РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.
суддів Проскурніцького ILL, Матківського Р.Й.
секретаря Пилипчук Н.Б.
адвокатів: ОСОБА_1; ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду від 05.09.2006 року з участю апелянтки ОСОБА_3, позивачки ОСОБА_4.
встановила:
З позовною заявою в суд звернулася ОСОБА_4. до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування будинковолодіння АДРЕСА_1, посвідченого Тисменицькою державною нотаріальною конторою 22.03.2006 року.
Свої вимоги позивачка мотивує тим, що спірне будинковолодіння їй було подаровано 28.02.2003 р. її матір"ю ОСОБА_5, а 22.03.2006 року вона подарувала це будинковолодіння дочці, відповідачці по справі. Однак дочка заявила їй що буде відчужувати паодарований будинок. Тоді вона забрала документи і сказала що буде ставити питання про розірвання договору дарування, оскільки це їхня сімейна вотчина, місце де проживали її батьки, які подарували їй дане будинковолодіння з тим, щоб всі рідні могли в разі необхідності проживати чи використовувати будинковолодіння. Оскільки обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для неї велику немайнову цінність, то договір дарування повинен бути розірваним.
Рішенням Тисменицького районного суду від 05 вересня 2006 року позов ОСОБА_4. задоволено. Договір дарування будинковолодіння АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4. та ОСОБА_3, який посвідчений 22.03.2006 року Тисменицькою державною нотаріальною конторою-розірвано.
Зобов"язано ОСОБА_3 повернути в натурі ОСОБА_4. подароване будинковолодіння АДРЕСА_1.
На дане рішення ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій посилається на те, що наміру продавати подарований їй будинок вона не мала. В цьому будинку вона проживає з сім"єю з жовтня 2005 року, переїхавши в нього з Чернівецької області по просьбі матері. Вона влаштувалася на постійну роботу, іншого житла не має. З заявою про продаж будинку в бюро нерухомості вона не зверталася і судом не допитано жодного потенційного покупця який би підтвердив що домовлявся з нею про продаж будинку.
Допитані в судовому засіданні свідки не змогли підтвердити того факту, що чули від неї про намір продати спірне будинковолодіння. Позивачка не представила доказів в обгрунтування своїх позовних вимог .
Судом не в повній мірі досліджено матеріали справи та необ"єктивно оцінено зібрані по справі докази.
Тому просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким в позові позивачці відмовити.
Апелянтка ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким в позові позивачці відмовити.
Справа №22-ц-1411/2006р. Головуючий у І інстанції Струтинський P.P.
Категорія 13 Доповідач Горблянський Я.Д.
Позивачка ОСОБА_4. просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно є законним і обгрунтованим.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із слідуючих підстав.
На підставі договору дарування будинку від 28.02.2003 року позивачці ОСОБА_4. її мамою ОСОБА_5 було подаровано житловий будинок №2 з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).
22.02.2006 року позивачка ОСОБА_4. дане будинковолодіння подарувала своїй дочці ОСОБА_3 (а.с. 65), яка по її просьбі переїхала на постійне місце проживання з Чернівецької області в АДРЕСА_1 та працевлаштувалася (а.с. 25).
Підстави розірвання договору дарування на вимогу дарувальника визначені ст. 727 ЦК України.
Згідно ч.2 ст. 727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.
Постановляючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції зіслався на те, що здобутими та перевіреними в судовому засіданні доказами встановлено, що предмет договору становить для позивачки-дарувальника велику немайнову цінність, загрозу безповоротної втрати якого створює обдаровувана-відповідачка.
Однак до такого висновку суд першої інстанції прийшов передчасно без достатніх на це підстав зіславшись на покази свідків про намір відповідачки продати будинок і відкинувши інші докази які це заперечують.
Оскільки позивачка не навела докази, які давали б підстави для розірвання даного договру дарування, а судом першої інстанції докази досліджено поверхово і дано неправильну оцінку їм, то колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позові.
На підставі ст.ст. 717, 718, 719, 720, 721 ЦК України та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3-задовольнити.
Рішення Тисменицького районного суду від 05.09.2006 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору дарування будинковолодіння АДРЕСА_1 від 22.03.2006 року, посвідченого нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу-відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.