Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2013 р. Справа № 805/702/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Час прийняття постанови: 12 година 00 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, -
встановив:
22 січня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (далі - УПФУ або Позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач), в якому просило суд стягнути з Відповідача на користь УПФУ заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 695,46 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця та перебуває на обліку в УПФУ як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За 2010 рік ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 695,46 грн., яка мала бути сплачена у повному обсязі до 20 січня 2011 року.
Невиконання Відповідачем обов'язку щодо сплати страхових внесків призводить до неповного надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України, впливає на своєчасність виплати пенсій, що має наслідком порушення конституційного права громадян на пенсійне забезпечення. На підставі викладеного Позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.
Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчить телефонограма (а.с.24).
12 лютого 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду Позивач надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, вказавши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.26).
Відповідач в судове засідання не з'явився про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.27), про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надавав, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.
Приймаючи до уваги положення ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, а також ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця 14 квітня 2010 року Виконавчим комітетом Дзержинської міської ради Донецької області, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 (а.с.12), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.10-11) та реєстраційна картка на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця (а.с.13-14).
Як вбачається зі змісту повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця від 16 квітня 2010 року, Відповідач перебуває на обліку в УПФУ за реєстраційним номером № 5001 (а.с.9).
29 березня 2011 року ОСОБА_1 подав до УПФУ Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік (а.с.7-8).
Зі змісту вказаного Звіту слідує, що протягом 2010 року Відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку, нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становило 1 073,46 грн., фактично сплачені страхові внески в сумі 378,00 грн. Достовірність відомостей, зазначених у Звіті, підтверджена особистим підписом ОСОБА_1
З огляду на наявність недоїмки зі сплати страхових внесків 4 жовтня 2011 року УПФУ сформувало та надіслало на адресу Відповідача вимогу про сплату боргу за № НОМЕР_1 загальну суму 695,46 грн. (а.с.15). Вимога надіслана на адресу ОСОБА_1 рекомендованою поштовою кореспонденцією, проте поштове відправлення повернуто на адресу УПФУ з незалежних від Позивача причин (а.с.16-17).
Зміст картки особового рахунку фізичної особи-підприємця, свідчить про наявність у Відповідача станом на 16 січня 2013 року недоїмки зі сплати страхових внесків в сумі 695,46 грн. (а.с.6).
Докази, які б спростовували зазначені обставини, суду не надані.
Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.
П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.
У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
П.2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких, зокрема, належить забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.
П.п.9 п.2.4. Положення передбачено право управлінь стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого у публічно-правових відносинах поданий адміністративний позов.
Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків суд відзначає наступне.
Відповідно до ст.5 Закону № 1058-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування що передбачено ст.1 Закону № 1058-IV.
Зі змісту п.3 ч.1 ст.11, п.5 ч.1 ст.14 Закону № 1058-IV вбачається, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), віднесені до категорії страхувальників.
Страхувальники, зазначені в ст.14 цього Закону, є платниками страхових внесків, що передбачено ч.1 ст.15 Закону № 1058-IV.
Отже, Відповідач як фізична особа-підприємець, який обрав особливий спосіб оподаткування - єдиний податок, є страхувальником та платником страхових внесків.
Згідно з положеннями п.п.4, 6 ч.2 ст.17 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Правовий статус страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначений ст.18 Закону № 1058-IV, згідно з ч.ч.3, 4, 6 якої страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Порядок нарахування страхових внесків визначений ст.19 Закону № 1058-IV.
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п.5 ст.14 цього Закону, є квартал.
Згідно з ч.12 ст.20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до п.п.4 п.8 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами для себе самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Судом встановлено, що у Відповідача наявна недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка утворилася за 2010 рік і становить 695,46 грн., докази погашення суми боргу суду не надані.
Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги УПФУ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 695,46 грн. є законними і обґрунтованими, отже - підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області заборгованість зі сплати страхових внесків за 2010 рік в сумі 695(шістсот дев'яносто п'ять) грн. 46 коп.
Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 22 лютого 2013 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.