АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження №22-ц/796/3354/13 Головуючий в 1 інстанції - Кирилюк І.В.

Доповідач - Желепа О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Дубик Ю.Г.

за участю позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної каліцтвом на виробництві, внаслідок кримінальних злочинів, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача шкоду, заподіяну внаслідок каліцтва на виробництві та кримінальних злочинів, здійснити всі належні по закону виплати та моральну шкоду, після отримання каліцтва 25.11. 2001 року в розмірі 150 000,00 грн.; зобов'язати відповідача здійснювати належні позивачеві за законом регулярні виплати в подальшому; зобов'язати відповідача у відповідності з діагнозом: серцево-легенева недостатність 2 ступеню, внаслідок легеневої патології, - забезпечити виділення позивачеві легкового автомобіля, як інваліду по трудовому каліцтву, через Головне управління праці та соціального захисту населення в м. Києві.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 25.11.2001 року, перебуваючи на робочому місці під час чергування, він був поранений сторонньою особою -ОСОБА_2, у легені та серце. Вироком суду ОСОБА_2 було засуджено до позбавлення волі та зобов'язано виплатити позивачеві 30 000,00 грн. Виконавчою службою ОСОБА_2 визнаний неплатоспроможним, помер в колонії під час виконання покарання. У 2002 році позивачу встановлено ІІ групу інвалідності по трудовому каліцтву, а в подальшому визнано інвалідом ІІІ групи по трудовому каліцтву. У 2002 році підприємство та позивач звернулись до Пенсійного фонду з приводу призначення позивачеві пенсії по інвалідності. Проте, Пенсійний фонд біля двох років пенсію не сплачував, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовом. У березні 2010 року на позивача було здійснено розбійний напад громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Вироком суду ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було засуджено та зобов'язано сплатити позивачеві в солідарному порядку заподіяну шкоду в розмірі 20 000,00 грн. Виконавчою службою встановлено відсутність майна у злочинців. Відтак, позивач вважає, що у Держави, яку представляє відповідач - ДКС України, виник обов'язок по відшкодуванню позивачу завданої шкоди, яку останній оцінює в розмірі 150 000,00 грн. У відповідь на звернення позивача до ДКС України з вимогою про відшкодування шкоди, остання відповіла відмовою. Крім того, позивач зазначає, що його як інваліда по трудовому каліцтву Держава в особі відповідача зобов'язана забезпечити легковим автомобілем, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999.

Під час розгляду справи позивач в судовому засіданні 05.12.2012 року уточнив позовні вимоги, надавши позовну заяву в новій редакції. Так, згідно поданої позовної заяви ОСОБА_1 просив зобов'язати відповідача виплатити йому 332 555,20 грн. за шкоду, заподіяну внаслідок каліцтва на виробництві та вчинення кримінальних злочинів.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2013 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної каліцтвом на виробництві, внаслідок кримінальних злочинів - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилався на те, що суд першої інстанції ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом застосований закон, який не поширюється на правовідносини які виникли між сторонами. Судом порушено ст. ст. 16, 167, 268, 1162, 1167, 1168, 1177, 1195, 1197, 1202, 1206, 1207, 1208 ЦК України: ст. ст. 61, 164, 209, 213, 214, 218, 222, 224, 225, 226, 227 ЦПК України; ст. ст. 3, 8, 21, 22, 24, 27, 32, 41, 49, 55, 68 Конституції України; ст. ст. 2, 3 , 6, 13, 14, 17, 53 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

21.01.2012 року позивач подав доповнення до апеляційної скарги в яких вказував на те, що посилання суду на ст. ст. 58, 59 ЦПК, та на те, що позивачем начебто не надано доказів на підтвердження неплатоспроможності засуджених осіб і вони не містяться в матеріалах справи, не відповідає дійсності. В рішенні судді Голосіївського суду, судді Горбань Н.І., на яке посилається суддя Кирилюк є відомості про факт смерті ОСОБА_2, який був засуджений Вишгородським райсудом, в справі до позовної заяви № 2061 від 05 жовтня 2012 р. де ціна позову - 150 000 грн. в додатках, знаходяться ряд постанов виконавчої служби про неплатоспроможність боржників, ще цілий ряд таких документів буде надана додатково, на підтвердження безрезультатних дій судових виконавців, апеляційному суду при розгляді справи, в даний час не має можливості зібрати ці документи, так як Печерський суд надав мені копію повного рішення тільки 21 січня в 16 годин в понеділок.

Стосовно посилання суду на ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», то в матеріалах справи, крім постанов ДВС про неплатоспроможність боржників, знаходиться ще і лист-відповідь на мою скаргу від Головного управління юстиції у м. Києві № Г-1099 від 09.07.2012 в якому вказано, що майна боржників не виявлено. Виконавчий документ повернуто стягувачу. Крім того по вирокам судів підлягає стягненню моральна шкода тільки 50 000 грн.

Посилання суду на обов'язок Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві сплачувати йому виплати пов'язані з каліцтвом є безпідставним, тому, що рішенням судів, йому в позові до фонду вже було відмовлено.

З врахуванням вищенаведеного просив задовольнити позов в повному обсязі у відповідності з вимогами Конституції України, законів України та Декларації прав людини і Конвенції про права і свободи людини.

В апеляційному суді позивач доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлений.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини:

20.08.2012 року ОСОБА_1 звернувся до ДКС України із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінальних злочинів, в якій просив здійснити всі належні йому виплати після отримання каліцтва 25.11.2001 року та виділити легковий автомобіль у відповідності з діагнозом: серцево-легенева недостатність 2 ступеню внаслідок легеневої патології.

У відповідь на заяву позивача, ДКС України у листі від 10.09.2012 року повідомила, що відшкодування моральної шкоди за рахунок державного бюджету не передбаченого, а на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 05.10.2007 року необхідно звернутись до відділу виконавчої служби за місцем знаходження боржника - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві, щодо відкриття виконавчого провадження.

Так, 25.11.2001 року під час чергування на науково-виробничій базі МНТКП «Лана» ОСОБА_1 одержав від сторонньої особи ОСОБА_2, ножове поранення, про що зазначено в Акті розслідування нещасного випадку від 30.11.2001 року.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 16.04.2002 року ОСОБА_2 засуджено до позбавлення волі та стягнуто з останнього на користь позивача 30 000,00 грн. моральної шкоди.

Згідно акту державного виконавця від 13.03.2003 року, під час виконання вироку Вишгородського районного суду Київської області від 16.04.2002 року майна в ОСОБА_2 не виявлено.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 14.07.2010 року частково задоволено цивільний позов ОСОБА_1 та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача 20 000,00 у відшкодування моральної шкоди.

Постановою державного виконавця від 26.04.2011 року виконавчий документ про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 20 000,00 грн. повернуто стягувачу у зв'язку із відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Надаючи оцінку доказам, наданим позивачем, та наявним в матеріалах справи суд встановив, що ОСОБА_1 не довів наявність підстав для відшкодування шкоди, завданої злочинами за рахунок держави.

Колегія суддів погоджується з цим висновком, тому, що відповідно до ст. ст. 1177, 1207 ЦК України, смерть злочинця не є підставою для відшкодування шкоди за рахунок держави.

Доводи апелянта про те, що повернення виконавчих листів без виконання є доказом неплатоспроможності злочинців, колегія суддів не приймає, тому, що з наданих постанов державних виконавців не вбачається, що ними вчинені всі передбачені Законом дії для забезпечення виконання судових рішень. Висновок про відсутність майна не є достатнім доказом неплатоспроможності.

До апеляційного суду позивач нових доказів на спростування висновків суду не подав.

Вирішуючи інші вимоги. Суд встановив, що у квітні 2002 року Міжгалузеве науково-технічне колективне підприємство «Лана»звернулось до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва з поданням про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії КА-2 № 006566, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із трудовим каліцтвом.

Проте, як зазначає позивач, пенсія йому не виплачувалась, у зв'язку із чим він змушений був звернутись з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві, Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про відшкодування шкоди працівнику у зв'язку із ушкодженням здоров'я зобов'язання призначити пенсію, відшкодування моральної шкоди до Голосіївського районного суду м. Києва.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31.07.2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві, Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, третя особа - Міжгалузеве науково-технічне колективне підприємство «Лана», про відшкодування шкоди працівнику у зв'язку із ушкодженням здоров'я зобов'язання призначити пенсію, відшкодування моральної шкоди та позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві до Міжгалузевого науково-технічного колективного підприємства «Лана», третя особа - ОСОБА_1 про скасування акту форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 30.11.2001 року в позові ОСОБА_1 відмовлено, а позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві задоволено та скасовано акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 30.11.2001 року у відношенні ОСОБА_1

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.10.2007 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31.07.2006 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві на користь ОСОБА_1 63 670,97 грн. та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати та сплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності; в іншій частині позову відмовлено; в позові Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 15.10.2008 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 05.10.2007 року скасовано, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31.07.2006 року залишено без змін.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, щодо зобов'язання відповідача виплачувати позивачу одноразову допомогу та виплати пов'язані з втратою ним працездатності, суд першої інстанції правильно встановив, що Законами України не передбачено, що вказані виплати повинні здійснюватись Державною казначейською службою за рахунок Державного бюджету.

З вищенаведених рішень вбачається, що акт про нещасний випадок на виробництві скасовано, позивач отримує пенсію по інвалідності, а тому проводити стягнення виплат пов'язаних з каліцтвом за рахунок держави та відповідача до якого пред'явлено позов не має законних підстав.

Також суд правильно зазначив, що не має підстав стягувати шкоду, яку позивач визначив виходячи з сум зазначених в рішенні Апеляційного суду від 05.10.2007 року, яке скасовано.

Обставини на які посилається позивач як на підстави для задоволення апеляційної скарги, зокрема щодо порушення судом ст. ст. 16, 167, 268, 1162, 1167, 1168, 1177, 1195, 1197, 1202, 1206, 1207, 1208 ЦК України: ст. ст. 61, 164, 209, 213, 214, 218, 222, 224, 225, 226, 227 ЦПК України; ст. ст. 3, 8, 21, 22, 24, 27, 32, 41, 49, 55, 68 Конституції України; ст. ст. 2, 3 , 6, 13, 14, 17, 53 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та в доповненнях до апеляційної скарги за своїм змістом є лише викладом нормативної бази, проте відсутні підстави вважати, що вказані норми матеріального права неправильно застосовані судом.

Позовні вимоги в частині відмови в позові про надання автомобіля, також правильно вирішені судом, який встановив, що позивач не надав суду докази, що він звертався до компетентних органів, зазначених в рішенні суду для вирішення цього питання в установленому законом порядку, а тому відповідно не довів порушення свого права, яке підлягало би захисту в судовому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Суд при винесенні рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: