Справа № 261/378/13- ц

Провадження № 2/261/565/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

м. Донецьк 21 лютого 2013 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючого - судді Чернової О.В., при секретарі Булуєвій С.В., за участю позивача ОСОБА_1., представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Петрушкевич М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві,-

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, працюючи тривалий час на підприємствах вугільної промисловості, отримав професійне захворювання, яке у нього встановлено 22 липня 2005 р. Висновком МСЕК від 27 липня 2005 р. йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності внаслідок зазначеного пошкодження здоров'я на 35%. Пошкодженням здоров'я йому завдано фізичні та моральні страждання, було змінено його звичний уклад життя, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду відповідач відмовляється відшкодовувати. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Позивач в судове засідання не з`явився. Надав суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність, за участю представник ОСОБА_2. На задоволенні позовних вимог наполягає.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив позовні вимоги позивача, суду пояснив, що з серпня 1994 р. ОСОБА_1 працював на підземних роботах в підприємствах вугільної промисловості, останнім часом у ДП «Шахта №4-21». При виконанні трудових обов'язків він отримав професійне захворювання, яке виявлено у липні 2005 р. Висновком МСЕК від 27 липня 2005 р. ОСОБА_1 вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності внаслідок професійного захворювання на 35%. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України визначило позивачу відшкодування матеріальної шкоди, але відшкодовувати моральну шкоду відмовилось. Пошкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральну шкоду, оскільки погіршився стан його здоров'я, що призвело до моральних та психічних переживань, порушення його нормальних життєвих зв'язків, неможливості продовження активного особистого життя, та потребує додаткових зусиль для організації його життя. З наведених підстав представник позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 20 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача позов не визнала, в судовому засіданні, пояснила, що позивач, працюючи на підприємствах вугільної промисловості, при виконанні трудових обов'язків дійсно отримав професійне захворювання, внаслідок якого згідно висновку МСЕК від 27 липня 2005 р. втратив працездатність на 35%. Фонд у відповідності з діючим законодавством відшкодовує позивачеві втрачений заробіток. Факт спричинення позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров'я при виконанні трудових обов'язків, позивачем не доведено, висновком МСЕК не встановлено, що йому завдано моральної шкоди. Крім того, дію норм законодавства, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, було призупинено та виключено. З наведених підстав представник відповідача просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні відповідними документами встановлено, що з 15 серпня 2005 р. позивач працював на підземних роботах підприємств вугільної промисловості України (а.с. 7-10)

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 22 липня 2005 р., складеному ДП «Шахта №4-21» позивач при виконанні трудових обов'язків отримав професійне захворювання (а.с. 11).

Висновком МСЕК від 27 липня 2005 р. позивачеві внаслідок професійного захворювання вперше встановлена втрата працездатності на 35% (а.с.12).

У відповідності зі ст.21 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції від 23 вересня 1999 р., що діяв на час виникнення у позивача права на відшкодування шкоди, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відповідач у відповідності з діючим законодавством відшкодовує позивачеві матеріальну шкоду, завдану пошкодженням здоров'я, але відшкодувати моральну шкоду відмовився, що є порушенням прав позивача на відшкодування шкоди з огляду на наступне.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що професійне захворювання позивача заподіює йому фізичні та моральні страждання, тому що через нього він змушений докладати додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. На теперішній час позивач відчуває негативні наслідки профзахворювання, продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.

Правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрий діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції від 23 вересня 1999 р.).

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довела факту спричинення їй моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, суд не може, оскільки це ствердження спростовується наданими позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності, у зв'язку з професійним захворюванням на 35% та встановлена 3 група інвалідності.

Суд також не може прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що п. 27 ст. 77 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 р.» та п. 22 ст. 71 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 р.» зупинено дію абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28; частини третьої статті 34 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Законом «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 р. дія норм законодавства, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме частина третя ст.34 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Положення ст. 21, 28, 34 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, що діяли до прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 р. передбачали обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.

За змістом ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у т.ч. виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення МСЕК вперше стійкої втрати працездатності.

В судовому засіданні встановлено, що позивачеві вперше стійка втрата професійної працездатності внаслідок професійного захворювання встановлена висновком МСЕК від 27 липня 2005 р. й з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину моральних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, а також стан здоров'я позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, він знаходиться під наглядом лікарів, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, суд не находить можливим, оскільки така грошова сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача.

З огляду на вищевикладене, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10 500 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

В зв'язку з тим, що, відповідно до п. п. 2, 18 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» сторони звільнені від сплати судового збору, вони компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 21, 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону від 23 вересня 1999 р.), ст.5 ЦК України, ст. 213-215 ЦПК, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 10 500 грн. (десять тисяч п'ятсот гривень) в порядку відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Чернова