РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ясеновенко Л.В.
суддів Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.
з участю: секретаря Юрків І.П.
адвоката ОСОБА_1,
представника: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міжгосподарського торгово-комерційного центру "Прут" та ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати та розрахункових коштів,-
встановила:
03.04.06 р. ОСОБА_3 звернулась з позовом до Міжгосподарського торгово-комерційного центру "Прут" та ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати та розрахункових коштів.
В заяві зазначила, що з 07.09.92 р. працювала у відповідача продавцем і 01.07.2003 року була звільнена з роботи за ст. 36 п.1 КЗпП.
Посилаючись на те, що з 1999 року по 2003 рік відповідач виплачував їй зарплату нижчу від мінімального розміру зарплати, позивача просила стягнути на її користь 3626,32 грн. заборгованості по зарплаті.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 31 серпня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі позивачка посилається на незаконність рішення суду. ОСОБА_3 вважає неправильним висновок суду про те, що вона не виконувала місячну погодинну норму праці, а отже отримувала зарплату за фактично відпрацьований час. У скарзі також зазначено, що суд безпідставно взяв до уваги розпорядження НОМЕР_1, яким виробничників та продавців було переведено на неповний робочий день із збереженням відрядної форми оплати праці. З таким наказом її не ознайомили, а отже і не було підстав вважати, що вона була переведена на неповний робочий день. Крім того, відповідачем не було представлено доказів того, що вона не виконувала погодинної норми праці.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь заборгованість в сумі 1538,32 грн. по заробітній платі за період з 01 січня 2002 року по 01 липня 2003 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачка працювала на умовах неповного робочого дня, не виконувала встановлену колективним договором мінімальну місячну норму виробітку, а тому її вимоги безпідставні.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до ст. 95 КЗпП мінімальна заробітна плата-це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не
Справа № 22-ц-1332/2006р. Головуючий у І інстанції Обідняк В.Д.
Категорія 41 Доповідач Ясеновенко Л.В.
може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).
Судом встановлено, що позивачка працювала продавцем магазину "Арніка" Міжгосподарського торгово-комерційного центру "Прут" і за період з 1999 року по 2003 рік отримувала зарплату нижчу від мінімального розміру зарплати, передбаченого чинним законодавством.
Тому відповідач повинен виплатити різницю між фактично отримуваним позивачкою заробітком та встановленим законом мінімальним заробітком. Однак, таку різницю слід стягнути в сумі 1538,32 грн., лише за період з 2 січня 2002 року по 1 липня 2003 року, тобто з часу, коли були внесені зміни до ст. 233 КЗпП, які надали право звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що згідно розпорядження НОМЕР_1 всіх працівників підприємства було переведено на неповний робочий день із збереженням для продавців відрядної форми оплати праці, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що працівники були ознайомлені з таким розпорядженням.
Не заслуговують на увагу і посилання відповідача на те, що позивачка не виконувала встановлену колективним договором норму виробітку, оскільки такі твердження є голослівними.
Відповідно до п.З ч.І ст.309 ЦПК підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
З відповідача також слід стягнути судові витрати по справі.
На підставі ст.ст. 21, 24, 48, 116, 233 КЗпП України та керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 31 серпня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити
Стягнути з Міжгосподарського торгово-комерційного центру "Прут" м. Коломия вул. Довбуша, 115 на користь ОСОБА_3 1538,32 грн. заборгованості по зарплаті, 51 грн. державного мита в дохід держави та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ на рахунок Апеляційного суду Івано-Франківської області.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.