РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„24" листопада 2006р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Павлишиної А.Т., Ясеновенко Л.В.
секретаря Пожар Р.В.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання права на спадкування та поділ спадкового майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Долинського районного суду від 06.06.2006 р.,-
встановила:
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов"язання не чинити перешкод у користуванні майном та здійсненні підприємницької діяльності.
В ході розгляду справи ОСОБА_2 змінила свої позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на 1\2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,2050 за цією ж адресою, магазину по АДРЕСА_2, визнати за нею право власності на 4 модульні секції будинку в АДРЕСА_3, на автомобіль марки Даймлер-Бенц 307,1988 року випуску, стягнувши на користь ОСОБА_3 з неї вартість 1/2 їх частини. Позовні вимоги мотивувала тим, що згідно рішення Долинського районного суду від 27.03.2002 р. було розірвано шлюб, укладений між нею та ОСОБА_6 Розірвання шлюбу носило формальний характер і було проведено в інтересах підприємницької діяльності. Вони з чоловіком продовжували разом проживати та вели спільне господарство. 09.11.2004 р. ОСОБА_6 загинув. За життя чоловіка вони за спільні кошти придбали вищезазначене майно, хоча в інтересах бізнесу оформили його на ОСОБА_7 Піля смерті ОСОБА_7 на вказане майно в порядку спадкування претендує ОСОБА_3 Тому з наведених підстав просила задовольнити позов.
ОСОБА_3 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги мотивувала тим, що 09.11.2004 р. загинули її мати та брат. Після їх смерті вона є єдиним спадкоємцем відповідно першої та другої черги за законом. Спадкове майно складається з житлового будинку в АДРЕСА_1 магазину в АДРЕСА_2, автомобіля Даймлер-Бенц 307, 1988 p., що належали її матері ОСОБА_7, земельної ділянки площею 222 кв.м. в АДРЕСА_1 та магазину в АДРЕСА_3, що належали її брату ОСОБА_6 Вказане майно брат отримав в
Справа №22-ц-1362/2006р. Головуючий у І-інстанції Керніцький І.І.
Категорія 26 Доповідач Мелінишин Г.П. результаті розірвання шлюбу та поділу майна з ОСОБА_2 Оскільки на спірне спадкове майно претендує ОСОБА_2, в зв"язку з чим подала заяву в нотаріальну контору, просила задовольнити позов.
ОСОБА_4 звернулася в суд в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 із зустрічним позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_2 про визнання права на спадкування та поділ спадкового майна.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 09.11.2004 р. помер батько її сина ОСОБА_6 та його бабуся ОСОБА_7 Він є спадкоємцем першої черги по закону померлого батька і має право на спадкування за правом представлення спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 Оскільки ОСОБА_3 є також спадкоємицею померлих, то просила провести поділ спадкового майна в рівних частках.
Заочним рішенням Долинського районного суду від 06.06.2006 р. позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право на спадщину після смерті матері ОСОБА_7 та брата ОСОБА_6 та зобов"язано Долинську міську державну нотаріальну контору видати їй свідоцтво на право на спадщину на майно, належне померлим. Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Даймлер-Бенц 307, 1988 р. випуску та 4 модульні секції будинку в АДРЕСА_3.
В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
На дане рішення в частині часткового задоволення позову ОСОБА_2 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи і є необгрунтованим. Задовольняючи частково її позов та відмовляючи в позові ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на половину майна подружжя суд правильно виходив з того, що ОСОБА_2 не вправі претендувати на спірне майно, оскільки воно при розірванні шлюбу добровільно розпроділено між ними і виділено ОСОБА_6 В той же час суд помилково зробив висновок про належність іншого майна відповідачці і цей висновок суперечить встановленим вище обставинам. Оскільки відповідачка не зверталась до суду із позовом про розподіл майна, то відповідно пропустила встановлений строк позовної давності. З цих підстав просила рішення в зазначеній частині скасувати та визнати за нею право на спадкування вказаного майна.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, представник ОСОБА_2 доводів скарги не визнав.
Вислухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 22 КпШС України майно набуте пордружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. В зв"язку із цим дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Долинського районного суду від 27.03.2002 р. було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 Спір про поділ майна подружжя до суду не пред"являвся, оскільки сторони добровільно розподілили спільно придбане під час шлюбу майно.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 19.09.2002 р. придбала у ПП ОСОБА_8 три модульні секції будинку на суму 3975 грн., а 26.09.2002 р.-у тієї ж особи-одну модульну секцію будинку на суму 1375 грн. Визнаючи за ОСОБА_2 право власності на дані секції будинку суд обгрунтовано виходив з того, що вони придбані нею після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 Крім того, відповідачка ОСОБА_3 на спростування даних обставин не навела будь-яких об"єктивних доказів.
В цій частині рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду в цій частині не спростовують.
Що стосується рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на автомобіль марки Даймлер-Бенц 307, 1988 року випуску, то колегія судців погодитися з ним не може з таких підстав.
За змістом ст. 12 Закону України "Про власність" право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод. Задовольняючи в цій частині позов ОСОБА_2 суд виходив з того, що автомобіль марки Даймлер-Бенц придбано нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_6 в шлюбі, що підтверджено розпискою ОСОБА_9 в зв"язку з чим вона має право власності на нього.
Однак погодитися з таким висновком не можна.
З матеріалів справи вбачається, що згідно генерального доручення, посвідченого 18.04.1999 р. приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу від імені ОСОБА_10 ОСОБА_6 був уповноважений, в тому числі продати належний їй автомобіль марки Даймлер-Бенц 307, 1988 року випуск. В зв"язку із здійсненням вказаних повноважень даний автомобіль було придбано матір"ю ОСОБА_6-ОСОБА_7 Наведена обставина підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_7 як за власником, що видано 20.09.2002 р. і згідно якого передбачено право ОСОБА_6 керувати цією машиною.
Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Тому посилання суду на розписку ОСОБА_10 згідно якої вона отримала від ОСОБА_6 гроші за проданий автомобіль марки Даймлер-Бенц 307, а отже він придбаний подружжям ОСОБА_6 не заслуговує на увагу, оскільки таким правовстановлюючим документом є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Оскільки рішення суду в цій частині не відповідає дійсним обставинам справи, воно не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_2 в цій частині.
Розподіл судових витрат між сторонами слід присудити відповідно до ст. 88 ЦПК України.
На підставі наведеного, ст.ст. 22 КпІПС України, ст. 12 Закону України "Про власність" та керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Долинського районного суду від 06. 06.2006 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на автомобіль марки Даймлер-Бенц 307, 1988 року випуску, скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 87 грн. 05 коп. сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання ним законної сили.