Справа № 22-9744/2006 року                       Головуючий першої інстанції Панас Н.Л.

Категорія: 19_____________________________ Доповідач: Осипчук О.В._________________

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„26" жовтня 2006 року                                   Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Висоцької B.C. суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. при секретарі: Таранець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства „Кредит промбанк" про визнання дій посадових осіб неправомірними та про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 21 серпня 2006 року позов ОСОБА_1задоволено частково. Визнано дії ВАТ „Кредит промбанк" неправомірними, стягнуто з ВАТ „Кредитпромбанк'' на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 200 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову.

В обґрунтування доводів скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з тим, що є рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 6.03.2006 року по спору між тими ж сторонами і з тих самих підстав, яке набрало чинності. Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди необгрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

В апеляційному суді представник ВАТ „Кредитпромбанк" підтримав доводи скарги в повному обсязі.

Позивач заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої ін станції при розгляді справи встановлено, що 6.09.2005 року позивач у Донбаській філії ВАТ „Кредит промбанк" зробив переказ своєму сину, який на той час перебував за межами України в сумі 390 доларів СІЛА, але цей переказ отриманий не був і 8.09.2005 року був повернути позивачеві. 26.09.2005 року, 8.11.2005 року, 12.12.2005 року позивач звертався, до відповідача з метою з"ясувати причину не вручення переказу, але відповідь на свої письмові звернення отримав лише 7.02.2006 року

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 і стягуючи на його корить з відповідача у відшкодування моральної шкоди 200 грн., суд виходив з того, що відповідачем були порушені строки розгляду звернення позивача, передбачені Законом України „Про звернення громадян", в зв'язку з чим дії відповідача визнані неправомірними.

Визначаючись з розміром суми відшкодування моральної шкоди суд врахував, що моральні переживання позивача полягали у турбуваннях з приводу не отримання відповіді на свої звернення, неможливість тривалий час з"ясувати причини не вручення грошового переказу, і керуючись принципами розумності та справедливості, стягнув на користь позивача 200 грн.

Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, дав їм належну правову оцінку, визначився з матеріальним законом, який регулює ці правовідносини, а саме Закон України „Про звернення громадян" та статті 23 і 1167 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно тричі - 26.09.2005 року, 8.11.2005 року, 12.12.2005 року письмово звертався до відповідача з проханням надати йому відповідь про причину не отримання грошового переводу, ці звертання були отримані відповідачем, про що свідчать копії поштових повідомлень, але відповідь надана тільки 7 лютого 2006 року.

Доводи представника відповідача в тій частині, що питання строків надання відповіді на звернення позивача вже було предметом розгляду у суді, судом першої інстанції правильно не прийняті до уваги, оскільки як вбачається з копії рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 6 березня 2006 року предметом розгляду було стягнення пені за ненадані послуги та стягнення моральної шкоди з тих підстав, що позивач переніс моральні страждання, оскільки його неповнолітній син залишився без засобів до існування в чужій країні.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції постанови обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до посилкового судового рішення.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний

суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну   скаргу   Відкритого   акціонерного   товариства   „Кредитпромбанк" відхилити.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від   21 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.