ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року м. Київ К/9991/30762/12

Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька (далі також -Управління ПФ) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м. Донецька (далі також -Відділення Фонду, Фонд відповідно) про стягнення заборгованості, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління ПФ на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року,

установив:

У поданому в лютому 2012 року позові Управління ПФ просило зобов'язати Відділення Фонду відшкодувати понесені ним витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги та витрат з виплати і доставки пенсій, а також підвищення до пенсії за період з 1 грудня 2010 року по 31 березня 2011 року в сумі 342847,44 гривні.

На обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідно до статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі -Закон № 1105-ХІV) Відділення Фонду повинно відшкодовувати Управлінню ПФ всі виплати, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, в тому числі витрати на виплату державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, а також їх доставку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Управління ПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове судове рішення по суті спору.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

При розв'язанні спору в частині позовних вимог Управління ПФ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату і доставку державної адресної допомоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що такі допомога та підвищення не входять до визначеного статтею 21 Закону № 1105-ХІV переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом, тому відсутні підстави для покладення на Відділення Фонду обов'язку щодо відшкодування витрат, понесених Управлінням ПФ у зв'язку з виплатою адресної допомоги та підвищення до пенсії.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26 березня 2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»(далі -Постанова КМ № 265), якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги, а також підвищення не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 цієї Постанови КМ № 265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги та підвищення здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону № 1105-ХІV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога та підвищення до пенсії як окремі види соціальної допомоги не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд та його органи не можуть нести витрати на виплату державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.

Отже, висновок судів про безпідставність вимог Управління ПФ щодо відшкодування за рахунок Відділення Фонду витрат, пов'язаних із виплатою державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії, висловленій у постановах від 6 червня 2011 року № 21-57а11, від 20 червня 2011 року № 21-59а11 та №21-118а11, від 3 квітня 2012 року № 21-343а11.

Керуючись статтями 220, 222-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ухвалив:

Залишити касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року - без змін.

Чинним процесуальним законом не передбачена можливість оскарження цього рішення суду касаційної інстанції. Воно може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді