КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" лютого 2013 р. Справа№ 5011-9/11421-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів: Агрикової О.В.
Пашкіної С.А.
за участю представників:
від позивача: Шевирін А.О. - представник за довіреністю;
від відповідача: Яцюта Т.П. - представник за довіреністю;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна"
на рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2012 року
у справі № 5011-9/11421-2012 (суддя: Бондаренко Г.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними
інвестиціями "БНХ Україна"
про стягнення 748 185,93 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Агро" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" про стягнення 748 185,93 грн., з яких 694 763, 22 грн. основної заборгованості, 44 531, 00 грн. пені, 8 891,17 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору комісії №007/ГА від 21.12.2011р. в частині часткової несплати комісійної винагороди.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.10.2012 року у справі № 5011-9/11421-2012 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Агро" 694 763 (шістсот дев'яносто чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн. 22 коп. основної заборгованості, 12 243 (дванадцять тисяч двісті сорок три) грн. 78 коп. пені, 2 455 (дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 46 коп. 3% річних, 14 189 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 25 коп. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, посилається на те, що він не погоджується з розміром винагороди позивача з причин того, що вона є дуже значною у порівнянні з ціною товару проданого відповідачем.
Також, апелянт стверджує про те, що акти виконаних робіт не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки підпис Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" Вігуро Г.В. на вказаних актах відрізняється від підпису на договорі та додатку до нього.
Крім того, апелянт зазначає, що у Додатку №1 до Договору комісії №007/ГА від 21.12.2011р. не передбачено строк комісійної винагороди.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.
21.01.2013 року відповідачем до суду апеляційної інстанції подано клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 5011-9/11421-2012 та направлення матеріалів даної справи до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві.
За умовами ст. 79 ГПК України Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою.
Проте, дослідивши матеріали вказаного клопотання, судова колегія не вбачає підстав для його задоволення, у зв'язку з чим вказане клопотання залишає без задоволення.
18.02.2013 року відповідачем до суду апеляційної інстанції подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та зупинення апеляційного провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес Агро" (Комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (Комітент) укладено Договір комісії 007/ГА, за умовами якого Комітент доручає Комісіонерові, а Комісіонер зобов'язується укласти від свого імені та за рахунок Комітента зовнішньоекономічні договори поставки щодо продажу Товару Комітента, визначеного з Додатку до Договору (далі - "Товар").
Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що умови зовнішньоекономічних договорів, зокрема предмет, асортимент, кількість, ціна продажу товарів, умови поставки та інші вказівки Комітента зазначаються в Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору. При передачі Товару на комісійну реалізацію партіями, Сторони складають окремий Додаток до кожної партії.
Відповідно до п. 2.1. Договору Комісіонер зобов'язується провести необхідну комерційну і маркетингову роботу і знайти покупців-нерезидентів на Товар в кількості, вказаній в Додатку до Договору і за ціною, не нижче за ту, яка вказана в Додатку до Договору, укласти з покупцями зовнішньоекономічні договори поставки з дотриманням умов, визначених у відповідному Додатку до Договору, а також всіх інших умов, обумовлених в даному Договорі та його невід'ємних частинах. Комісіонер може здійснювати продаж Товару як одному покупцю, так і декільком покупцям, та відзвітувати перед Комітентом за продаж загальної кількості Товару, що є предметом цього Договору, та визначається у Додатку до Договору.
Товар за цим Договором є власністю Комітента (п. 2.2. Договору).
Згідно п. 2.4. Договору Комісіонер зобов'язується укласти зовнішньоекономічні договори поставки щодо продажу Товару та передати у власність покупцям Товар в строк, зазначений в додатках до даного Договору.
Як передбачено п. 2.6. Договору, Комісіонер зобов'язується укласти зовнішньоекономічні договори поставки щодо продажу Товару із наступною умовою оплата: максимальний строк, в який допускається розрахунок за Товар за зовнішньоекономічними договорами поставки - 90 календарних днів з моменту поставки Товару покупцю -нерезиденту.
Пунктом 2.7. Договору встановлено, що доручення Комітента вважається виконаним в повному обсязі з моменту перерахування Комісіонером Комітенту коштів, виручених від продажу загальної кількості Товару, що є предметом Договору, в кількості, що визначена в Додатку до Договору, а також надання звіту Комісіонера, акту приймання-передачі наданих послуг.
Згідно п. 2.8. Договору після продажу Товару, Комісіонер зобов'язаний надати Комітенту звіт Комісіонера, акт приймання-передачі наданих послуг щодо проданого Товару (по два екземпляри, які мають бути підписані Комітетом, один із яких після підписання Комітентом підлягає поверненню Комісіонеру).
У відповідності до п. 2.9. Договору Комітент, якщо має заперечення щодо наданого йому звіту Комісіонера чи акту, повинен повідомити Комісіонеру про це протягом 10 (десяти) робочих днів від дня їх отримання. Якщо у вказаний строк Комісіонер не отримає заперечень - звіт Комісіонера та послуги вважаються прийнятими.
У п. 2.10. Договору сторонами узгоджено, що доручення Комітента вважається таким, що виконане відповідно до умов Договору, якщо Комісіонер не отримав заперечень щодо звіту Комісіонера.
Відповідно до п. 3.1. Договору Комісіонер має перерахувати Комітенту у національній валюті України у строк не пізніше 90 календарних днів з моменту поставки Товару покупцю-нерезиденту.
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що за виконання доручення Комітент сплачує Комісіонерові винагороду (комісійну плату), розмір якої зазначається у додатках до даного Договору.
Згідно з п. 3.3. Договору оплата комісійної винагороди Комісіонеру здійснюється Комітентом у строк 10 (десять) банківських днів з моменту узгодження Сторонами письмового звіту Комісіонера. За додатковою домовленістю сторін винагорода (комісійна плата) може бути утримана Комісіонером із сум грошових коштів, які надійшли до Комісіонера для Комітента за виконання доручення.
У відповідності до п. 7.1. Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань, а у частині фінансових відносин даний Договір зберігає силу до проведення повних взаєморозрахунків між Сторонами.
Пунктом 7.3. Договору визначено, що усі Додатки до Договору є його невід'ємною частиною.
Встановлено, що Додатком №1 до Договору сторони передбачили наступне: Товар з умовами Договору комісії №007/ГА від 21.12.2011р. -макуха (жмих) соняшникова українського походження, ГОСТ80-96; кількість товару: 3000,000 тонн +- 10%; місце передачі Товару: склад ТОВ "Агростильплюс", Миколаївська область, Баштанський район, с. Христофорівка, вул. Приінгульська, 82-а; базис (умови) постачання Товару Комісіонером третім особам по зовнішньоекономічних контрактах: СРТ -Миколаївський Морський Торговий порт, відповідно до Інкотермс 2000; ціна Товару: Комісіонер приймає на себе зобов'язання укласти угоду по ціні не менше ніж 152,00 доларів США за тону, що на дату складання Додатку становить 1214, 56 гривень по курсу НБУ, на умовах СРТ -Миколаївський Морський Торговий порт; термін передачі товару на комісію: грудень 2011р.
Відповідно до п. 7 Додатку №1 до Договору, комісійна винагорода Комісіонерові в ціну Товару: макуху (жмих) соняшникову українського походження, ГОСТ 80-96 -не входить, складає тверду суму і встановлюється в розмірі: 263, 00 грн./тонна, в т.ч. ПДВ 58, 33 грн. при реалізації на експорт на умовах СРТ -Миколаївський Морський Торговий порт, і перераховуються в гривні на розрахунковий рахунок Комісіонера.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач передав, а позивач прийняв на комісію 3 000,00 тон макухи (жмих) соняшникової українського походження ГОСТ 80-96, що підтверджується Актами прийому-передачі товару на комісію до Договору: №1 від 21.12.2011р., №2 від 22.12.2011р., №3 від 23.12.2011р., №4 від 26.12.2011р., №5 від 27.12.2011р., №6 від 28.12.2011р., №7 від 29.12.2011р., №8 від 30.12.2011р., які підписані та скріплені печатками обох сторін.
Встановлено, що 29.02.2012 року позивач здійснив продаж панамській компанії-нерезиденту Компанії Directinvest & Co. S.A. товар у кількості 2 981,540 тон вартістю 3 619 525,16 грн., що підтверджується копіями контракту від 31.01.2012р. №01/31 та вантажно-митної декларації від 29.02.2012р. №504050000/2012/100465.
Як вбачається з матеріалів справи, у строк до 15.03.2012р. позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 3 619 525,16 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку Tовариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Агро" від 07.02.2012 р., від 09.02.2012 р. та від 15.03.2012 р. та направив відповідачу в порядку п. 2.8 Договору на підпис звіт Комісіонера та акт приймання - передачі послуг, за яким розмір комісійної винагороди складає - 784 514,22 грн.
Судовою колегією, також встановлено, що відповідачем, в розумінні п. 2.9. договору, протягом 10 (десяти) робочих днів від дня їх отримання не надано заперечень стосовно звіту Комісіонера.
Отже, відповідно до положень п. 2.9. Договору звіт Комісіонера та послуги вважаються прийнятими.
Відповідач частково перерахував позивачу грошові кошти (комісійну винагороду) у розмірі 89 381, 80 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Позивача, у графі призначення платежу якої зазначено "Комісійна винагорода згідно Договору комісії №007/ГА від 21.12.2011р"., на підставі чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 694 763,22 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що 26.06.2012 року та 16.07.2012 року позивачем на адресу відповідача направлено претензії з вимогою щодо оплати суми заборгованості.
Проте, доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.
За приписами ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
В силу ст. 1012 ЦК України, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовної вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 694 763,22 грн.
Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що він не погоджується з розміром винагороди позивача з причин того, що вона є дуже значною у порівнянні з ціною товару проданого відповідачем, оскільки, як підтверджується представником відповідача, останній не звертався до суду з позовом про визнання недійсним Договору комісії №007/ГА від 21.12.2011р. в частині оплати.
Окрім того, сторони договору уклали його із вказаними умовами відповідно до принципу свободи договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано відповідачу 8 891,17 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті комісійної винагороди за період з 16.03.2012 року по 05.04.2012 року та 3 06.04.2012 року по 15.08.2012 року.
В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктами 5.1., 5.4. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Сторона, яка порушила свої грошові обов'язки, сплачує іншій Стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивачем нараховано відповідачу 44 531,00 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті комісійної винагороди за період з 16.03.2012 року по 05.04.2012 року та 3 06.04.2012 року по 15.08.2012 року.
Однак, з оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції застосовано ч. 2 ст. 530 ЦК України для визначення періоду нарахування штрафних санкцій.
Проте, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про необхідність застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України, з огляду на наступне.
Як передбачено п. 2.8. Договору, після продажу Товару, Комісіонер зобов'язаний надати Комітенту звіт Комісіонера, акт приймання-передачі наданих послуг щодо проданого Товару (по два екземпляри, які мають бути підписані Комітентом, один із яких після підписання Комітентом підлягає поверненню Комісіонеру).
Встановлено, що позивачем направлено відповідачу Звіт комісіонера № 1 від 29.02.2012p. та Акт виконаних робіт №1 від 29.02.2012р., отримання яких не заперечується відповідачем.
Згідно з п. 2.9. Договору Комітент, якщо має заперечення щодо наданого йому звіту Комісіонера чи акту, повинен повідомити Комісіонеру про це протягом 10 (десяти) робочих днів від дня їх отримання. Якщо у вказаний строк Комісіонер не отримає заперечень - звіт Комісіонера та послуги вважаються прийнятими.
У п. 2.10. Договору сторонами узгоджено, що доручення Комітента вважається таким, що виконане відповідно до умов Договору, якщо Комісіонер не отримав заперечень щодо звіту Комісіонера.
Судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з запереченнями у відповідності до п. 2.9. Договору, а отже суд приходить до висновку що Звіт комісіонера № 1 від 29.02.2012p. та Акт виконаних робіт №1 від 29.02.2012р. прийнято Відповідачем.
Відповідно до п. 3.3. Договору, оплата комісійної винагороди Комісіонеру здійснюється Комітентом у строк 10 (десять) банківських днів з моменту узгодження Сторонами письмового звіту Комісіонера. За додатковою домовленістю сторін винагорода (комісійна плата) може бути утримана Комісіонером із сум грошових коштів, які надійшли до Комісіонера для Комітента за виконання доручення.
Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія прийшла до висновку про те, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату комісійної винагороди Комісіонеру 30.03.2012 року.
Таким чином, враховуючи часткову оплату відповідачем комісійної винагороди Комісіонеру 05.04.2012 року в розмірі 89 381, 80 грн., періодами прострочення виконання зобов'язання є: з 31.03.2012 року по 05.04.2012 року та з 06.04.2012 року по 15.08.2012 року.
За таких обставин, перерахувавши 3 % річних за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія дійшла до висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 386,70 грн. за період з 31.03.2012 року по 05.04.2012 року та у розмірі 7 537,71 грн. за період з 06.04.2012 року по 15.08.2012 року, а разом 7 924,41 грн. 3 % річних за простроченням виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати комісійної винагороди позивачу.
Крім цього, перерахувавши пеню за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія дійшла до висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 1 928,23 грн. за період з 31.03.2012 року по 05.04.2012 року та у розмірі 37 585,55 грн. за період з 06.04.2012 року по 15.08.2012 року, а разом 39 513,78 грн. пені за прострочення виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати комісійної винагороди позивачу.
Судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що у Додатку №1 до Договору комісії №007/ГА від 21.12.2011р. не передбачено строк комісійної винагороди, оскільки, як вже було встановлено вище, відповідно до п. 3.3. Договору, оплата комісійної винагороди Комісіонеру здійснюється Комітентом у строк 10 (десять) банківських днів з моменту узгодження Сторонами письмового звіту Комісіонера. За додатковою домовленістю сторін винагорода (комісійна плата) може бути утримана Комісіонером із сум грошових коштів, які надійшли до Комісіонера для Комітента за виконання доручення.
Враховуючи всі обставини справи, судова колегія прийшла до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.
Стосовно тверджень апелянта про те, що акти виконаних робіт не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки підпис Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" Вігуро Г.В. на вказаних актах відрізняється від підпису на договорі та додатку до нього та клопотання останнього про призначення судової почеркознавчої експертизи та зупинення апеляційного провадження, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач на виконання Договору комісії №007/ГА від 21.12.2011р. та Актів прийому-передачі товару на комісію до Договору: №1 від 21.12.2011р., №2 від 22.12.2011р., №3 від 23.12.2011р., №4 від 26.12.2011р., №5 від 27.12.2011р., №6 від 28.12.2011р., №7 від 29.12.2011р., №8 від 30.12.2011р., перерахував відповідачу кошти у розмірі 3 619 525,16 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку Tовариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Агро" від 07.02.2012 р., від 09.02.2012 р. та від 15.03.2012 р.
З чого слідує, що свої зобов'язання за даним Договором позивач виконав у повному обсязі, продавши товар відповідача та передавши останньому кошти за нього. Відповідачем зазначені кошти були прийняті на виконання Договору комісії.
Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та зупинення апеляційного провадження.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, однак рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2012 р. у даній справі підлягає зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2012 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2012 року у справі № 5011-9/11421-2012 - змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
„ Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (01034, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 35; код ЄДРПОУ 32305906; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Агро" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46, офіс 300А; код ЄДРПОУ 35818241) 694 763 (шістсот дев'яносто чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн. 22 коп. основної заборгованості, 39 513 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 78 коп. пені, 7 924 (сім тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 41 коп. трьох відсотків річних, 14 685 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 40 коп. судового збору.
3. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.
4. Матеріали справи № 5011-9/11421-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Коршун Н.М.
Судді Агрикова О.В.
Пашкіна С.А.