АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Полтавцевої Г.А.,
суддів Мосьондза І.А., Новова С.О.,
за участю прокурора Глиняного С.В.,
за участі секретаря Новицької І.А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець селища міського типу Брилівка Цюрупинського району Херсонської області, громадянин України, зсередньою освітою, який зареєстрований за місцем народження АДРЕСА_1, а фактично проживає в АДРЕСА_2, раніше судимий:
8 жовтня 1999 року Цюрупінським районним судом Херсонської області за ст.ст.140 ч.2, 206 ч.3, 42 КК України на 3 роки позбавлення волі;
21 жовтня 2003 року Цюрупінським районним судом Херсонської області за ст.ст.307 ч.2, 296 ч.1, 70 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, постановою Суворівського районного суду міста Херсона від 23 березня 2006 року на підставі ст.82 КК України не відбутий строк замінено на обмеження волі, постановою Новобугського районного суду Миколаївської області від 2 жовтня 2006 року звільнений 9 жовтня 2006 року умовно - достроково на 1 рік 6 місяців, -
засуджений за ч.2 ст. 186 КК України, з застосуванням ст.69 КК України, на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 14 жовтня 2009 року, приблизно о 21 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в кіоску з продажу плодоовочевої продукції по вулиці Героїв Севастополя, 28 в м. Києві, реалізуючи злочинний намір, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, підійшов до столу та несподівано для продавця кіоску ОСОБА_2 вихопив гроші в сумі 1500 гривень, які належали ОСОБА_3, та направився до виходу.
ОСОБА_2 почала кричати, щоб він зупинився та повернув викрадені гроші, схопивши його за руку. Однак ОСОБА_1, маючи можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, частину грошей в сумі 700 гривень кинув на підлогу, а решту в сумі 800 гривень, відштовхнувши потерпілу ОСОБА_2 в сторону, забрав з собою, після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2012 року в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Прокурор посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, що призвело, на його думку, до неправильного застосування вимог ст.69 КК України, оскільки суд не взяв до уваги обтяжуючих покарання обставин, того, що ОСОБА_1 неодноразово судимий, має не зняті та непогашені судимості, не зайнятий суспільно - корисною працею, повторно став на злочинний шлях швидкого збагачення, а також не враховано, що він тривалий час перебував у розшуку, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок місцевого суду змінити та пом'якшити призначене покарання, посилаючись на те, що судом не повністю було враховано його щире каяття, відшкодування потерпілій матеріальних збитків, позитивні характеристики та важке сімейне становище.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який не підтримав свою апеляцію свого колеги та заперечував проти задоволення апеляції засудженого; засудженого, який підтримав свою апеляцію та просив пом'якшити призначене йому покарання до двох років позбавлення волі, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та кваліфікація його дій в апеляціях не оспорююється, тому колегія суддів, згідно з вимогами ч.1 ст.365 КПК України, докази у справі не досліджує.
Як вбачається з вироку, місцевий суд при призначенні покарання засудженому врахував його щире каяття, відшкодування збитків, сприяння розкриттю злочину, а тому обґрунтовано призначив засудженому покарання з застосуванням вимог ст.69 КК України, через що підстав для задоволення апеляції прокурора не вбачається.
Що ж стосується доводів апеляції засудженого ОСОБА_1 про суворість призначеного йому покарання, то з ними колегія суддів погодитись не може, оскільки пом'якшуючі обставини, на які посилається засуджений в апеляції, в рішенні суду належним чином проаналізовані.
Посилання засудженого на тяжкі сімейні обставини колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки шлюб з ОСОБА_4 не зареєстрований, а дані про те, що вона та її дитина знаходяться на утриманні засудженого, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції прокурора про призначення засудженому ОСОБА_1 більш суворого покарання та засудженого ОСОБА_1 про його пом'якшення, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 30 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
Судді:
Г.А.Полтавцева І.А.Мосьондз С.О.Новов
Справа № 11/796/416/2013 Головуючий в 1 інстанції Педенко А.М.
Категорія ст.186 ч.2 КК України Доповідач Полтавцева Г.А.