ВИРОК
Іменем УКРАЇНИ
Справа номер 1-57/2007р.
16 жовтня 2007 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючого Малишенко Т.О. при секретарі Журавській Л.Ф. за участі прокурора Василенко С.В.за участі адвоката: ОСОБА_1, підсудного ОСОБА_2, неповнолітніх потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4С, їх законних представників: ОСОБА_5, ОСОБА_6
Розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по звинуваченню:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого в ДЕПО "Чорнобиль-Сервіс", неодруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 6.2, кв.88, раніше судимого 15.04.2002 року Славутицьким міським судом Київської області до 3 років 6 місяців позбавлення волі за ст. 185 ч.3КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 190 ч.2, 186 ч.2 КК України,
встановив:
ОСОБА_2 вчинив шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом
обману, повторно. Крім того, вчинив грабіж, викрадення чужого майна, повторно.
Злочин скоєно при таких обставинах: 04.06.2007 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин,
ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля під'їзду
номер 1 будинку номер 4 Московського кварталу м.Славутича Київської області, побачив
раніше незнайомого ЛIMA3A С.С, який тримав у руках мобільний телефон і у нього
виник умисел на його заволодіння шляхом обману. Реалізуючи свій умисел, АКСЬОНОВ
A.M., підійшовши до ЛІМАЗА С.С, запропонував йому 5 гривень за здійснення дзвінка з
його мобільного телефону "Sony-EricssonК 750 І", запевнивши, що обов'язково поверне
його після дзвінка, останній погодився з пропозицією ОСОБА_2, і добровільно
передав йому вказаний телефон. ОСОБА_2, імітуючи розмову по телефону і
бачачи, що ЛІМАЗ С.С, не звертає на нього увагу, почав відходити від нього, поки не
зайшов за будинок, де останній не міг його бачити. Після цього ОСОБА_2, нічого
не кажучи ЛІМАЗУ С.С, втік звідти, забравши з собою мобільний телефон "Sony-
EricssonК 750 І", вартістю 985 гривень 32 копійки разом з картою-пам'яті "Memory Stick
PRO Duo", 1 GBвартістю 187 гривень 20 копійок; сім-картою оператора мобільного
зв'язку „Джине" вартістю 10 гривень; пластмасовим чохлом вартістю 19 гривень
загальною вартістю 1201 гривня 52 копійки, тобто повторно заволодів чужим майном
шляхом обману, оскільки, він був засуджений 15.04.2002 року Славутицьким міським
судом Київської області за ст.185 ч.3 КК України до трьох років і шести місяців
позбавлення волі і має незняту та непогашену у встановленому законом порядку
судимість.
2
Він же, 29.06.2007 року, приблизно о 02 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля під'їзду номер 1 будинку номер 5 Добринінського кварталу м.Славутича Київської області, побачив раніше незнайомого ОСОБА_4С і у нього виник умисел на відкрите викрадення майна останнього. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_2, підійшовши до ОСОБА_4, попросив у нього мобільний телефон, мотивуючи це необхідністю зателефонувати. Останній передав ОСОБА_2, мобільний телефон "Sony-EricssonК 750 І", після чого ОСОБА_2 запевнивши ОСОБА_8С, що зараз прийде, забрав з собою мобільний телефон "Sony-EricssonК 750 І", вартістю 535 гривень 50 копійок, в якому знаходилась карта-пам'яті "Memory Stick PRO Duo". 1 GBвартістю 177 гривень 45 копійок, загальною вартістю 712 гривень 95 копійок, сів до автомобіля ВАЗ-2109, з державним реєстраційним номером АІ 6859 і поїхав звідки, куди більше не повернувся, тобто повторно відкрито викрав чуже майно, оскільки був засуджений 15.04.2002 року Славутицьким міським судом Київської області за ст. 185 ч. З КК України до трьох років і шести місяців позбавлення волі має незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість.
Допитаний у суді в якості підсудного ОСОБА_2, провину у скоєному злочині визнав повністю, заявлені цивільні позовні вимоги визнав повністю, суду пояснив, що на початку червня 2007 року, в денну добу, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку №4 Московського кварталу м. Славутича разом з ОСОБА_9 побачив на лавці двох неповнолітніх хлопців, один з яких тримав у руках мобільний телефон "Sony-EricssonК 750 І". Після чого у нього виник намір обманним шляхом заволодіти вказаним телефоном для того, щоб повернути борг. Він підійшов до вказаного хлопця і почав просити телефон, щоб зателефонувати, але хлопець відмовився. Тоді, щоб викликати впевненість про вигідність передачі йому мобільного телефону, він запропонував хлопцю 5 гривень за здійснення дзвінка, на що хлопець погодився і добровільно передав йому телефон. Роблячи вигляд, що розмовляє по телефону, він почав відходити від вказаних хлопців. Після чого побачив, що з під'їзду вийшла дівчина, з якою почали розмовляти хлопці. Використовуючи те, що на нього не звертають уваги і продовжуючи робити вигляд, що він розмовляє по телефону, останній зайшов за кут будинку і почав втікати. Добігши до будинків номер 9 і 10 Московського кварталу м. Славутича, останній викинув пластмасовий чохол і сім-карту з телефону, а потім направився до Московської площі м. Славутича, де зустрів ОСОБА_9, і Мартиненко С, яким показав телефон і повідомив їм, що забрав його у хлопця. Тієї ж доби він продав вказаний телефон за 350 гривень. 29.06.2007 року, біля 02 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в Московському кварталі м. Славутича, він зустрів ОСОБА_10, який був за кермом автомобіля ВАЗ 2109, зеленого кольору та якого попрохав його підвести до будинку номер 5 Добринінського кварталу м. Славутича. Останній погодився. Він приїхав за вказаною адресою, але двері йому не відкрили. Після чого, йому було необхідно зателефонувати. З цією метою він підійшов до двох неповнолітніх хлопців, які сиділи біля вказаного будинку і попросив у них телефон, щоб зателефонувати, при цьому сказав, що вставить свою сім-карту. Один з цих хлопців погодився і дав йому мобільний телефон "Sony-EricssonК 750 І". Після чого у нього виник намір на відкрите заволодіння вказаним телефоном. Він сказав хлопцям, що зараз повернеться, а сам підійшов до вказаного автомобіля і сів до нього. При цьому він усвідомлював, що його дії помічені, але він їх ігнорував. Потім він сказав ОСОБА_10, щоб той їхав і вони поїхали звідти і більше не повертались. По дорозі він показав телефон ОСОБА_10, і повідомив, що забрав його у хлопця. Вказаний телефон він продав в магазині, що розташований в підвальному приміщенні будинку №1 Московського кварталу м. Славутича за 150 гривень. У скоєному щиро розкаюється.
Адвокатом ОСОБА_1 було заявлено клопотання, оскільки підсудний провину визнав повністю, то обмежитись дослідженням фактичних обставин справи, прокурор не заперечував проти даного клопотання, тому суд ухвалив визнати
3
недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і вирішив обмежитись дослідженням фактичних обставин справи. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють підсудні та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Оцінивши досліджені по справі докази, суд вважає, що провина підсудного в інкримінованих діяннях підтверджується наступними доказами:
Із пояснень ЛІМАЗ С.С., слідує, що 04.06.2007 року, приблизно о 16 години, він разом з ОСОБА_11 сиділи на лавці біля під'їзду номер 1 будинку номер 4 Московського кварталу м.Славутича. Він побачив, що з під'їзду вийшов раніше невідомий йому молодий хлопець, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, та який підійшов до них і попросив у нього мобільний телефон, щоб подзвонити. Він відповів, що не дасть йому телефон. Після чого вказаний хлопець повторив своє прохання ще декілька разів, але він все рівно відмовляв останньому. Потім вказаний хлопець дістав 5 гривень і сказав, що дасть їх йому за здійснення дзвінка. Він все рівно не погоджувався, але той хлопець наполягав, тому він передав йому свій мобільний телефон "Sony-Ericsson К 750 І". Вказаний хлопець почав телефонувати. Після чого почав розмовляти по телефону і відходити від них. Боячись за те, що хлопець зможе забрати телефон він підійшов до нього, а той запевнив, що не збирається забирати у нього телефон. Потім з під'їзду вийшла ОСОБА_1 - сестра ОСОБА_11, з якою вони почали спілкуватися. В той момент він стояв спиною до цього хлопця, а розвернувшись назад побачив, що цього хлопця вже нема. Він одразу побіг за кут будинку і побачив як останній оббігає будинок. Пізніше він довідався від своєї матері ОСОБА_5, що прізвище у цього хлопця ОСОБА_2. На даний час матеріальних претензій до підсудного немає, оскільки він з ним розрахувався, але вважає, що діями підсудного йому спричинено моральну шкоду, яку він просив відшкодувати. Також вважав, що до підсудного немає необхідності застосовувати сувору міру покарання у вигляді позбавлення волі.
Із пояснень потерпілого ОСОБА_4, слідує, що 29.06.2007 року, приблизно о 02 години ЗО хвилин, знаходячись біля під'їзду №1 будинку №5 Добринінського кварталу м.Славутича разом з ОСОБА_12, ОСОБА_13 і Алесею побачили, що до вказаного під'їзду під'їхав автомобіль ВАЗ-2109, зеленого кольору, з держаним реєстраційним номером 6859, з якого вийшов раніше невідомий йому хлопець, який перебував в стані алкогольного сп'яніння. Підійшовши до них, останній попросив телефон, щоб здійснити дзвінок, при цьому останній сказав, що вставить свою сім-карту, щоб не використовувати його кошти. Він погодився і передав йому свій мобільний телефон "Sony-EricssonК 750 І". Після чого вказаний хлопець сказав, що зараз прийде, пішов до вказаного автомобіля, в який сів і поїхав звідти, і більше не повертався. На даний час до підсудного претензій матеріального характеру немає, так як вони відшкодовані, але вважає, що діями підсудного йому спричинено моральну шкоду і тому просив її стягнути. Стосовно міри покарання потерпілий просив не застосовувати до підсудного реальну міру покарання у вигляді позбавлення волі.
Законний представник неповнолітнього потерпілого - ЛІМАЗ Т.М., суду пояснила, що під час допиту сина у суді психологічного чи фізичного тиску на сину не було. По суті справи пояснила, що на Новий Рік 2007 року вона разом з батьком її сина ОСОБА_3В, та бабусею ОСОБА_14, подарували сину ОСОБА_14 С, мобільний телефон "Sony-Ericsson K750 І", чорного кольору. При чому на вказану покупку її син додав також власні гроші в сумі 400 гривень. До вказаного телефону також була придбана карта-пам'яті "Memory Stick PRO Duo" 1 GB. Вартість вказаного телефону складала 1149 гривень, а карти-пам'яті -195 гривень. Вона віддала сину свою стару сім-карту мобільного оператора "Джине", а потім приблизно через 2 місяці син самостійно купив прозорий пластмасовий чохол до вказаного телефону за 20 гривень. Цим мобільним телефоном завжди користувався її
4
син ОСОБА_3 04.06.2007 року, в період часу з 16 до 17 години до неї на роботу прийшов син, який перебував у пригніченому стані та повідомив, що коли він сидів разом зі своїм другом ОСОБА_11 на лавці біля під'їзду №1 будинку №4 Московського кварталу м.Славутича, то до нього підійшов раніше невідомий молодий хлопець, який запропонував 5 гривень за здійснення дзвінка, на що її син погодився. Коли хлопець почав розмовляти по телефону, то почав відходити від сина, але останній підійшов до нього, на що той сказав ОСОБА_3 С, щоб той не боявся, бо він не збирається забирати у нього телефон. І в той момент, коли на вулицю вийшла сестра ОСОБА_11, з якою вони почали спілкуватися, син припинив спостерігати за вказаним хлопцем, а повернувшись приблизно через хвилину виявив, що хлопець зник. Після цього її син декілька разів бачив вказаного хлопця на вулиці і бачив як він заходив до будинку №2 Московського кварталу. Тоді вона дізналась від своєї родички ОСОБА_15, що прізвище вказаного хлопця - ОСОБА_7, що потім і підтвердилось. На даний час до підсудного матеріальних претензій немає, оскільки він віддав гроші, але просила стягнути з підсудного моральну шкоду, оскільки вважає, що діями підсудного її сину спричинено моральну шкоду. Відносно міри покарання, вважала, що оскільки підсудний у скоєному розкаюється, то до нього можливо не застосовувати сувору міру покарання у вигляді реального позбавлення волі.
Законний представник ОСОБА_6, суду повідомила, що при допиті її сина мір психологічного чи фізичного тиску з боку суду не було. Відносно справи пояснила, що, в 2006 році на день народження сина ОСОБА_4, вона зі своїм чоловіком ОСОБА_16, подарували сину мобільний телефон "Sony EricssonК 750 І", чорного кольору. Вказаний телефон вони купили у вересні 2006 року в магазині м. Чернігова. Вартість телефону складала 1380 гривень, при цьому половину суми на телефон додав ЇЇ син. Згодом, приблизно в листопаді 2006 року, вона разом з чоловіком купили сину до телефону ще карту-пам'яті "Memory Stick PRO Duo", яка коштувала 380 гривень. 28.06.2007 року її син у вечірній час пішов гуляти на вулицю. І вже 29.06.2007 року, біля 03 години до них додому зателефонував працівник міліції і повідомив, що її син знаходиться в Славутицькому MB і що його потрібно прийти забрати. Вдома син пояснив, що 29.06.2007 року, біля 02 годин ЗО хвилин, знаходячись з друзями біля будинку №5 Добринінського кварталу м. Славутича до них під'їхав автомобіль ВАЗ-2109, з якого вийшов раніше невідомій хлопець і попросив мобільний телефон, щоб зателефонувати. При цьому останній сказав, що вставить свою сім-карту. Син погодився і діставши сім-карту, дав телефон вказаному хлопцю. Цей хлопець почав телефонувати, а потім сказав, що зараз прийде, а сам підійшов до автомобіля, сів в нього і поїхав, і більше не повертався. На даний час претензій матеріального характеру до підсудного немає, так як матеріальна шкода відшкодована, але просила стягнути з підсудного моральну шкоду, так як вважала, що діями підсудного, спричинено моральну шкоду. Просила не застосовувати до підсудного сувору міру покарання у вигляді позбавлення волі.
Допитана у суді свідок ОСОБА_17, суду пояснила, що співмешкає з підсудним цивільним шлюбом, у них на даний час народилась спільна донька АННА 06.06.2006 року, батьком якої є підсудний. Може охарактеризувати підсудного з позитивного боку.
Із заяви ЛІМАЗ Т.М., від 04.06.2007 року, слідує, що 04.06.2007 року невідома особа обманним шляхом заволоділа мобільним телефоном "Sony-EricssonК 750 І", який належить її сину ОСОБА_15 CC.Ja.cJ7.
Із заяви ОСОБА_16, від 29.06.2007 року, слідує, що 29.06.2007 року невідома особа відкрито заволоділа мобільним телефоном "Sony "EricssonК 750 І", який належить його сину ОСОБА_4С/а.с.8/.
З протоколу пред'явлення особи для впізнання від 13.07.2007 року слідує, що
5
потерпілий ЛІМАЗ С.С, серед пред'явлених осіб впізнав ОСОБА_2, як хлопця, який обманним шляхом заволодів його мобільнім телефоном "Sony-EricssonК 750 І" /а.с.134/.
З протоколу пред'явлення особи для впізнання від 13.07.2007 року, слідує, що потерпілий ОСОБА_4, серед пред'явлених осіб впізнав ОСОБА_2, як хлопця, який відкрито заволодів його мобільним телефоном "Sony-Ericsson К 750 І" /а.с.13/.
Відповідно висновків судово-товарознавчої експертизи №И-7850 від 10.07,2007 року, вартість викраденого у ЛІМАЗ ОС, мобільного телефону '"Sony-Ericsson К 750 І", карти-пам'яті "Memory Stick PRO Duo" 1 GB, сім-карти мобільного оператора "Джине", пластмасового чохла для вказаного телефон становить 1201 гривня з урахуванням зносу/а.с.146-149/.
Відповідно висновків судово-товарознавчої експертизи № И-7851 від 10.07.2007 року, вартість викраденого у ОСОБА_8, мобільного телефону "Sony-Ericsson K 750 І", карти-пам'яті "Memory Stick PRO Duo" 1 GB становить 712 гривень 95 копійок з урахуванням зносу /а.с. 153-156/.
Органи досудового слідства дії ОСОБА_2, кваліфікували за ст.ст.190 ч.2 і 186 ч.2 КК України, як повторне заволодіння чужим майном шляхом обману та відкритого викрадення чужого майна.
Проаналізувавши покази підсудного, потерпілих, вивчивши представлені матеріали справи, суд дійшов висновку, що органи досудового слідства дії ОСОБА_2, дійсно правильно кваліфікували за ст.ст.190 ч.2, 186 ч.2 КК України, оскільки у судовому засіданні знайшла підтвердження дана кваліфікація, матеріалами справи підтверджується те, що він вчинив шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно. Крім того, вчинив грабіж, викрадення чужого майна, повторно. Як було з'ясовано у суді, дії підсудного були спрямовані на відкрите заволодіння чужим майном. Крім того, АКСЬОНОВ був засуджений 15.04.2002 року Славутицьким міським судом Київської області за ст.185 ч. З КК України до трьох років і шести місяців позбавлення волі має незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість.
При призначенні міри покарання підсудному, суд бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, відомості про особу, обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання.
Обставиною, яка обтяжує покарання підсудному, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Обставинами, які пом'якшують покарання підсудному, суд вважає його щире каяття, те що він своїми показами сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані матеріальні збитки.
За місцем проживання підсудний ОСОБА_2 характеризується негативно, за місцем відбуття покарання і місця роботи характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності не притягався, є батьком малолітньої дитини АННИ 06 червня 2006 року.
З урахуванням обставин справи, згідно скоєного підсудним, характеристик його особи, суд приходить до висновку, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, до нього можливо застосувати покарання з застосуванням ст.75 КК України, тобто звільнити його від призначеного покарання з іспитовим
6
строком.
Заявлені цивільні позови підлягають частковому задоволенню в частині стяпнення моральної шкоди, оскільки матеріальну шкоду підсудний відшкодував в добровільному порядку.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 321,323,324 КПК України, суд
присудив:
Визнати винним ОСОБА_7 за ст. 190 ч.2 КК України, та ст, 186 ч.2 КК України і призначити покарання:
·за ст. 190 ч.2 КК України 1 рік позбавлення волі;
·за ст. 186 ч.2 КК України п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1,2 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбуття покарання з випробуванням, якщо він протягом випробувального строку -трьох років, не виїде за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; буде повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну проживання, роботи; буде з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою в СІЗО-31 Державного Департаменту України по виконанню покарань м. Чернігова на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши його з-під варти із залу суду.
Стягнути з ОСОБА_2, на користь ЛІМАЗ Т.М., моральну шкоду у сумі 1 000 гривень, на користь ОСОБА_6, моральну шкоду у сумі 500 гривень.
На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Київської області через Славутицький міський суд протягом 15 діб.