками з історії хвороби ОСОБА_2 цієї експертної установи № 39 від 29.01.2004 року, № 73 від 21.01.2005 року, а також стверджений протоколом засідання центральної ЛЕК клініки професійних захворювань Київського науково-дослідного інституту медицини праці Академії медичних наук і Академії наук України від 2.06.2003 року, згідно якого у ОСОБА_2 виявлено системний алергоз медикаментозної етіології ( хронічний обструктивний астматичний бронхіт ІІ, фаза затухаючого загострення, ДН І, хронічна рецидивуюча кропивниця, набряк Квінке, дерматит в фазі неповної ремісії) - захворювання професійне.

Для розслідування професійного захворювання позивачки по місцю її роботи була створена комісія, яка 24.10.2002 року склала акт ф. П-4, згідно якого зв'язку захворювання з умовами праці позивачки не виявлено. Позивачка такий акт оскаржила в судовому порядку і рішенням колегії суддів цивільної палати апеляційного суду Чернівецької області від 19.01.2005 року було визнано протиправним такий висновок комісії та зобов'язано останню переоформити відповідні пункти акту відповідно до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань, аварій на виробництві. Зобов'язано відповідача видати направлення позивачці на МСЕК для встановлення відсотку втрати професійної працездатності.

25.11.2002 року Чернівецьким обласним профпатологом позивачці було підтверджено професійне захворювання, з приводу чого було видано висновок № 929 від того ж числа та направлено її на МСЕК.

Сокирянською ЦРЛ позивачці було видано направлення на МСЕК, після чого рішенням Чернівецької МСЕК № 143 від 17.03.2004 року її було встановлено 3 групу інвалідності внаслідок професійного захворювання без визначення відсотку втрати професійної працездатності в силу відмови відповідача видати відповідне направлення на експертизу.

На підставі рішення апеляційного суду Чернівецької області від 19.01.2005 року Фонд соціального страхування видав ОСОБА_2 направлення на МСЕК, після чого висновком Чернівецької МСЕК від 21.04.2005 року її було підтверджено 3 групу інвалідності внаслідок професійного захворювання та визначено 40% втрати професійної працездатності з 5.03.2005 року.

Факт обґрунтованості встановлення позивачці інвалідності від професійного захворювання з визначенням 40% втрати професійної працездатності підтвердила Чернівецька облСЕС в листі № 1830/02-05 від 17.07.2005 року.

25.05.2005 року на виконання рішення колегії суддів цивільної палати апеляційного суду Чернівецької області від 19.01.2005 року комісія з розслідування професійного захворювання внесла зміни до відповідних пунктів попереднього акту від 24.10.2002 року, визначених рішенням суду, однак прийшла до висновку про відсутність шкідливих виробничих факторів, що призвели до захворювання позивачки.

Оскаржуваною постановою Фонду соціального страхування від 8.01.2009 року № 1 відмовлено ОСОБА_2 у призначенні страхових виплат в зв'язку з поданням свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок. Відповідач посилався на положення ст. 37 Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до ст. 37 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:

1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

2) подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Фондом соціального страхування не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, що позивачка або її роботодавець подали йому свідомо неправдиві відомості про страховий випадок.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу, а саме з 2001 року, зверталася до відповідача за страховими виплатами, подавала офіційні медичні документи про професійне захворювання, неодноразово стаціонарно проходила лікування та медичне обстеження, наявність права на страхове відшкодування доводила в судовому порядку, тому не має жодних підстав вважати не тільки про свідоме подання, але й неправдивість відомостей про професійне захворювання. Наявність такого захворювання та ступінь втрати професійної працездатності доведена висновками МСЕК, судовим рішенням, а також наявними в справі документами.

Поясненнями представників апелянта в суді апеляційної інстанції встановлено, що висновки експертної комісії клініки професійних захворювань Київського науково-дослідного інституту медицини праці Академії медичних наук і Академії наук України про наявність у позивачки професійного захворювання, висновок Чернівецького обласного профпатолога про підтвердження такого захворювання, висновок Чернівецької облМСЕК про встановлення групи інвалідності позивачці від професійного захворювання та про ступінь втрати професійної працездатності на даний час нічим не спростовано та ніким не скасовано.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

В справі встановлено, що Чернівецька обласна МСЕК, встановлюючи третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання та ступінь втрати працездатності позивачці, цих вимог закону дотримали в повній мірі.

Діагноз захворювання позивачки відноситься до професійного захворювання при роботі в аптечних закладах відповідно до розділу VІ Переліку професійних захворювань, затвердженого постановою КМ України від 25.08.2004 року № 1112.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються:

акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть.

Оскільки висновки розслідування професійного захворювання, викладені в актах від 24.10.2002 року та 25.05.2005 року, суперечать рішенню колегії суддів цивільної палати апеляційного суду Чернівецької області від 19.01.2005 року в тій частині, що відсутні шкідливі виробничі фактори, що призвели до захворювання позивачки, а також не відповідають іншим документам, зокрема, медичним висновкам центральної експертної установи професійних захворювань, то Фонд соціального страхування при вирішенні питання про призначення страхових виплат позивачці зобов'язаний був керуватися висновком Чернівецької облМСЕК про ступінь втрати професійної працездатності та групу інвалідності застрахованої позивачки.

Тому доводи відповідача в тій частині, що висновок центральної лікарсько-експертної комісії клініки професійних захворювань Інституту медицини праці Академії медичних наук України про отримання позивачкою професійного захворювання за час роботи фармацевтом в КП «Аптека № 98» не відповідає дійсним обставинам справи, а документи, які стверджують цей факт, складені з порушенням вимог законодавства, що дана комісія висловила тільки припущення щодо виникнення професійного характеру захворювання, а не констатувала цей факт є необґрунтованими та спростовуються наведеним вище. Безпідставними є посилання Фонду соціального страхування на ту обставину, що втрата професійної працездатності позивачці була визначена при відсутності представника Фонду, оскільки його участь в зазначеній процедурі полягала в спірному випадку в дачі направлення позивачці на медико-соціальну експертизу на підставі рішення апеляційного суду.

Види соціальних послуг та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачені ст.. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 43 цього ж Закону застрахований має право у разі настання страхового випадку одержувати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виплати та соціальні послуги, передбачені статтею 21 цього Закону.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваної постанови відповідача щодо відмови в проведенні страхових виплат та наданні соціальних послуг позивачці внаслідок її професійного захворювання.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

В справі встановлено, що первинно позивачці рішенням Чернівецької МСЕК № 143 від 17.03.2004 року було встановлено 3 групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, тому страхові виплати необхідно проводити з цього часу. Висновок суду першої інстанції щодо проведення виплат з 18.09.2002 року не ґрунтується на законі. Відповідно до п.1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. N 83, чинного на час встановлення професійного захворювання позивачці, медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.

Отже, причина інвалідності, зокрема професійне захворювання, встановлюється органами МСЕК, а не іншими органами, як вважав суд.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків несе відповідальність згідно із законодавством за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання, несвоєчасного або неналежного виконання умов страхування, встановлених законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок неправомірних дій та бездіяльності відповідача позивачці заподіяно моральну шкоду. Позивачка на протязі тривалого часу - з 2001 року по грудень 2009 року (час розгляду справи в суді), отримавши професійне захворювання, змушена була доводити своє право перед відповідачем на передбачені законом страхові виплати та соціальні послуги. З цією метою неодноразово звертатися у відповідні органи. Відповідач перешкоджав її в здійсненні такого права, оскільки не надавав обов'язкового направлення на МСЕК для визначення ступеня втрати працездатності, з приводу чого вона змушена захищати свої права в судовому порядку. Відповідач не виконав рішення апеляційного суду щодо внесення змін до акту розслідування професійного захворювання в частині пов'язування захворювання з умовами її праці, а оскаржувану постанову прийняв всупереч закону, чим незаконно позбавив позивачку на встановлені законом гарантії в разі виникнення інвалідності від професійного захворювання. Позивачка, в зв'язку з наведеним, понесла психічні страждання та моральні переживання, тобто зазнала моральної шкоди, яку відповідач повинен відшкодувати як суб'єкт владних повноважень.

Однак, розмір відшкодування такої, 30000 грн., суд першої інстанції визначив не вірно. Колегія суддів з врахуванням ступеня страждань та моральних переживань позивачки визнає необхідним визначити розмір відшкодування за моральну шкоду - 10000 грн.

З огляду на викладене, доводи апелянта щодо відсутності заподіяння моральної шкоди позивачці є безпідставними.

Оскільки суд першої інстанції позовні вимоги в частині строку нарахування страхових виплат та розміру відшкодування позивачці за моральну шкоду вирішив з порушенням норм матеріального права, оскаржувана його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити страхові виплати з 17.03.2004 року та стягнення з нього відшкодування за моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Зазначені вище доводи апелянта цих висновків не спростовують.

Сплачене позивачкою державне мито (судовий збір) в сумі 51 грн. (а.с.27) та 17 грн. (а.с.144) підлягає стягненню відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України на її користь з Державного бюджету України.

Сплачене державне мито (судовий збір) в сумах 25,50 грн. та 8,50 грн. за подання позивачкою апеляційної та касаційної скарг на ухвали судів, які залишені без задоволення, розподілу не підлягають.

Витрати на юридичну допомогу представнику позивачки за договором доручення в розмірі 1550 грн. розподілу не підлягають, оскільки відповідно до постанови КМ України від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» в редакції на час вирішення справи судом, витрати в адміністративних справах, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не перевищують суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Суду не подано розрахунку витрат адвоката позивачки, не зазначено кількості повних робочих днів представництва, тому визначення суми витрат, яка підлягає сплаті за рахунок держави, не можливо. Ці витрати можуть бути стягнутими в передбаченому законом порядку тільки після подання зазначених документів.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області задовольнити частково.

Постанову Сокирянського районного суду Чернівецької області від 10.12.2009 року в справі №2а-1/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області № 1 від 8.01.2009 року «Про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг ОСОБА_2».

Зобов'язати виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області призначити ОСОБА_2 передбачені законодавством страхові виплати та здійснити їх нарахування і виплату в розмірах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», з 17 березня 2004 року.

Стягнути з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області р/р 37173042100009 в ГУДКУ в Чернівецькій області на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої в АДРЕСА_1 10000 грн. (десять тис.) в порядку відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями та бездіяльністю її посадових осіб.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 68 грн. сплаченого державного мита (судового збору).

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М. Старунський