ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.,
суддів: Вакарук В.М., Меленко О.Є.,
секретаря Шпилик В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду від 22.09.2006 року, з участю: апелянтки ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, -
встановила:
ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до Снятинської РДА про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що з 04.10.2002р. її було призначено на посаду заступника голови Снятинської РДА, керівником апарату РДА.
21.03.2005р. у зв'язку із закінченням повноважень голови Снятинської РДА штатними працівниками апарату РДА подано заяви новопризначеному голові РДА про припинення повноважень на займаних посадах, в тому числі і вона. Однак, її не було звільнено із займаної посади і вона сумлінно виконувала свої трудові обов'язки. 08.09.2005р. її було звільнено з посади заступника голови РДА у зв'язку із закінчення повноважень голови РДА згідно п.2 ст. 36 КЗпП України на підставі заяви від 21.03.2005 року. Оскільки після написання нею заяви трудові відносини з відповідачем не припинилися і жодна з сторін не ставила вимогу про їх припинення, вона сумлінно виконувала поставлені на неї обов'язки, то відповідач не вправі був її звільняти з роботи через півроку після написання нею заяви. Тому просить поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Тисменицького районного суду від 22.09.2006 року в позові ОСОБА_1 до Снятинської РДА, ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.
На дану постанову представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права. її звільнено з роботи в зв'язку із закінченням повноважень голови РДА згідно ч.2 ст. 36 КЗпП України на підставі заяви від 21.03.2005р., майже через півроку після написання заяви, хоча трудові відносини фактично тривали і жодна з сторін не ставила вимогу про їх припинення.
Не існує погодження ОДА про надання згоди на її звільнення з посади заступника голови РДА, а є погодження за підписом керівника апарату ОДА ОСОБА_5 про дачу згоди на її звільнення з посади керівника апарату Снятинської РДА. Крім
Справа № 22-а-456/2006р. Головуючий у І інстанції Дузінкевич І.М.
Категорія 41 Доповідач Горблянський Я.Д.
того, її звільнено з роботи 08.09.2005р., а погодження на звільнення було розписано на виконання 12.09.2005р.
Згідно штатного розпису на 2005р. вона не займала посади жодного із заступників згідно розпорядження про розподіл обов'язків, а перебувала на посаді керівника апарату. їй надавалася відпустка теж як керівникові апарату розпорядженням НОМЕР_1. Суд також зіслався на те, що після написання заяви про звільнення вона знаходилися на лікарняному та відпустці, а тому не було змоги її звільнити, що не відповідає дійсності.
Також попереднє судове засідання проводилось без участі сторін, а копію судового рішення їй не було надіслано. Суд також не дослідив у повній мірі всі докази та не оцінив всебічно і повно всі обставини справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову постанову, якою поновити її на роботі та стягнути з ОСОБА_4 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу, просять поновити позивачку на роботі на посаді заступника голови Снятинської райдержадміністрації і стягнути на її користь гроші в сумі 34348 грн. 57 коп.
Представник Снятинської РДА ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали, просять її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення Тисменицького районного суду до скасування з ухваленням нового рішення.
З 04.10.2002 року позивачку було призначено на посаду заступника голови, керівника апарату Снятинської районної державної адміністрації.
У зв'язку із закінченням повноважень голови Снятинської РДА позивачка ОСОБА_1 21.03.2005 року відповідно до ст. 10 Закону України „Про місцеві державні адміністрації"" разом з іншими, подала заяву новопризначеному голові райдержадміністрації про припинення своїх повноважень.
Розпорядженням голови Снятинської РДА від 08.09.2005 року позивачка була звільнена з роботи з посади заступника голови РДА за ст. 36 п. 2 КЗпП України.
Відмовляючи в задоволенні позову позивачці ОСОБА_1 суд першої інстанції зіслався на те, що термін перебування на посаді заступника голови РДА обмежується строком повноважень голови РДА, а тому трудові відносини в даному випадку носять строковий характер. Оскільки позивачка подану заяву про складання повноважень не відкликала, а відповідачем дотримано всі вимоги законодавства, тобто є погодження облдержадміністрації на її звільнення, позивачка на інші вакантні посади переведена не була, то суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог і відмовив їй в позові.
Однак, колегія суддів вважає, що до такого висновку суд першої інстанції прийшов передчасно, без врахування обставин справи.
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про місцеві державні адміністрації"" перші заступники та заступники голів районних державних адміністрацій призначаються на посади та звільняються головами районних державних адміністрацій за погодженням з відповідними заступниками голів обласних державних адміністрацій.
Як вбачається з листа голови Снятинської РДА від 29.08.2005р. (а.с. 6) голові Івано-Франківської ОДА, голова РДА просив погодити звільнення позивачки з посади заступника голови, керівника апарату РДА.
Однак, за підписом керівника апарату Івано-Франківської ОДА від 08.09.2005р. обласною державною адміністрацією погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Снятинської РДА (а.с. 9), а не з посади заступника голови РДА, хоча розпорядженням НОМЕР_2 голова Снятинської РДА звільняє позивачку з посади заступника голови РДА з 08.09.2005 року у зв'язку із закінченням повноважень голови РДА згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України, вказавши підстави звільнення, а саме заяву ОСОБА_1 від 21.03.2005р. та погодження ОДА від 08.09.2005р. (ах. 7).
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.
Як вбачається з п. 2 ст. 36 КЗпП України, на яку зіслався відповідач звільняючи з роботи позивачку, підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Незважаючи на те, що позивачка написали письмову заяву про припинення своїх повноважень 21.03.2005р., а новий голова Снятинської РДА на той час приступив до виконання своїх посадових обов'язків, розпорядження про її звільнення було видане тільки 08.09.2005р., тобто з порушенням норм трудового законодавства. Тому враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на законі, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає до скасування.
Оскільки позивачка ОСОБА_1 звільнена з роботи з порушенням норм діючого законодавства, то її слід поновити на роботі на посаду заступника голови Снятинської районної державної адміністрації з часу звільнення, тобто з 08.09.2006 року. В зв'язку з незаконним звільненням на користь позивачки слід стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу незаконного звільнення, тобто з 08.09.2005р. по 24.11.2006 року, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. При цьому слід врахувати положення про порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 із послідуючими змінами. На що націлює і Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.1992р. із послідуючими змінами, а саме п. 32 даної Постанови „Про практику розгляду судами трудових спорів".
Згідно представлених позивачем розрахунків, які відповідач не спростував, колегія суддів вважає, що на користь позивачки з відповідача слід стягнути вказану суму за мінусом виплат, які позивачка отримала від відповідача та Снятинського районного центру зайнятості. Тому до стягнення підлягає сума 25207 грн. 32 коп. (34348,57грн. - 9141,25 грн. (1355,75+371,89+7413,61).
На виконання ст. 237 КЗпП України обов'язок покрити шкоду слід покласти на винну посадову особу - голову Снятинської РДА - ОСОБА_4. Сума, що визначена судом до відшкодування ОСОБА_1 підлягає виплаті після відрахування з неї обов'язкових платежів.
На підставі ст. 10 Закону України „Про місце державні адміністрації', ст. ст. 36, 38 КЗпП України, керуючись ст. ст. 6, 99, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Тисменицького районного суду від 22 вересня 20006 року скасувати. Ухвалити нову постанову.
Позов ОСОБА_1 задовольнити. Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника голови Снятинської районної державної адміністрації з 08.09.2005 року.
Стягнути з Снятинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25207 (двадцять п'ять тисяч двісті сім) грн. 32 коп. та 252 грн. 07 коп. судового збору в дохід держави і 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Снятинської районної державної адміністрації кошти в сумі 25207 грн. 32 коп., виплачених позивачці ОСОБА_1 за незаконне звільнення та 259 грн. 57 коп. судових витрат.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітку в сумі 3168 грн. допустити до негайного виконання.
Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.