УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Мелінишин Г.П.
суддів Шишка А.І., Пнівчук О.В.,
секретаря Юрків І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Оріана" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ВАТ „Оріана" на рішення Калуського міськрайонного суду від 21 вересня 2006 року, -
встановила:
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 21.09.2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1 Визнано незаконним наказ голови правління ВАТ „Оріана" НОМЕР_1та поновлено ОСОБА_1 з 21.02.2006 року на посаді головного бухгалтера. Стягнуто з ВАТ „Оріана" на користь ОСОБА_1 10820 грн. 63 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 2300грн. моральної шкоди та судові витрати.
На дане рішення ВАТ „Оріана" подало апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, вимогам матеріального та процесуального права. Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд не врахував, що видача йому з 21.02.2006 року лікарняного листа визнана необгрунтованою, що підтверджується матеріалами справи. Тому висновок суду, що відсутність позивача 21.02.2006 року на роботі пов"язана з наявністю поважних причин не відповідає дійсним обставинам справи і суперечить їм. Крім того, суд не прийняв до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди ніякими доказами не підтверджені, в зв"язку з чим є безпідставними. Посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав.
ОСОБА_1 доводів скарги не визнав, посилаючись на обгрунтованість висновків суду.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку вчинення працівником прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Справа № 22-ц-1374/2006р. Головуючий у 1 інстанції Бойко М.Я.
Категорія 39 Доповідач Мелінишин Г.П.
Судом встановлено, що згідно наказу НОМЕР_1, виданого головою правління ВАТ „Оріана", ОСОБА_1 звільнено з роботи з 21.02.2006 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Як вбачається зі змісту наказу відповідач вважав прогулом відсутність позивача на роботі в період з 21.02. по 01.03.2006 року без поважних причин, оскільки листок непрацездатності, виданий на цей час ОСОБА_1, є сфабрикованим.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 та поновлюючи його на посаді головного бухгалтера ВАТ „Оріана" суд виходив з того, що позивач в період з 21.02. по 01.03.2006 року був відсутнім на роботі з поважних причин, в зв"язку з чим відповідач незаконно звільнив його з роботи з підстав, передбачених п.4 ст.40 КЗпП України. Такий висновок суду є обгрунтованим і підтверджується письмовими матеріалами справи. Зокрема, як вбачається з рішення Калуського міськрайонного суду від 30.05.2006 року, залишеного без зміни ухвалою судової палати в цивільних справах Апеляційного суду від 11.07.2006 року ОСОБА_1 було поновлено з 20.02.2006 року на посаді головного бухгалтера ВАТ „Оріана" та стягнуто відповідно втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з 20.02.2006 року по день постановления рішення. Цим рішенням встановлено, що видача відповідачем 10.02.2006 року наказу про поновлення ОСОБА_1 носила формальний характер, оскільки позивач фактично не був допущений до виконання своїх службових обов"язків. В зв"язку із чим було відкрито виконавче провадження.
Крім того, надуманими є посилання відповідача і на факт підробки листка непрацездатності, виданого на ім"я ОСОБА_1, в зв"язку з чим відсутність його в цей період на роботі не пов"язана з поважними причинами і є прогулом.
З матеріалів справи видно, що при видачі ОСОБА_1 листка непрацездатності, постановою було допущено порушення відповідної Інструкції, однак у встановленому законом порядку факт його підробки не доведений. Наведена обставина підтверджується наказом НОМЕР_1щодо вказівки про бездіяльність з цього приводу органів прокуратури, частково матеріалами перевірки видачі листка непрацездатності постановою від 21.04.2006 року про відмову в порушенні стосовно ОСОБА_1 з цих підстав кримінальної справи.
З врахуванням наведених обставин суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 в період з 21.02. по 01.03.2006 року був відсутній на роботі з поважних причин, а тому звільнення його за прогул є незаконним. Тому обгрунтовано визнав з цих підстав незаконним наказ голови правління ВАТ „Оріана" НОМЕР_1 і поновив ОСОБА_1 на роботі, стягнувши втрачений заробіток за часа вимушеного прогулу.
Що стосується рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди, то при цьому суд обгрунтовано виходив із факту порушення трудових прав ОСОБА_1 в результаті незаконного звільнення, що призвело до його моральних страждань, викликало зміну звичного способу життя та потребувало докладення додаткових зусиль для організації свого життя.
Колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об"єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 308,313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ВАТ „Оріана" відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 21 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.